Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Дем'яносова М.В.,

суддів: Маляренка А.В.,

Парінової І.К.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа - ГУЮ в м. Києві, про визнання заповіту недійсним, за касаційною скаргою ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_4 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 12 жовтня 2015 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 21 січня 2016 року,

У грудні 2014 року ОСОБА_2 звернулася до суду із вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що 25 липня 2008 року її братом ОСОБА_5 було складено заповіт на користь ОСОБА_3 Заповіт було посвідчено з порушенням закону, оскільки особу заповідача було встановлено за паспортом, який був недійсним, тому що в ньому була відсутня фотокартка, яку належало вклеїти по досягненні останнім 45-річного віку. З цих підстав вважає, що були порушені вимоги закону щодо процедури посвідчення заповіту, що тягне його недійсність. Її померлий брат зловживав алкоголем, через що його волевиявлення не було вільним і не відповідало його волі. Він не бажав заповідати свою частину квартири кому-небудь, крім позивача, але пропонував заповідати квартиру за алкогольні напої іншим особам, при цьому не бажав настання реальних наслідків своїх дій.

Позивач просила визнати недійсним заповіт, укладений ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 та посвідчений 25 липня 2008 року держаним нотаріусом Двадцять другої Київської державної нотаріальної контори Ковток А.І. та зареєстрований у реєстрі за № 1-2256.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 12 жовтня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 10 лютого 2016 року, у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_4, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права й неправильним застосуванням норм матеріального права, та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно із ч. 1 ст. 39 ЦК України фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.

Відповідно до ч. 1 ст. 225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.

Згідно із ч. 2 ст. 1257 ЦК України за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Перевіривши матеріали справи та доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції вважає, що, ухвалюючи оскаржувані у справі судові рішення, суди першої та апеляційної інстанцій з дотриманням вимог ст. ст. 213, 214, 303, 315 ЦПК України правильно визначилися з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню та дійшли обґрунтованого висновку про безпідставність і недоведеність заявлених ОСОБА_2 позовних вимог, оскільки як правильно встановлено судами, матеріали справи не містять належних і допустимих доказів, які б вказували на те, що ОСОБА_5 під час вчинення заповіту був не здатний усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними; що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі; що він перебував у стані, який би свідчив про його недієздатність на цей момент.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права при їх ухваленні та в основному зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками судів по їх оцінці.

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_4 відхилити, рішення Дарницького районного суду м. Києва від 12 жовтня 2015 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 21 січня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.