Про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення - 22.06.2016 Прийняття

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі: головуючого Луспеника Д.Д. суддів: Дербенцевої Т.П., Попович О.В., Журавель В.І., Савченко В.О., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит" до ОСОБА_3, ОСОБА_4, малолітнього ОСОБА_5, в інтересах якого діють законні представники ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи: приватний нотаріус Київського нотаріального округу Чумак Ю.В., служба у справах дітей Оболонської районної державної адміністрації в м. Києві, реєстраційна служба головного управління юстиції в м. Києві, Оболонський районний відділ Державної міграційної служби України в м. Києві, про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення, за касаційною скаргою представника ОСОБА_4 та ОСОБА_3 - ОСОБА_7 на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 26 травня 2014 року та рішення апеляційного суду м. Києва від 25 лютого 2015 року,

У листопаді 2013 року публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та кредит" (далі - ПАТ "Банк "Фінанси та кредит") звернулося до суду із зазначеним позовом, в якому з урахуванням уточнених вимог, посилалось на те, що між ПАТ "Банк "Фінанси та кредит" та ОСОБА_3 18 липня 2005 року укладено кредитний договір № 18-05-И/03 та 16 квітня 2009 року - додаткова угода до нього № 1.

Зазначало, що відповідно до умов кредитного договору банк надав позичальнику кредит у розмірі 82 000 дол США строком до 18 липня 2020 року зі сплатою 11 % річних.

На забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 18 липня 2005 року між ПАТ "Банк "Фінанси та кредит" та ОСОБА_3 було укладено іпотечний договір, за умовами якого в іпотеку передано квартиру АДРЕСА_1.

Крім того, 18 липня 2005 року між банком та ОСОБА_4 було укладено договір поруки, за умовами якого остання відповідає перед банком за неналежне виконання ОСОБА_3 своїх зобов'язань за кредитним договором.

Оскільки ОСОБА_3 взяті на себе зобов'язання за кредитним договором не виконує, утворилась заборгованість, яка станом на 24 вересня 2013 року становить 1 862 326 грн 03 коп., а тому позивач просив суд звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме квартиру АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_3 на праві власності, шляхом визнання права власності за банком на квартиру за ціною, визначеною на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності на момент проведення державної реєстрації права власності на зазначене майно на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, виселити всіх мешканців зі зняттям їх з реєстраційного обліку.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 26 травня 2014 року позовні вимоги ПАТ "Банк "Фінанси та кредит" задоволено.

У рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 перед ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" за кредитним договором № 18-05-И/03 від 18 липня 2005 року в сумі 1 862 326,03 грн, звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме квартиру за АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_3 на праві власності шляхом визнання права власності на зазначене майно за ПАТ "Банк "Фінанси та кредит", за ціною, визначеною на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності на момент проведення державної реєстрації права власності на зазначене майно на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

Виселено ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, законним представником якого є ОСОБА_3 та ОСОБА_4, з житлового приміщення, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та знято їх з реєстраційного обліку.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 22 липня 2014 року рішення Оболонського районного суду м. Києва від 26 травня 2014 року залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ України від 29 жовтня 2014 року скасовано ухвалу апеляційного суду м. Києва від 22 липня 2014 року, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Рішенням апеляційного суду м. Києва від 25 лютого 2015 року рішення Оболонського районного суду м. Києва від 26 травня 2014 року змінено в частині стягнення пені, зменшено її розмір з 1 067 235,57 грн до 772 615,45 грн на підставі ч. 3 ст. 551 ЦК України. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін. Вирішено рішення суду в частині звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення не звертати до виконання протягом дії Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" (1304-18) , що набрав законної сили 07 червня 2014 року.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_4 та ОСОБА_3 - ОСОБА_7, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення апеляційного суду м. Києва від 25 лютого 2015 року та рішення Оболонського районного суду м. Києва від 26 травня 2014 року, ухвалити нове рішення яким у задоволенні позовних вимог ПАТ "Банк "Фінанси та кредит" відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Судами встановлено, що 18 липня 2005 року між банком та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № 18-05-И/03 та 16 квітня 2009 року - додаткова угода до нього №1, відповідно до умов яких банк надав позичальнику кредит у розмірі 82 000 дол США строком до 18 липня 2020 року зі сплатою 11 % річних.

18 липня 2005 року між банком та ОСОБА_4 було укладено договір поруки, за умовами якого остання відповідає перед банком за неналежне виконання ОСОБА_3 своїх зобов'язань за кредитним договором.

Внаслідок невиконання ОСОБА_3 взятих на себе зобов'язань за кредитним договором утворилась заборгованість, яка станом на 24 вересня 2013 року становить 1 862 326 грн 03 коп.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що умовами укладеного між сторонами кредитного договору передбачено, що задоволення вимог здійснюється шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, передбаченому ст. 37 Закону України "Про іпотеку".

Змінюючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції, з урахуванням ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 жовтня 2014 року, дійшов висновку про можливість зменшення розміру стягнутої пені за прострочення виконання зобов'язань за кредитним договором на підставі ч. 3 ст. 551 ЦК України, а також щодо необхідності зупинення виконання рішення суду першої інстанції в частині звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення протягом дії Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" (1304-18) .

Колегія суддів погоджується із зазначеними висновками суду першої інстанції в незмінній частині та суду апеляційної інстанції, вважає, що судом апеляційної інстанції було в повному обсязі встановлено фактичні обставини, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права при вирішенні справи та поданим доказам надана належна правова оцінка (ст. 212 ЦПК України).

Касаційна скарга висновків суду не спростовує.

При цьому доводи касаційної скарги щодо неправомірного висновку суду апеляційної інстанції у виправленні описки в рішенні суду першої інстанції щодо кількості кімнат у спірній квартирі є безпідставними та не свідчать про порушення апеляційним судом норм процесуального права при встановленні фактичних обставин справи, оскільки порушень Закону України "Про іпотеку" (898-15) не допущено.

Доводи касаційної скарги щодо безпідставності позовної вимоги ПАТ "Банк "Фінанси та кредит" про виселення відповідачів до ухвалення рішення про звернення стягнення є помилковими з огляду на положення ст. 39 Закону України "Про іпотеку", згідно яких одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя виносить рішення про виселення мешканців за наявності підстав, передбачених законом, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення.

Враховуючи наявність підстав для звернення стягнення на предмет іпотеки, а також наявність вимоги іпотекодержателя про виселення мешканців квартири, яка є предметом іпотеки, висновок судів попередніх інстанцій щодо задоволення позовних вимог ПАТ "Банк "Фінанси та кредит" в частині виселення є законним та обґрунтованим.

При цьому, судом апеляційної інстанції при новому розгляді було враховано висновки і мотиви скасування судом касаційної інстанції ухвали апеляційного суду м. Києва від 22 липня 2014 року, зокрема щодо необхідності зупинення виконання рішення суду в частині звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення на час дії Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" (1304-18) (ч. 4 ст. 338 ЦПК України).

Із врахуванням наведеного колегія суддів дійшла висновку, що доводи касаційної скарги та зміст оскаржуваних судових рішень не дають підстав для висновку про те, що судом першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи були допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які відповідно до ст. ст. 338- 341 ЦПК України є підставами для скасування судових рішень.