748/2091/15-ц Про захист прав споживача, визнання договору фінансового лізингу недійсним та стягнення коштів - 01.06.2016 Прийняття

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Еталон" про захист прав споживача, визнання договору фінансового лізингу недійсним та стягнення коштів, за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Еталон" на рішення апеляційного суду Чернігівської області від 01 лютого 2016 року,

У серпні 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду із вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що 16 липня 2015 року між ним та TOB "Лізингова компанія "Еталон" було укладено договір фінансового лізингу № 002650 для придбання автомобіля марки "ЗАЗ Lanos хетчбек 1.5 Lux", на виконання умов якого позивач сплатив комісійну винагороду за організацію у сумі 14 800 грн. Вважає умови укладеного договору несправедливими відповідно до ч. 2, п.п. 4, 5, 7, 11, 13 ч. 3 ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів", зважаючи на нечітке визначення підстав зміни вартості платежів, розміру лізингових платежів, вартості предмета лізингу з одночасним правом змінювати в односторонньому порядку ці умови, надання одностороннього права лише лізингодавцеві, позбавляючи захисту прав лізингоодержувача від неналежного виконання договірних зобов'язань лізингодавцем, що свідчить про істотний дисбаланс між правами та обов'язками сторін. Також позивач посилається на недійсність оскаржуваного договору в силу ч. 2 ст. 215 ЦК України, оскільки договір укладений в письмовій формі без нотаріального посвідчення. Позивач просив визнати договір фінансового лізингу від 16 липня 2015 року № 002650 недійсним, стягнути з відповідача грошові кошти у сумі 14 800 грн та витрати на правову допомогу у сумі 1 000 грн.

Рішенням Чернігівського районного суду Чернігівської області від 02 жовтня 2015 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Чернігівської області від 01 лютого 2016 року рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 02 жовтня 2015 року в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_3 скасовано та в цій частині ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_3 задоволено частково.

Визнано договір фінансового лізингу від 16 липня 2015 року № 002650, укладений між ОСОБА_3 та ТОВ "Лізингова компанія "Еталон", недійсним.

Стягнуто з ТОВ "Лізингова компанія "Еталон" на користь ОСОБА_3 грошові кошти у сумі 14 800 грн.

В іншій частині рішення суду залишено без змін.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

У касаційній скарзі ТОВ "Лізингова компанія "Еталон" просить скасувати рішення апеляційного суду, мотивуючи свою вимогу порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Установлено, що 16 липня 2015 року між ОСОБА_3 та ТОВ "ЛК "Еталон" (лізингодавець) укладено договір фінансового лізингу № 002650, за умовами якого товариство зобов'язалось придбати та передати на умовах фінансового лізингу в користування предмет лізингу (автомобіль "ЗАЗ Lanos хетчбек 1,5 Lux"), а лізингоодержувач - прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі згідно з умовами цього договору.

Додатком № 1 до вказаного договору фінансового лізингу визначено вартість предмета лізингу в розмірі 148 000 грн, авансовий платіж - 74 000 грн, комісія за організацію (10 %) - 14 800 грн, комісія за передачу (3 %) - 4 440 грн.

Додатком № 2 до договору фінансового лізингу визначено: вартість предмета лізингу - 148 000 грн, авансовий платіж - 50 %, сума лізингу - 74 000 грн, викупна вартість - 2 200 грн, відсоткова ставка - 12,5 %, комісія - 5 % та щомісячний платіж - 1 859 грн 04 коп., а також витрати за відвантаження автомобіля після оплати в сумі 78 440 грн.

На виконання умов укладеного договору ОСОБА_3 сплатив ТОВ "ЛК "Еталон" 14 800 грн.

Апеляційним судом установлено, що положення спірного договору, зокрема пункти 5.4, 8.3, 8.8, 8.13, 8.12, свідчать про несправедливість умов, указаних у Законі України № 1023-XII (1023-12) , а виконання зобов'язань забезпечено лише відповідальністю лізингоодержувача, оскільки в пунктах 12.1, 12.2, 12.3, 12.7, 12.10, 12.11, 12.12 цього договору передбачена сплата штрафу лізингоодержувачем.

Відповідно до частин першої, другої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями ЦК України (435-15) про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, Законом України № 723/97-ВР (723/97-ВР) .

Стаття 18 Закону № 1023-ХІІ містить самостійні підстави визнання недійсними умов договорів, що обмежують права споживача.

Так, за змістом частини п'ятої цієї норми у разі визнання окремого положення договору несправедливим, включаючи ціну договору, може бути визнано недійсним або змінено таке положення, а не сам договір.

У разі коли зміна окремих положень або визнання їх недійсними зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача такі положення підлягають зміні або договір може бути визнаний недійсним у цілому (частина шоста статті 18 Закону № 1023-ХІІ).

Визначення поняття "несправедливі умови договору" закріплено в частині другій статті 18 цього Закону. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживачу.

Аналізуючи норму статті 18 Закону № 1023-ХІІ, можна дійти висновку, що умови договору кваліфікуються як несправедливі за наявності одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (пункт 6 частини першої статті 3, частина третя статті 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.

