Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого суддів: Мартинюка В.І., Євтушенко О.І., Іваненко Ю.Г., Завгородньої І.М., Ситнік О.М.,

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за касаційними скаргами Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" та ОСОБА_8 на рішення апеляційного суду Сумської області від 29 вересня 2015 року,

У листопаді 2014 року публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Надра" (далі - ПАТ "КБ "Надра") звернулося до суду з указаним вище позовом, у якому просило стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за кредитним договором у розмірі 34 449,62 дол. США та 22 769,15 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що 22 травня 2008 року між банком та ОСОБА_6 було укладено кредитний договір й додаткова угода до нього від 26 липня 2012 року, відповідно до умов яких останньому надано кредит, а саме: в іноземній валюті в сумі 31 726,33 дол. США зі сплатою 14,49 % річних та терміном повернення до 21 травня 2019 року, у національній валюті України на суму 41 439,14 грн з терміном повернення до 25 липня 2014 року та сплатою 15 % річних за його користування.

На забезпечення належного виконання зобов'язань позичальника 22 травня 2008 року між банком та ОСОБА_7 і ОСОБА_8, з кожним окремо, укладено договори поруки й 26 липня 2012 року додаткові угоди до них, за якими поручителі зобов'язувались відповідати перед банком у тому ж обсязі, що і позичальник.

У зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_6 умов кредитного договору станом на 06 листопада 2014 року утворилася заборгованість у сумі 34 449,62 дол. США та 22 769,15 грн, з яких 29 478,32 дол. США - заборгованість за кредитом (411 389,77 грн), 15 929,02 грн - заборгованість за кредитом, 3 741,09 дол. США (52 209,42 грн) - відсотки за користування кредитом, 3 088,13 грн - відсотки за користування кредитом, 625,87 дол. США - пеня за прострочення сплати кредиту в іноземній валюті, 1 885,57 грн - пеня за прострочення сплати кредиту у національній валюті, 654,34 дол. США - штраф за порушення умов договору щодо іноземної валюти та 1 866,43 грн - штраф за порушення умов договору щодо національної валюти.

Враховуючи наведене та право банку вимагати дострокового погашення боргу, позивач просив позов задовольнити.

Рішенням Сумського районного суду Сумської області від 22 грудня 2014 року стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 на користь Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" 34 499,62 дол. США та 22 769,15 грн заборгованості за кредитним договором.

Стягнуто з ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 на користь Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" по 1 137,80 грн з кожного витрат по сплаті судового збору.

Рішенням апеляційного суду Сумської області від 18 лютого 2015 року рішення Сумського районного суду Сумської області від 22 грудня 2014 року у частині визначення порядку солідарної відповідальності відповідачів змінено.

Стягнуто на користь Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" солідарно з ОСОБА_6 та ОСОБА_7, солідарно з ОСОБА_6 та ОСОБА_8 34 499,62 дол. США та 22 769,15 грн заборгованості за кредитним договором.

В іншій частині рішення суду залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 червня 2015 року касаційну скаргу представника ОСОБА_7 - ОСОБА_9, до якої приєдналась ОСОБА_8, задоволено частково.

Рішення апеляційного суду Сумської області від 18 лютого 2015 року в частині позовних вимог публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" до ОСОБА_7 та ОСОБА_8 про стягнення заборгованості за кредитним договором скасовано, справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Рішенням апеляційного суду Сумської області від 29 вересня 2015 року рішення Сумського районного суду Сумської області від 22 грудня 2014 року в частині вирішення позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" до ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитним договором скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Рішення Сумського районного суду Сумської області від 22 грудня 2014 року в частині розподілу судових витрат змінено.

Стягнуто з ОСОБА_6 та ОСОБА_8 в дольовому порядку на користь Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" по 1 137 гривень 80 копійок з кожного судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" на користь держави 568 гривень 50 копійок судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

У касаційній скарзі ОСОБА_8 просить скасувати рішення апеляційного суду Сумської області від 29 вересня 2015 року в частині стягнення з неї боргу та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

У касаційній скарзі ПАТ "КБ "Надра" просить скасувати рішення апеляційного суду Сумської області від 29 вересня 2015 року, рішення суду першої інстанції залишити в силі, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Заслухавши доповідь судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи, викладені у касаційних скаргах, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги підлягають задоволенню частково на таких підставах.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову ПАТ КБ "Надра" та стягуючи з позичальника та з поручителів у солідарному порядку заборгованість за кредитним договором, суд першої інстанції виходив із того, що позичальник не виконує взятих на себе зобов'язань за кредитним договором, має прострочену заборгованість, яка повинна бути стягнута з нього та з поручителів.

Скасовуючи рішення суду першої інстанцій в частині вирішення позовних вимог до ОСОБА_7 та ухвалюючи нове рішення в цій частині про відмову у задоволенні позову, апеляційний суд виходив з того, що позов до суду банком поданий 21 листопада 2014 року, тобто після спливу шестимісячного строку, встановленого ч. 4 ст. 559 ЦК України, а тому є підстави для припинення поруки.

Також колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що в частині вирішення позовних вимог банку до іншого поручителя - ОСОБА_8, апеляційний суд позбавлений можливості робити висновки щодо законності рішення суду стосовно ОСОБА_8, оскільки остання хоча і приєднувалася до касаційної скарги на рішення суду, проте апеляційної скарги самостійно не подавала та представнику ОСОБА_7 - ОСОБА_9 - таких повноважень не делегувала.

Проте з таким висновком апеляційного суду повністю погодитись не можна.

