Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Дем'яносова М.В.,

суддів: Маляренка А.В.,

Парінової І.К.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до Виконавчого комітету Великоандрусівської сільської ради, Великоандрусівської сільської ради Світловодського району, третя особа - ОСОБА_3, про визнання недійсними та скасування рішень, за касаційною скаргоюОСОБА_2 в особі представників ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 21 жовтня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від 12 січня 2016 року,

У березні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду із вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що рішенням правління колгоспі ім. Леніна с. В. Андрусівка Світловодського району від 06 лютого 1987 року № 5 йому була надана земельна ділянка по АДРЕСА_1 розміром 0,08 га на будівництво житлового будинку та господарських споруд.

Відповідно до довідки виконавчого комітету Великоандрусівської сільської ради від 15 лютого 1999 року № 49 згідно з рішенням виконкому від 18 вересня 1987 року АДРЕСА_1. На виділених йому земельних ділянках: по АДРЕСА_1 у період 1985-1990 років ним збудовано будинок; по АДРЕСА_1 протягом 1993-2012 років ним будувався будинок, на сьогоднішній день готовністю 80 відсотків.

У подальшому збудованому ним будинку за адресою: АДРЕСА_1 було присвоєно поштову адресу: будинок 34з, АДРЕСА_1 с. В. Андрусівка. У будинку АДРЕСА_1 він мешкав разом зі своїм братом ОСОБА_6, яким помер ІНФОРМАЦІЯ_1

При розгляді іншого спору щодо визнання права власності на спадкове майно йому стало відомо, що згідно рішення виконавчого комітетом Великоандрусівської сільської ради Світловодського району від 26 грудня 1997 року № 73 земельна ділянка, на якій розташовані збудовані ним будинки, була передана у власність ОСОБА_6, а факт такої передачі земельної ділянки розміром 3 774,6 кв. м нібито підтверджується копією державного акта на право власності на землю від 22 березня 2002 року серії Р2 № 471405.

19 березня 1996 року виконавчим комітетом Великоандрусівської сільської ради, який не був наділений відповідними повноваженнями, було винесено рішення № 10 "Про приватизацію земельних ділянок", згідно додатку до рішення якого ОСОБА_6 планувалося передати земельну ділянку площею 0,17 га за адресою: АДРЕСА_1 без врахування факту використання позивачем земельної ділянки, виділеної йому колгоспом ім. Леніна, та будівництва будинку.

Крім того, позивачу стало відомо про винесення Великоандрусівською сільською радою рішення від 12 жовтня 2009 року № 260 "Про затвердження рішень виконавчого комітету сільської ради про приватизацію земельних ділянок", яке не приймалось.

Також із рішення суду першої інстанції від 21 квітня 2015 року йому стало відомо про порушення його права рішенням Великоандрусівської сільської ради від 30 грудня 1994 року № 7 "Про надання повноважень виконкому Великоандрусівської сільської ради народних депутатів щодо розпорядження землею", оскільки позивачу відмовлено у задоволенні позову про скасування державного акта на земельну ділянку, виданого ОСОБА_6 на підставі, як він вважав, законності передачі повноважень сільською радою виконавчому комітету, щодо питань розпорядження землею.

Позивач просив визнати недійсними та скасувати: рішення виконавчого комітету Андрусівської сільської ради народних депутатів від 26 грудня 1997 року № 73 в частині передачі у приватну власність ОСОБА_6 земельної ділянки; рішення виконавчого комітету Великоандрусівської сільської ради народних депутатів від 19 березня 1996 року № 10 "Про приватизацію земельних ділянок" в частині передачі у приватну власність ОСОБА_6 земельної ділянки площею 0,17 кв. м, що знаходиться АДРЕСА_1; рішення Великоандрусівської сільської ради від 12 жовтня 2009 року № 260 "Про затвердження рішень виконавчого комітету сільської ради про приватизацію земельних ділянок"; рішення Великоандрусівської сільської ради від 30 грудня 1994 року № 7 "Про надання повноважень виконкому Великоандрусівської сільської ради народних депутатів щодо розпорядження землею".

Рішенням Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 21 жовтня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 12 січня 2016 року, у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_2 в особі представників ОСОБА_4 та ОСОБА_5, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права й неправильним застосуванням норм матеріального права, та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Ухвалюючи рішення суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, вказував на те, що оскаржувані позивачем рішення не порушують його право, оскільки земельна ділянка по АДРЕСА_1 йому у користування чи власність не передавалася. Крім цього в нього також відсутні правовстановлюючі документи на будь-яку з будівель за цією адресою.

Відповідно до ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ст. 60 ЦК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права при їх ухваленні та в основному зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками судів по їх оцінці.

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_2 в особі його представників ОСОБА_4 та ОСОБА_5 відхилити, рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 21 жовтня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від 12 січня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.