Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого суддів: Мартинюка В.І., Євтушенко О.І., Іваненко Ю.Г., Завгородньої І.М., Ситнік О.М., за участю представника позивача - Пушкарьової К.В.,

представника ОСОБА_7 - ОСОБА_8,

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_9 про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом ОСОБА_9 до Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" про визнання кредитного договору припиненим, за касаційною скаргою представника ОСОБА_9 - ОСОБА_8 - на рішення апеляційного суду Запорізької області від 15 жовтня 2015 року,

У листопаді 2014 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") звернулося до суду із указаним позовом, свої вимоги обґрунтовуючи тим, що відповідно до укладеного між сторонами договору від 23 серпня 2011 року відповідач ОСОБА_9 отримав кредит у розмірі 11 600 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Посилаючись на те, що умови договору відповідач не виконує, станом на 19 листопада 2014 року має заборгованість у розмірі 22 378,72 грн, із яких 14 358,98 грн - заборгованість за кредитом, 6 078,90 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом, 399,00 грн - заборгованість за комісією за користування кредитом, 1 541,84 грн - штрафи, банк просив суд на підставі ст. 1050, ч. 2 ст. 1054 ЦК України стягнути її з відповідача.

У січні 2015 року ОСОБА_9 звернувся до суду із зустрічним позовом та з урахуванням уточнення до нього просив визнати кредитний договір припиненим, оскільки в січні і травні 2015 року він виконав свої боргові зобов'язання належним чином, сплативши 14 833 грн на рахунок погашення заборгованості і наміру продовжувати договірні відносини не має.

Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 30 червня 2015 року позов Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_9 на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" штраф у розмірі 500 грн (фіксована частина), штраф у розмірі 667,21 грн (процентна складова).

Стягнуто з ОСОБА_9 на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" судовий збір у розмірі 243, 60 грн.

В іншій частині позову відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_9 задоволено.

Визнано припиненим у зв'язку з виконанням належним чином кредитний договір № SAMDNWFC00001795691 (картка НОМЕР_1), укладений між ОСОБА_9 та Публічним акціонерним товариством комерційним банком "ПриватБанк".

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" на користь ОСОБА_9 судовий збір в розмірі 243,60 грн.

Рішенням апеляційного суду Запорізької області від 15 жовтня 2015 року рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 30 червня 2015 року по цій справі скасовано.

Позов Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_9 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором від 23 серпня 2011 року, визначену станом на 19.11.2014 року, у розмірі 22378,72 грн, із яких: 14 358,98 грн заборгованість за кредитом, 6 078,90 грн заборгованість по процентам за користування кредитом, 399,00 грн заборгованість з комісії за користування кредитом, 1 541,84 грн штрафи, а також 487,20 грн компенсації судових витрат, а всього стягнуто 22 865,92 грн.

Зустрічний позов ОСОБА_9 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" про визнання кредитного договору припиненим залишено без задоволення.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_9 - ОСОБА_8 - просить скасувати рішення апеляційного суду Запорізької області від 15 жовтня 2015 року, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Заслухавши доповідь судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково на таких підставах.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим.

Визнаючи кредитний договір припиненим і стягуючи з позичальника на користь банку грошові кошти на погашення пені і штрафу, суд першої інстанції виходив з того, що позичальник виконав свої зобов'язання перед ПАТ КБ "ПриватБанк", сплативши всю суму заборгованості за кредитом і відсотками, а тому відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання сторін припиняються. Оскільки позичальник порушував графік погашення кредиту, він відповідно до умов кредитного договору зобов'язаний сплатити банку штрафні санкції, передбачені договором за неналежне виконання його умов.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про задоволення первісного позову та відмову у задоволенні зустрічного позову, колегія суддів апеляційного суду виходила з того, що внесення позичальником у січні і травні 2015 року на погашення вказаної заборгованості грошових коштів у загальній сумі 14 833 грн не є підставою для висновку про належне виконання ним своїх боргових зобов'язань перед банком і про припинення зобов'язання.

Як вбачається із витягу з особистого рахунку позичальника, станом на 19 листопада 2014 року загальний розмір заборгованості (без урахування пені і штрафу) становив 20 833,88 грн.

Після 19 листопада 2014 року (дати, на яку банком визначена заборгованість), правовідносини сторін не припинилися, кредитний договір не розірваний. 24 листопада 2014 року банк збільшив кредитний ліміт до 26 500 грн, продовжував нарахування процентів, комісії тощо.

Проте з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій повністю погодитися не можна виходячи з наступного.

Як установлено судами попередніх інстанцій, ОСОБА_9 отримав кредитний ліміт у розмірі 11 600 грн на картку НОМЕР_2.

20 лютого 2014 року ОСОБА_9 звернувся до ПАТ КБ "ПриватБанк" для отримання іншого типу картки, на яку повинна бути переведена заборгованість за попередньою карткою.

Відповідно до виписок банку станом на 12 лютого 2014 року заборгованість за карткою НОМЕР_2 складала 11 573,13 грн, а отже, саме така заборгованість повинна була бути перерахована на картку № НОМЕР_1.

Тотожність карток доводиться письмовою довідкою, наданою представником ПАТ КБ "ПриватБанк" від 23 квітня 2015 року № 30.1.0.0/2-20150422/2674, відповідно до якої обидві картки видавалися за одним рахунком, а саме № SAMDNWFC00001795691, який і є кредитним договором.

20 лютого 2014 року ОСОБА_9 отримав нову картку № НОМЕР_1, при цьому заборгованість за попередньою карткою було перенесено на нову картку за заявою ОСОБА_9

Квитанцією від 27 січня 2015 року підтверджується факт внесення ОСОБА_9 коштів у розмірі 11 600 грн, а квитанцією від 20 травня 2015 року - на суму 3 233 грн.

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У статті 526 ЦК України визначено загальні умови виконання зобов'язання, а саме: зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною першою статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом (частина друга статті 598 ЦК України).

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Виходячи зі змісту статей 526, 599 ЦК України зобов'язання буде вважатися виконаним належним чином, якщо таке виконання здійснене відповідно до умов договору та вимог законодавства, а якщо умови виконання не визначені у договорі або законі, то вони повинні бути виконані відповідно до звичаїв ділового обороту або до вимог, що зазвичай ставляться.

Юридичним наслідком належного виконання зобов'язання відповідно до статей 598, 599 ЦК України є припинення зобов'язання.

Таким чином, з моменту виконання боржником зобов'язань й прийняття їх кредитором припиняється існування прав і обов'язків сторін, що складають зміст конкретного зобов'язального правовідношення.

Відповідно до ч. 4 ст. 60 ЦПК України суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Ухвалюючи оскаржувані рішення, суди наведеного не врахували, не встановили фактичних обставин справи, які мають значення для правильного вирішення справи, не визначилися з нормами матеріального права, які підлягають застосуванню у даних правовідносинах, що є підставою для їх скасування та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу представника ОСОБА_9 - ОСОБА_8 - задовольнити частково.

Рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 30 червня 2015 року та рішення апеляційного суду Запорізької області від 15 жовтня 2015 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.