Як установлено судами попередніх інстанцій, 22 травня 2008 року між ПАТ "КБ "Надра" та ОСОБА_6 укладено кредитний договір й додаткову угоду до нього від 26 липня 2012 року, відповідно до умов яких позичальнику надано кредит в іноземній валюті - доларах США - у сумі 31 726,33 дол. США зі строком повернення до 21 травня 2019 року та сплатою 14,49 % річних за його користування, та в національній валюті України - гривні на суму 41 439,14 грн з терміном повернення до 25 липня 2014 року та сплатою 15 % річних.

На забезпечення належного виконання зобов'язань позичальника 22 травня 2008 року між банком та ОСОБА_7 і ОСОБА_8, з кожним окремо, укладено договори поруки і 26 липня 2012 року додаткові угоди до них, за якими поручителі зобов'язувались відповідати перед банком у тому ж обсязі, що і позичальник.

Оскільки відповідач належним чином взяті на себе зобов'язання не виконував, станом на 06 листопада 2014 року утворилася заборгованість у розмірі 34 499,62 дол. США та 22 769,15 грн.

Відповідно до п. 2.1 договорів поруки кредитор набуває право вимоги від поручителя виконання зобов'язання при умові, якщо в установлений кредитним договором строк виконання позичальником зобов'язання в цілому чи в будь-якій його частині не будуть виконані, а також при умові обов'язкового направлення поручителю повідомлення з вимогою виконати зобов'язання позичальника в цілому (або в тій чи іншій його частині).

Згідно з п. 5.3 договорів поруки їх дія закінчується належним виконанням позичальником взятих на себе зобов'язань за кредитним договором чи виконанням поручителем своїх зобов'язань, згідно з умовами цього договору.

У пункті 4 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" (v0005740-12) судам роз'яснено, що сама по собі умова договору про дію поруки до повного виконання позичальником зобов'язання перед кредитодавцем або до повного виконання поручителем взятих на себе зобов'язань, не може розглядатися як установлення строку дії поруки, оскільки це не відповідає вимогам ст. 252 ЦК України, згідно з якою строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.

Згідно з ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Непред'явлення кредитором вимоги до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання у разі, якщо строк дії поруки не встановлено, є підставою для припинення останнього, а отже, і обов'язку поручителя нести солідарну відповідальність перед кредитором разом із боржником за основним зобов'язанням.

Судом установлено, що на адресу боржника ОСОБА_6 14 лютого 2013 року та 27 березня 2014 року була направлена іпотечна вимога про дострокове повернення кредиту та погашення заборгованості за кредитним договором від 22 травня 2008 року у розмірі 31 964,61 дол. США, що еквівалентно 323 136,63 грн, та 18 204,51 грн.

Дана вимога не була виконана в установлений банком строк, а отже, в порядку ч. 2 ст. 1050 ЦК України позикодавець набув право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.

Перебіг шестимісячного терміну згідно з ч. 4 ст. 559 ЦК України розпочався після спливу 7-ми денного строку після вимоги, встановленого п. 3.3.5 ст. 3 кредитного договору в новій редакції на підставі п. 2.1 договору поруки.

Даний позов до суду банком поданий 21 листопада 2014 року, тобто після спливу шестимісячного строку, встановленого ч. 4 ст. 559 ЦК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як на підставі доказів сторін.

Статтею 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. ст. 303, 304 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

Суд апеляційної інстанції при перевірці законності й обґрунтованості рішення суду першої інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги згідно з частинами третьою та четвертою статті 303 ЦПК України лише в разі, якщо буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення. За цих умов апеляційний суд перевіряє справу в повному обсязі й зобов'язаний мотивувати в рішенні вихід за межі доводів апеляційної скарги, проведення перевірки справи в повному обсязі.

У разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.

Разом з тим апеляційний суд вищевикладеного не врахував, не звернув увагу на те, що представником ОСОБА_7 - ОСОБА_9 - була подана апеляційна скарга на рішення Сумського районного суду Сумської області від 22 грудня 2014 року, у якій він просив скасувати рішення місцевого суду в частині стягнення боргу з поручителів та ухвалити у цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Також 21 січні 2015 року ОСОБА_8 зверталася до суду із заявою про приєднання до апеляційної скарги ОСОБА_7 на рішення Сумського районного суду Сумської області від 22 грудня 2014 року та просила скасувати вказане рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Ухвалою апеляційного суду Сумської області від 22 січня 2015 року заяву ОСОБА_8 про приєднання до апеляційної скарги ОСОБА_7 на рішення Сумського районного суду Сумської області від 22 грудня 2014 року повернуто як таку, що подана з порушенням вимог ст. 299 ЦПК України.

Таким чином, колегія суддів апеляційного суду дійшла помилково висновку про неможливість перегляду рішення місцевого суду в частині вимог банку до поручителя ОСОБА_8, оскільки відповідачем ОСОБА_7 оскаржено рішення суду як в частині вимог до нього, так і в частині вимог до іншого поручителя.

Крім того, апеляційний суд не звернув уваги на те, що Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ скасував рішення апеляційного суду Сумської області від 18 лютого 2015 року як в частині вимог до ОСОБА_7, так і ОСОБА_8 та направив на новий розгляд до суду апеляційної інстанції у цій частині.

Оскільки неповнота з'ясування обставин у справі та порушення зазначених норм процесуального права унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, і ці порушення були допущені апеляційним судом, то рішення цього суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" задовольнити частково.

Касаційну скаргу ОСОБА_8 задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Сумської області від 29 вересня 2015 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.