Несправедливими згідно із частиною третьою статті 18 Закону України № 1023-ХІІ є, зокрема, умови договору про: виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобов'язань, включаючи умови про взаємозалік, зобов'язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника); встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв'язку з розірванням або невиконанням ним договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі; визначення ціни товару на момент його поставки споживачеві або надання продавцю (виконавцю, виробнику) можливості збільшувати ціну без надання споживачеві права розірвати договір у разі збільшення ціни порівняно з тією, що була погоджена на момент укладення договору.

Також установлено, що положеннями спірного договору передбачено, що лізингодавець зобов'язався придбати та передати на умовах фінансового лізингу в користування майно (предмет лізингу), а лізингоодержувач зобов'язався прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі та інші платежі згідно з умовами цього договору (пункт 1.1 договору).

У разі збільшення вартості предмета лізингу до моменту повної сплати авансового платежу лізингоодержувачем останній повинен одноразово сплатити різницю такої вартості до моменту купівлі предмета лізингу лізингодавцем з метою відповідності відсоткового розміру авансового платежу, визначеного в додатку 1 до цього договору, фактичній вартості предмета лізингу на момент його купівлі в продавця, а також одноразово сплатити різницю комісії за організацію та оформлення договору до моменту купівлі предмета лізингу лізингодавцем. У разі зменшення вартості предмета лізингу на момент його передачі лізингоодержувачу різниця комісії за організацію та оформлення договору поверненню не підлягає (пункт 5.4 договору).

У випадку виникнення податкових та прирівняних до них платежів лізингодавець має право вимагати зміни розміру лізингових платежів, а лізингоодержувач зобов'язаний прийняти такі зміни (пункт 8.3 договору).

Коригування розміру лізингових платежів у випадках, передбачених цим договором, не призводить до збільшення загальної вартості предмета лізингу. Відповідно також не збільшується частина лізингових платежів, які відшкодовують (компенсують) частину вартості предмета лізингу. Зазначене коригування індексує частину лізингових платежів - комісію (винагороду) лізингодавця в частині витрат на фінансування предмета лізингу (пункт 8.8 договору).

За змістом пунктів 8.3, 8.8, 8.13 договору розмір лізингової плати може індексуватися та змінюватися залежно від зміни законодавства, розміру податків і прирівняних до них платежів, зміни ситуації на грошовому ринку, що впливає на вартість предмета лізингу, проте формули перерахунку не передбачено.

Крім того, лізингодавець залишив за собою право на односторонню зміну лізингових платежів.

Зокрема, у пункті 8.3 договору зазначено, що у випадку виникнення податкових та прирівняних до них платежів лізингодавець має право вимагати зміни розміру лізингових платежів, а лізингоодержувач зобов'язаний прийняти такі зміни. Лізингодавець може письмово повідомити лізингоодержувача про суму лізингового платежу (пункт 8.4 договору).

Крім того, у разі відмови лізингоодержувача від підписання додаткової угоди про коригування розміру платежів та вартості предмета лізингу лізингодавець має право в односторонньому порядку розірвати договір, вимагати повернення предмета лізингу, а вже сплачені споживачем платежі не повертаються (пункт 8.13 договору).

За змістом частини п'ятої статті 11 Закону № 1023-ХІІ до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки.

Аналіз цих норм дає підстави для висновку, що несправедливими є положення договору про фінансовий лізинг, які містять умови про зміни у витратах.

За змістом статті 808 ЦК України, якщо відповідно до договору непрямого лізингу вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингоодержувачем, продавець (постачальник) несе відповідальність перед лізингоодержувачем за порушення зобов'язання щодо якості, комплектності, справності предмета договору лізингу, його доставки, монтажу, запуску в експлуатацію тощо. Якщо вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингодавцем, продавець та лізингодавець несуть перед лізингоодежувачем солідарну відповідальність за зобов'язанням щодо продажу (поставки) предмета договору лізингу.

Відповідно до частини другої статті 806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Виходячи з аналізу норм чинного законодавства договір фінансового лізингу за своєю правовою природою є змішаним і містить елементи договорів оренди (найму) та купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно до ст. 628 ЦК України.

Згідно зі ст. 799 ЦК України (435-15) договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі; договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до частини першої статті 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Установлено, що договір фінансового лізингу від 16 липня 2015 року № 002650 нотаріально посвідчено не було.

Отже, скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про несправедливі відносно споживача умови спірного договору фінансового лізингу та відсутність нотаріального посвідчення спірного договору, в результатічогонаявні підстави для визнання його недійсним відповідно до вимог статей 203, 215 ЦК України та Закону № 1023-XII (1023-12) .

Мотиви і підстави ухвалення апеляційним судом рішення узгоджуються з позицією, викладеною в постановах Верховного Суду України від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2766цс15 та від 11 травня 2016 року у справі № 6-65цс16

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції в межах касаційної скарги перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Обставини справи досліджено повно, зібраним доказам надана оцінка.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права при його ухваленні, які передбачені ст. ст. 338- 341 ЦПК України як підстави для скасування судових рішень та в основному зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновком суду по їх оцінці, тому колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу.