Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Борисенко І.В.

розглянула в письмовому провадженні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Сумах Сумської області Державної служби України на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 04.03.2013 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.06.2013 у справі № 818/496/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Алюміній-Сервіс-Індустрія" до Державної податкової інспекції у місті Сумах про скасування податкових повідомлень-рішень,

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 04.03.2013, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.06.2013, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Алюміній-Сервіс-Індустрія" до Державної податкової інспекції у місті Сумах про скасування податкових повідомлень-рішень задоволено.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Державна податкова інспекція у місті Сумах Сумської області Державної служби України звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 05.08.2013 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 04.03.2013 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.06.2013, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Алюміній-Сервіс-Індустрія" відмовити повністю.

В обґрунтування своїх вимог Державна податкова інспекція у місті Сумах Сумської області Державної служби України посилається на неповне з'ясування обставин справи та порушення судами норм матеріального права, зокрема, статті 200 Податкового кодексу України.

Перевіривши матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено камеральну перевірку податкової декларації з податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю "Алюміній-Сервіс-Індустрія" з питань достовірності заявлення бюджетного відшкодування за вересень 2012 року (вхідний № 9065069360 від 22.10.2012 та уточнюючого розрахунку від 02.11.2012 № 9068405344), за наслідками якої складено акт від 21.11.2012 № 3876/15-5/36437949.

За висновками акта перевірки позивачем на порушення пунктів 200.4, 200.6, 200.7 статті 200 Податкового кодексу України завищено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку на суму 36217 грн., та занижено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню, у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних періодів на 36217 грн.

На підставі акта перевірки прийняті податкові повідомлення-рішення від 10.12.2012 № 0001221550/63735, яким встановлено завищення позивачем суми бюджетного відшкодування за вересень 2012 року на 36217 грн. та № 0001211550/63739, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за вересень 2012 року на 36217 грн., застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 18109грн.

Підставою для таких висновків контролюючого органу стало те, що позивачем в податковій декларації з податку на додану вартість за вересень 2012 року, що подана 19.10.2012 в рядку 23.2 "у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів" відображено суму 36217 грн. Разом з тим, одночасно з декларацією платником подано додаток № 4 "заява про повернення суми бюджетного відшкодування" в якій зазначено 36217 грн., як суму, що підлягає відшкодуванню з бюджету на рахунок позивача, тобто декларація та додаток № 4, що є її частиною, містять розбіжності щодо визначення порядку відшкодування сум податку на додану вартість.

Згідно з пунктом 200.6 статті 200 Податкового кодексу України платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених пунктом 200.4 цієї статті. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. У разі прийняття такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних звітних (податкових) періодів.

Відповідно до пункту 200.7 статті 200 Податкового кодексу України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Пунктом 50.1 статті 50 Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім митної декларації або обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивачем до контролюючого органу була подана податкова декларація з податку на додану вартість за вересень 2012 року, у якій в рядку 23.2 "у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів" відображено суму 36217 грн., одночасно з якою подано додаток № 4 "заява про повернення суми бюджетного відшкодування" в якій зазначено 36217 грн., як суму, що підлягає відшкодуванню з бюджету на рахунок позивача, тобто при поданні декларації позивачем допущено помилку при заповненні рядка щодо визначення порядку відшкодування сум податку на додану вартість.

Скориставшись правом, передбаченим статтею 50 Податкового кодексу України, позивач виправив допущену помилку та 02.11.2012 подав уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за вересень 2012 року, в якому бюджетне відшкодування в розмірі 36217 грн. переніс до рядку 23.1 "Сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку". При цьому числове значення суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню, позивачем не змінено, а лише здійснено коригування напрямку бюджетного відшкодування. Заперечення щодо визначеного платником розміру бюджетного відшкодування у контролюючого органу відсутні.

Враховуючи викладене, за встановлених обставин, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що Податковий кодекс України (2755-17) не містить обмежень щодо виправлення платником з урахуванням строків давності самостійно виявлених помилок, що містяться у раніше поданій ним звітності, у тому числі в будь-якому рядку відповідної податкової декларації, доводи контролюючого органу про необхідність позбавлення позивача в спірному випадку права на бюджетне відшкодування податку на додану вартість на рахунок у банку та нарахування йому штрафних (фінансових) санкцій об'єктивно визнані судами попередніх інстанцій помилковими.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків судів попередніх інстанцій не спростовують і не дають підстав вважати, що при розгляді справи судами неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 160, 210, 222, 223, 224, 230, 231, частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Сумах Сумської області Державної служби України залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 04.03.2013 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.06.2013 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.