КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 2а-13930/12/2670
Головуючий у 1-й інстанції: Васильченко І.П.
Суддя-доповідач: Желтобрюх І.Л.
У Х В А Л А
Іменем України
25 квітня 2013 року м. Київ
|
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючої-судді: Желтобрюх І.Л.,
суддів: Мамчура Я.С.,
Шостака О.О.,
при секретарі: Оліщук А.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 січня 2013 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Державної податкової адміністрації України, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування наказу, визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_3 звернулася до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової адміністрації України, Державної податкової служби України та просила (з урахуванням уточнених позовних вимог та за виключенням позовних вимог, залишених без розгляду Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.04.2012 року) визнати протиправними дії Державної податкової адміністрації України щодо зниження розміру надбавки за високі досягнення у праці і за виконання особливо важливої роботи з грудня 2010 року, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України № 268 від 09.03.2006 року (268-2006-п)
"Про впорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів" з 40% посадового окладу з урахуванням надбавки за спеціальне звання та вислугу років до 15%; зобов'язати відповідача здійснити за весь час, починаючи з грудня 2010 року, перерахунок сум заробітної плати з урахуванням раніше встановленої надбавки за високі досягнення у праці і за виконання особливо важливої роботи у розмірі 40% посадового окладу з урахуванням надбавки за спеціальне звання та вислугу років з виплатою ОСОБА_3 різниці грошових коштів між нарахованою у зв'язку з цим новою заробітною платою та фактично виплаченою сумою; визнати протиправним та скасувати наказ Державної податкової служби України від 04.11.2011 року № 120 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності" та оголошення ОСОБА_3 суворої догани.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 січня 2013 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивачка подала апеляційну скаргу, в якій просила постанову суду першої інстанції скасувати як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що зниження надбавки за високі досягнення у праці та одночасно оголошення догани порушує ст. 61 Конституції України щодо неможливості бути двічі притягнутим до відповідальності за одне й те саме правопорушення. Також, посилається на грубі порушення при винесенні наказу ДПС України від 04.11.2011 року №120, які, зокрема, полягають: у підписанні вищевказаного Наказу неуповноваженою особою та відсутності належнооформлених пояснень позивачки з приводу вчиненого дисциплінарного проступку. Крім того, вважає такі дії суб'єктивно вмотивованими та ініційованими її колишнім чоловіком, -начальником одного із слідчих підрозділів податкової міліції м. Києва.
Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, які з'явилися у судове засідання, вивчивши матеріали справи, дослідивши й проаналізувавши доводи апеляційної скарги і докази на їх підтвердження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції, Наказом № 120 від 04.11.2011 року "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності" на підставі п. 4 ст. 12 Дисциплінарного статуту оголошено сувору догану старшому слідчому з особливо важливих справ контрольно-методичного відділу Слідчого управління податкової міліції ДПА України підполковнику податкової міліції ОСОБА_3 за порушення службової дисципліни, неналежне виконання завдань та функцій, передбачених пунктами 1.1, 1.4, 1.9 розділу 1, пунктами 3.5, 3.6, 3.7, 3.8, 3.9 розділу 3 Порядку (чинного на момент вчинення таких порушень), Посадовою інструкцією та Розподілом, що виявилось у фактичному самоусуненні від здійснення контролю за організацією роботи слідчого і проведенням досудового слідства у кримінальній справі №561101, незабезпеченні дієвого відомчого контролю за ходом розслідування справи, ненаданні практичної та методичної допомоги, неналежному веденні наглядового провадження, що спричинило порушення вимог ст. ст. 4, 22, 26, 94, 98, 114-1, 227 КПК України під час провадження досудового слідства у цій кримінальній справі.
Досліджуючи обставини справи, суд першої інстанції встановив, що позивачкою неодноразово були допущені дисциплінарні правопорушення. Так, Наказом ДПА України від 16.11.10 №2153-о, на підставі висновку службового розслідування від 07.10.10р. №09- 0021/3069, за порушення вимог п.2.4.15 Регламенту ДПА України, що виявились у відсутності на роботі 25 та 26 серпня 2010 року, ОСОБА_3 було оголошено догану .
22 Грудня 2010 року, на підставі службової записки від 02.12.2010 року №09- 0018/3325 заступника начальника податкової міліції, винесено ДПА України винесено Наказ "Про встановлення надбавок окремим працівникам ДПА України", яким позивачці встановлено надбавку за високі досягнення у розмірі 15%. Даний Наказ позивачкою не оскаржувався.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що при прийнятті оскаржуваного наказу №120 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності" від 04.11.2011 року, відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надане, обґрунтовано, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття такого наказу. Щодо позовних вимог, які стосуються визнання протиправними дій Державної податкової адміністрації України щодо зниження ОСОБА_3 з грудня 2010 року надбавки за високі досягнення у праці і за виконання особливо важливої роботи, передбаченої п.1 ст. 2 Постанови Кабінету Міністрів України № 268 від 09.03.2006 року (268-2006-п)
"Про впорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів" з 40% посадового окладу з урахуванням надбавки за спеціальне звання та вислугу років до 15%, суд прийшов до висновку про необґрунтованість таких вимог, з огляду на те, що несвоєчасне виконання завдань, погіршення якості роботи і порушення трудової дисципліни позивачкою є достатньою підставою для зменшення розміру такої надбавки.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з такого.
Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України, затверджений Законом України від 22.02.2006 року (3460-15)
, визначає сутність службової дисципліни, обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень.
Статтею 12 Дисциплінарного статуту визначено, що на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: усне зауваження; зауваження; догана; сувора догана; попередження про неповну посадову відповідність; звільнення з посади; пониження в спеціальному званні на один ступінь; звільнення з органів внутрішніх справ.
Статтею 14 Дисциплінарного статуту встановлений порядок накладання дисциплінарних стягнень. Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення. Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ.
Положення Дисциплінарного статуту не містять імперативних норм, які б передбачали викладення пояснень або оформлення відмови від дачі таких пояснень порушника у вигляді окремого документа, складеного належним чином, визначеної форми та з необхідними реквізитами.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачка була належним чином ознайомлена як з Постановою про порушення дисциплінарного провадження, про що було складено відповідний Акт від 27.10.2011 року, так і з Наказом ДПС України № 120 від 04.11.2011 року, про що вона самостійно зазначає в рапорті від 17.12.2011 року. Проте, позивачка не скористалася своїм правом та не надала пояснення з приводу вчиненого дисциплінарного проступку, а тому підстави вважати, що відповідачем були порушені права ОСОБА_3,- відсутні.
Відносно права накладення дисциплінарних стягнень, то ним користуються тільки прямі начальники. Міністру внутрішніх справ належить право накладати дисциплінарні стягнення, передбачені цим Статутом, на всіх осіб рядового і начальницького складу. Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 10.12.2010 року № 2219-р (2219-2010-р)
станом на 04.11.2011 року ОСОБА_4, який підписав оскаржуваний позивачкою наказ, поєднував посади Голови Державної податкової служби України та Голови Комісії з проведення реорганізації ДПА України. Отже, оскаржуваний Наказ був підписаний уповноваженою особою.
Щодо посилань позивачки на протиправність дій Державної податкової адміністрації України щодо зниження їй з грудня 2010 року надбавки за високі досягнення у праці і за виконання особливо важливої роботи, передбаченої ч.1 ст. 2 Постанови Кабінету Міністрів України № 268 від 09.03.2006 року "Про впорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів" з 40% посадового окладу з урахуванням надбавки за спеціальне звання та вислугу років до 15%, колегія суддів зазначає наступне:
Підстави та порядок встановлення надбавки за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи врегульований Постановою Кабінету Міністрів України від 09.03.06 №268 (268-2006-п)
, відповідно до якого надане право керівникам органів, зазначених у пункті 1 цієї постанови, у межах затвердженого фонду оплати праці установлювати надбавку за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи.
Частиною 1 ст.2 Постанови визначається, що у разі несвоєчасного виконання завдань, погіршення якості роботи і порушення трудової дисципліни зазначена надбавка скасовується або розмір її зменшується.
Аналізуючи вищевикладені норми, колегія суддів звертає увагу на те, що преміювання працівників здійснюється за якісне, своєчасне і в повному обсязі виконання функцій (обов'язків), установлених положеннями про відповідні органи, та посадовими інструкціями, а також з урахуванням їх ініціативи, особистого вкладу в загальні результати роботи.
Відповідно до статті 147 Кодексу законів про працю України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано лише один з таких заходів дисциплінарного стягнення: догана чи звільнення.
Разом з тим, Листом Міністерства праці та соціальної політики України від 21.09.2009 №10712/0/14-09/13 (v1071203-09)
роз'яснено, що одночасно із застосуванням дисциплінарного стягнення можуть застосовуватися передбачені законодавством заходи впливу, що не є дисциплінарним стягненням, зокрема і позбавлення премії, що передбачена системою оплати праці.
Отже, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.
З урахуванням усього вищенаведеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що при прийнятті оскаржуваного наказу відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачений чинним законодавством України. Зменшення розміру надбавки за високі досягнення у праці і за виконання особливо важливої роботи з грудня 2010 року, що за своєю суттю є заходом дисциплінарного впливу, стало наслідком незадовільного виконання позивачкою своїх службових обов'язків, що цілком відповідає положенням Постанови КМУ № 268 (268-2006-п)
"Про впорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів".
Допущення судом першої інстанції порушень норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення питання колегією суддів не виявлено, а тому підстав для скасування оскаржуваної постанови суду немає.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд -
УХВАЛИВ :
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 січня 2013 року, - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.