Про стягнення страхового відшкодування та штрафних санкцій внаслідок ДТП - 01.06.2016 Прийняття

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до товариства з додатковою відповідальністю "Страхове товариство з додатковою відповідальністю "Глобус" про стягнення страхового відшкодування та штрафних санкцій, за касаційною скаргою ОСОБА_4, який діє від імені ОСОБА_3, на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 29 квітня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 18 серпня 2015 року,

У серпні 2014 року ОСОБА_3 звернувся до суду з указаним позовом.

Зазначав, що 27 грудня 2012 року за участю автомобіля "Volkswagen Transporter T4", д.н.з. НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_3, автомобіля "ЗАЗ Daewoo", д.н.з. НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_5, та автомобіля "Daf FT 95 XF 430", д.н.з. НОМЕР_3, яким керував ОСОБА_6, сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП), у зв'язку із чим транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Постановою Тячівського районного суду Закарпатської області від 29 листопада 2013 року ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, однак провадження у справі закрито у зв'язку із пропуском тримісячного строку, протягом якого особу може бути притягнуто до адміністративної відповідальності.

28 грудня 2012 року позивач звернувся до ТДВ "СТДВ "Глобус" з заявою про виплату страхового відшкодування, однак відповідач у встановлений законом термін відповідні виплати не здійснив.

Вартість відновлювального ремонту автомобіля "Volkswagen Transporter T4", д.н.з. НОМЕР_1, склала 55 766 грн.

Ремонтні роботи пошкодженого автомобіля позивача проведені фізичною особою-підприємцем ОСОБА_7 (далі - ФОП ОСОБА_7), який за договором про відступлення права вимоги від 30 грудня 2013 року № 30/12/1 передав право вимоги фізичній особі-підприємцю ОСОБА_8 (далі - ФОП ОСОБА_8)

Оскільки страхова компанія у визначений законом строк не здійснила страхові виплати, ОСОБА_3 просив задовольнити позов, стягнути з ТДВ "СТДВ "Глобус" на його користь страхове відшкодування у розмірі 50 000 грн, пеню у розмірі 11 509 грн 69 коп., штрафні санкції у розмірі 3 103 грн 30 коп. та понесені ним судові витрати.

Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 29 квітня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 18 серпня 2015 року, позов задоволено частково.

Стягнуто з ТДВ "СТДВ "Глобус" на користь ОСОБА_3 страхове відшкодування у розмірі 18 601 грн 88 коп., три проценти річних від простроченої суми з 29 березня 2013 року по 29 квітня 2015 року у розмірі 1 164 грн 33 коп., пеню у розмірі 7 179 грн 23 коп., а всього стягнуто - 8 343 грн 56 коп.

Стягнутоз ТДВ "СТДВ "Глобус" на користь ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 626 грн, витрати на правову допомогу у розмірі 2 461 грн 60 коп. та витрати, пов'язані з проведенням експертизи, у розмірі 1 107 грн, а всього стягнуто 4 194 грн 60 коп.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, який діє від імені ОСОБА_3, посилаючись на невідповідність висновків судів обставинам справи, неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення, ухвалити нове рішення.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути законним і обґрунтованим та вирішувати питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що внаслідок ДТП транспортний засіб відповідача зазнав механічних пошкоджень, цивільно-правова відповідальність винної особи застрахована у ТДВ "СТДВ "Глобус", позивач звернувся у встановленому законом порядку до страхової компанії з вимогою про виплату страхового відшкодування, останньою виплату відповідних коштів у встановлений законодавством строк здійснено не було, а тому на користь позивача з ТДВ "СТДВ "Глобус" підлягають стягненню вартість завданої майнової шкоди у розмірі 23 889 грн 85 коп. на момент, коли сталася ДТП, за мінусом франшизи у розмірі 510 грн та 20 % податку на додану вартість, як це передбачено п. 36.2 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів". Оскільки строк виконання зобов'язання - страхового відшкодування для відповідача настав 29 березня 2013 року, проте відповідачем виплата страхового відшкодування позивачу здійснена не була, а тому на користь останнього підлягають стягненню пеня та три відсотки річних, які вираховуються виходячи із розміру визначеного судом страхового відшкодування.

Проте повністю з такими висновками судів погодитись не можна зважаючи на наступне.

