Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Луспеника Д.Д.

суддів: Гулька Б.І., Журавель В.І., Савченко В.О., Черненко В.А.,

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до прокуратури Харківської області, прокуратури м. Харкова, Держави України в особі Державної казначейської служби України про визнання дій незаконними, відшкодування майнової та моральної шкоди за касаційною скаргою заступника прокурора Харківської області на рішення Зміївського районного суду Харківської області від 26 березня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 14 серпня 2015 року

У серпні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати незаконними дії прокуратури Харківської області і прокуратури м. Харкова, щодо позбавлення прав громадянина, передбачених Конституцією України (254к/96-ВР) шляхом вилучення та неповернення паспорта громадянина України, вилучення картки фізичної особи-платника податків ДПІ у Зміївському районі незаконними, стягнути з Держави України в особі Державної Казначейської служби України 4 750 грн у відшкодування моральної шкоди, 642 грн витрат на проїзд, 2 620 грн витрат на правову допомогу.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що 20 березня 2012 року під час його обшуку слідчим прокуратури м. Харкова Біленьким Ю.М. у нього були вилучені особисті речі та документи: паспорт громадянина України, посвідчення водія і картку фізичної особи-платника податків ДПІ у Зміївському районі. 23 квітня 2012 року слідчим були оглянуті вилучені речі. Згодом, лише посвідчення водія було повернуто, факт вилучення оригіналу картки фізичної особи-платника податків ДПІ у Зміївському районі слідчим взагалі не відображалось.

Вказував, що до 17 червня 2014 року він перебував під вартою у Харківському слідчому ізоляторі у зв'язку розглядом кримінальної справи по його обвинуваченню за ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 364 КК України.

З 1 липня 2014 року він неодноразово приїжджав до прокуратури Харківської області із проханням вирішити питання щодо повернення паспорта.

28 липня 2014 року він звернувся на особистому прийомі в прокуратурі Харківської області із заявою про повернення йому паспорта, проте керівництвом прокуратури йому було відмовлено у поверненні паспорта громадянина України, хоча жодним процесуальним документом його паспорт не було долучено до матеріалів кримінальної справи.

Зазначав, що у зв'язку з відсутністю будь-яких документів, які можуть посвідчити його особу, він безпідставно позбавлений права на звернення до суду та реалізувати свої права як громадянина, гарантовані Конституцією України (254к/96-ВР) . Також у зв'язку з вилученням та неповерненням паспорту його обмежено у праві на працю, отримання заробітної плати.

Вказував, що він визначив розмір компенсації моральної шкоди із розрахунку 5 мінімальних заробітних плат, як символічну суму з урахуванням душевних страждань, а вартість проїзду підтверджується квитками.

Рішенням Зміївського районного суду Харківської області від 26 березня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 14 серпня 2015 року, позов задоволено частково.

Визнано дії прокуратури Харківської області, прокуратури м. Харкова по вилученню у ОСОБА_3 та неповерненню йому паспорта громадянина України, вилученню у ОСОБА_1 картки фізичної особи-платника податків ДПІ у Зміївському районі незаконними та такими, що обмежують права громадянина.

У задоволенні решти позову відмовлено.

У касаційній скарзі заступник прокурора Харківської області, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить вказані судові рішення скасувати в частині задоволених позовних вимог, провадження у справі в цій частині закрити.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Суд першої інстанції, частково задовольняючи позов, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що вилучення у позивача паспорта громадянина України і картки фізичної особи - платника податків ДПІ є такими, що обмежують права громадянина.

Проте, висновки судів зроблені з порушенням норм процесуального права.

Судом установлено, що у провадженні прокуратури м. Харкова перебувала кримінальна справа № 17120007 за ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 364 КК України.

Під час досудового слідства, на підставі постанови Київського районного суду м. Харкова від 19 березня 2012 року, у ОСОБА_1 було вилучено паспорт громадянина України.

23 березня 2012 року ОСОБА_1 було обрано судом запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

6 травня 2014 року розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні № 17120007, про що внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, й ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 1 ст. 364 КК України.

Статтею 15 ЦПК України передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Положеннями ст. 303 КПК України визначено порядок оскарження рішення, дії чи бездіяльності слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, та право на оскарження.

У п. 3 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 березня 2013 року № 3 "Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ" (v0003740-13) роз'яснено, що вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суди повинні виходити з того, що відповідно до ст. ст. 15, 16 ЦПК України у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ за Кодексом адміністративного судочинства України (2747-15) (ст. 17), Господарським процесуальним кодексом України (1798-12) (ст. ст. 1, 12), Кримінальним процесуальним кодексом України (4651-17) або Кодексом України про адміністративні правопорушення (80731-10) віднесено до компетенції адміністративних, господарських судів, до кримінального провадження чи до провадження в справах про адміністративні правопорушення. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.

У зв'язку з наведеним суди мають виходити з того, що критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне (справи за позовами, що виникають із будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства), по-друге, суб'єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).

У серпні 2014 року ОСОБА_1, реалізуючи своє право, звернувся до суду з позовом про визнання дій прокуратури Харківської області і прокуратури м. Харкованезаконними і відшкодування моральної шкоди у порядку цивільного судочинства.

З матеріалів справи убачається, що вимоги позивача зводяться до визнання неправомірними дій прокурорів м. Харкова і Харківської області та відшкодування завданої цими діями моральної шкоди.

Суди розглянули справу після 20 листопада 2012 року, тобто після набрання чинності КПК України (4651-17) від 13 квітня 2012 року, за правилами, встановленими ЦПК України (1618-15) .

При цьому судами не визначено, за якими правилами судочинства підлягає вирішенню позов ОСОБА_1, оскільки до юрисдикції цивільних судів він не відноситься.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції та ухвала апеляційного підлягають скасуванню як такі, що ухвалені з порушенням норм процесуального права, з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу заступника прокурора Харківської області задовольнити.

Рішення Зміївського районного суду Харківської області від 26 березня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 14 серпня 2015 року скасувати, справу передати до суду першої інстанції на новий розгляд.

Ухвала оскарженню не підлягає.