Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Іваненко Ю.Г., Завгородньої І.М., Ситнік О.М.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-торгівельне підприємство "Фенікс", ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за касаційною скаргою представника уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" Куреного Олександра Вікторовича - Вовчука Миколи Васильовича на ухвалу Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 04 грудня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Волинської області від 03 лютого 2016 року,

У листопаді 2014 року Публічне акціонерне товариство "Брокбізнесбанк" (далі - ПАТ "Брокбізнесбанк") звернулося до суду з позовом, посилаючись на те, що 25 січня 2008 року між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фенікс" (далі - ТОВ "Фенікс") було укладено кредитний договір № 1/08 у вигляді відновлювальної кредитної лінії в сумі 130 000 доларів США під 11,5 % річних, з кінцевим терміном повернення до 24 січня 2012 року на поповнення обігових коштів.

Також між указаними сторонами було укладено 28 додаткових угод до кредитного договору, останньою з яких від 14 грудня 2012 року № 27А сторони встановили кінцевий термін повернення кредиту 03 травня 2014 року.

14 грудня 2012 року між ПАТ "Брокбізнесбанк" та відповідачами ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 були укладені окремі договори поруки, за якими вказані фізичні особи зобов'язалися відповідати перед банком за всіма зобов'язаннями позичальника.

Позичальник свої зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконував, у зв'язку з чим станом на 28 жовтня 2014 року в нього утворилася заборгованість на загальну суму 395 020 грн, яку позивач просив стягнути солідарно з основного боржника та кожного з поручителів окремо.

Ухвалою Володимир-Волинського міського суду від 04 грудня 2015 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Волинської області від 03 лютого 2016 року, провадження в справі у частині позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-торгівельне підприємство "Фенікс", про стягнення заборгованості за кредитним договором закрито.

Рішенням Володимир-Волинського міського суду від 04 грудня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Волинської області від 24 лютого 2016 року позов Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" заборгованість за кредитним договором № 01/08 від 25 січня 2008 року нараховану пеню в сумі 10 000 грн.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" заборгованість за кредитним договором № 01/08 від 25 січня 2008 року нараховану пеню в сумі 10 000 грн.

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" заборгованість за кредитним договором № 01/08 від 25 січня 2008 року нараховану пеню в сумі 10 000 грн.

Стягнуто з ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 243,60 грн судового збору в дохід держави.

В решті позову відмовлено.

У касаційній скарзі представник уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Брокбізнесбанк" Куреного О.В. - Вовчук М.В. просить скасувати ухвалу Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 04 грудня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Волинської області від 03 лютого 2016 року, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду, посилаючись на порушення судами норм процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача у справі, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Закриваючи провадження у справі у частині позовних вимог до товариства на підставі п. 1 ч. 1 ст. 205 ЦПК України, суди попередніх інстанцій виходили з того, що справа у вказаній частині не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства.

Доводи касаційної скарги про те, що поручитель і боржник несуть солідарну відповідальність, вимоги банку нерозривно пов'язані між собою, тому не можуть розглядатися різними судами є необґрунтованими.

Так, відповідно до статті 16 ЦПК України не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з частиною другою статті 118 ЦПК України позивач має право об'єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов'язаних між собою.

Відповідно до роз'яснень, викладених в абзаці 1 пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 2 "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції" (v0002700-09) (далі - постанова Пленуму Верховного Суду України № 2), вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд повинен виходити з того, що згідно зі статтею 124 Конституції України юрисдикція загальних судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, а за частинами 1 і 2 статті 15 ЦПК України у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ за Кодексом адміністративного судочинства України (2747-15) (стаття 17) або ГПК України (1798-12) (статті 1, 12) віднесено до компетенції адміністративних чи господарських судів. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.

Абзацом 3 пункту 15 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 (v0002700-09) роз'яснено, що вимоги позивача до кількох відповідачів можуть бути об'єднані в одне провадження, якщо ці вимоги однорідні, зокрема такі, які нерозривно пов'язані між собою, або від вирішення однієї з них залежить вирішення інших. Таке об'єднання не допускається, якщо відсутня спільність предмета позову. Не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Оскільки не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом, суд відкриває провадження у справі в частині вимог, які належать до цивільної юрисдикції, і відмовляє у відкритті провадження у справі щодо вимог, коли їх розгляд проводиться за правилами іншого виду судочинства.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 02 березня 2016 року у справі № 6-2307цс15.

З огляду на вищевикладене, доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про порушення норм процесуального та матеріального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції при попередньому розгляді справи відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу представника уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" Куреного Олександра Вікторовича - Вовчука Миколи Васильовича відхилити.

Ухвалу Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 04 грудня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Волинської області від 03 лютого 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.