Судами встановлено, що 27 грудня 2012 року за участю автомобіля "Volkswagen Transporter T4", д.н.з. НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_3, автомобіля "ЗАЗ Daewoo", д.н.з. НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_5, та автомобіля "Daf FT 95 XF 430", д.н.з. НОМЕР_3, яким керував ОСОБА_6, сталася ДТП.

Внаслідок ДТП автомобіль "Volkswagen Transporter T4",д.н.з. НОМЕР_1, власником якого є ОСОБА_9 та яким на законних підставах керував позивач ОСОБА_3, зазнав механічні пошкодження.

Постановою Тячівського районного суду Закарпатської області від 29 листопада 2013 року провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_6 за ст. 124 КУпАП закрито відповідно до вимог ст. 38 КУпАП у зв'язку із закінченням строку, протягом якого особа може бути притягнутою до адміністративної відповідальності. З мотивувальної частини постанови вбачається, що в діях ОСОБА_6 є склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Цивільно-правова відповідальність ТОВ "Фаворит-М", якому на праві власності належить автомобіль "Daf FT 95 XF 430", д.н.з. НОМЕР_3, та яким керував на законних підставах ОСОБА_6, застраховано у ТДВ "СТДВ "Глобус", що підтверджується полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, з лімітом відповідальності за шкоду, заподіяну майну третім особам, - 50 000 грн.

28 грудня 2012 року ОСОБА_3 звернувся до ТДВ "СТДВ "Глобус" з заявою про виплату страхового відшкодування, однак товариством у встановлений законом строк не прийнято рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування та не здійснено його виплату.

Відповідно до рахунку на оплату ФОП ОСОБА_7 від 25 лютого 2013 року № 000000051 вартість ремонтних робіт внаслідок пошкодження транспортного засобу позивача у результаті ДТП складає 55 766 грн.

За договором про відступлення права вимоги від 30 грудня 2013 року № 30/12/1ФОП ОСОБА_7 передав право вимоги вартості ремонтних робіт автомобіля позивача фізичній особі-підприємцю ОСОБА_8 (далі - ФОП ОСОБА_8)

Згідно з висновком судової автотоварознавчої експертизи від 31 березня 2015 року № 4864 вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу автомобіля "Volkswagen Transporter T4", д.н.з. НОМЕР_1, виходячи з даних про особливості його стану в цінах на дату ДТП, 27 грудня 2012 року, становить 23 889 грн 85 коп., вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу зазначеного автомобіля в цінах на час проведення експертизи, 31 березня 2015 року, становить 46 340 грн 86 коп.

Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

До обов'язків страховика, як це передбачено п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України "Про страхування", належить здійснення страхової виплати у разі настання страхового випадку.

Відповідно до ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи. У зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Пунктом 36.5 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (1961-15) передбачено, що за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

Згідно із п. 36.2 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", яка діяла на час спірних правовідносин, страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у ст. 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніше як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі заподіяної шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи, якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.

Пунктом 19 Закону України від 05 липня 2012 року "Про внесення змін до деяких законів України щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (5090-17) , внесено зміни до абзацу другого пункту 36.2 та викладено його в такій редакції: "у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна".

Пунктами 1, 2 прикінцевих та перехідних положень зазначеного Закону, встановлено, що цей Закон набирає чинності через три місяці з дня його опублікування, крім підпунктів 13-21 пункту 2 розділу I цього Закону, які набирають чинності через шість місяців з дня опублікування цього Закону. Норми цього Закону не застосовуються до договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладених до набрання чинності цим Законом.

З матеріалів справи вбачається, що поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АЕ/1318968 укладено 18 грудня 2012 року, тобто до набрання чинності змін, внесених п. 19 Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (5090-17) .

На вищевказане звертав увагу відповідач в апеляційній скарзі, однак усупереч вимогам ст. ст. 303, 304, 315 ЦПК України апеляційний суд у достатньому обсязі не перевірив доводів апеляційної скарги та законності й обґрунтованості рішення суду першої інстанції по суті вирішеного спору, не надав належної оцінки наявним у справі доказам, зокрема, залишив поза увагою те, що у зв'язку із пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, а тому у достатньому обсязі не перевірив, чи правильним є висновок суду першої інстанції про стягнення з відповідача вартості відновлювального ремонту із зменшенням її на суму податку на додану вартість відповідно до п. 36.2 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та чи діяла ця норма на час виникнення спірних правовідносин.