Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Касьяна О.П.

суддів: Амеліна В.І., Остапчука Д.О.,

Дербенцевї Т.П., Попович О.В.,

за участю представника публічного акціонерного товариства

комерційного банку "ПриватБанк" - Пушкарьової К.В.

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" до публічного акціонерного товариства "Акцент-Банк", ОСОБА_4 про стягнення заборгованості, за касаційною скаргою представника публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" - Басій Крістіни Сергіївни на рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 07 вересня 2015 року,

04 лютого 2014 року публічне акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" (далі - ПАТ КБ "Приватбанк") звернулось до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що 13 грудня 2005 року між ПАТ КБ "Приватбанк" та ОСОБА_4 укладено кредитний договір, за умовами якого останньому надано кредит у розмірі 8100 грн із кінцевим терміном повернення 13 грудня 2008 року.

З метою забезпечення виконання кредитних зобов'язань 20 жовтня 2010 року між ПАТ КБ "Приватбанк" та публічним акціонерним товариством "Акцент-Банк" (далі - ПАТ "Акцент-Банк") укладено договір поруки № 167, за умовами якого останнє зобов'язалось відповідати перед банком за належне виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором від 13 грудня 2005 року у розмірі 10000 грн.

У зв'язку із неналежним виконанням умов кредитного договору, утворилась заборгованість у розмірі 92989 грн 03 коп., яку позивач просив стягнути із ОСОБА_4 у розмірі 82989 грн 03 коп., та у солідарному порядку із ОСОБА_4 та ПАТ "Акцент-Банк" - у розмірі 10000 грн.

Заочним рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 09 квітня 2015 року у задоволенні позовних вимог ПАТ КБ "Приватбанк" відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 07 вересня 2015 року заочне рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 09 квітня 2015 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ "Приватбанк" заборгованість за кредитним договором у розмірі 34620 грн, яка складається із заборгованості за кредитом - 5764 грн 17 коп., заборгованості за процентами за користування кредитом у розмірі 23856 грн 29 коп. та пені за несвоєчасне виконання зобов'язання за договором у розмірі 5000 грн.

Стягнуто у солідарному порядку з ПАТ "Акцент-Банк" та ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ "Приватбанк" заборгованості за кредитом у розмірі 10000 грн.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

В іншій частині заявлених вимог відмовлено.

У касаційній скарзі представник ПАТ КБ "Приватбанк" - Басій К.С., посилаючись на невідповідність висновків суду апеляційної інстанції обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення апеляційного суду в частині зменшення заборгованості по процентах та пені, справу в цій частині направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ПАТ КБ "Приватбанк" - Пушкарьової К.В., обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відмовляючи в задоволенні позову на підставі ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів", ст. ст. 256, 257, 267 ЦК України, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем пропущено строк позовної давності.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про часткове задоволення позовних вимог, апеляційний суд виходив із того, що суд першої інстанції помилково застосував строк позовної давності, про застосування якого не заявляла сторона у справі, врахував надані банком належні та допустимі докази щодо розміру заборгованості та прийшов до висновку про стягнення з ОСОБА_4 заборгованості за кредитним договором у розмірі 34620 грн 46 коп., з урахуванням зменшеного розміру пені на підставі ч. 3 ст. 551 ЦК України, а також солідарно з двох відповідачів 10000 грн.

Проте повністю погодитися з такими висновками суду апеляційної інстанції не можна з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 13 грудня 2005 року між ПАТ КБ "Приватбанк" та ОСОБА_4 укладено кредитний договір, за умовами якого останньому надано кредит у розмірі 8100 грн зі сплатою 24% на рік на суму залишку заборгованості, з кінцевим терміном повернення 13 грудня 2008 року.

З метою забезпечення виконання кредитних зобов'язань, 20 жовтня 2010 року між ПАТ КБ "Приватбанк" та ПАТ "Акцент-Банк" укладено договір поруки № 167, за умовами якого ПАТ "Акцент-Банк" зобов'язалось відповідати перед банком за належне виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором від 13 грудня 2005 року у розмірі 10000 грн.

Станом на 18 листопада 2013 року заборгованість за кредитним договором від 13 грудня 2005 року становить 92989 грн 03 коп. та складається із заборгованості за кредитом у розмірі 5764 грн 17 коп., заборгованості по процентам за користування кредитом у розмірі 33856 грн 29 коп. та пені за несвоєчасне виконання кредитних зобов'язань у розмірі 53368 грн 57 коп.

Звертаючись до суду із даним позовом ПАТ КБ "Приватбанк" просило суд стягнути із ОСОБА_4 заборгованість за кредитним договором у розмірі 82989 грн, тобто за мінусом 10000 грн - які у відповідності до умов договору поруки підлягали стягненню у солідарному порядку з ОСОБА_4 та ПАТ "Акцент-Банк".

Відповідно до ст. 11 ЦК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно із ст. 16 ЦК України не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 118 ЦПК України позивач має право об'єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов'язаних між собою.

Відповідно до роз'яснень, викладених в абз. 1 п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 2 "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції" (v0002700-09) , вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд повинен виходити із того, що згідно із ст. 124 Конституції України юрисдикція загальних судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, а за ч. ч. 1, 2 ст. 15 ЦПК України у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ за Кодексом адміністративного судочинства України (2747-15) (ст. 17) або ГПК України (1798-12) (ст. ст. 1, 2) віднесено до компетенції адміністративних чи господарських судів. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.

Абзацом 3 п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 2 "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції" (v0002700-09) роз'яснено, що вимоги позивача до кількох відповідачів можуть бути об'єднані в одне провадження, якщо ці вимоги однорідні, зокрема такі, які нерозривно пов'язані між собою, або від вирішення однієї з них залежить вирішення інших. Таке об'єднання не допускається, якщо відсутня спільність предмета позову. Не допускається в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Оскільки не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом, суд відкриває провадження у справі в частині вимог, які належать до цивільної юрисдикції, і відмовляє у відкритті провадження у справі щодо вимог, коли їх розгляд проводиться за правилами іншого виду судочинства.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 01 липня 2015 року у справі № 6-745цс15.

Водночас, переглядаючи спір в апеляційному порядку суд апеляційної інстанції на зазначені обставини справи і норми права уваги не звернув та дійшов до помилкового висновку про задоволення позовних вимог ПАТ КБ "Приватбанк" до ПАТ "Акцент-банк", які не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.

Крім того, вирішуючи питання про розмір заборгованості, яка підлягає стягненню, суд апеляційної інстанції не перевірив структуру такої заборгованості, зокрема чи включено до неї суму забезпечену договором поруки.

Також, вирішуючи питання про можливість зменшення розміру пені на підставі ч. 3 ст. 551 ЦК України, судом апеляційної інстанції не враховано роз'яснення Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладені у п. 27 постанови № 5 від 30 березня 2012 року "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають з кредитних правовідносин" (v0005740-12) , згідно яких положення ч. 3 ст. 551 ЦК України застосовуються за наявності істотних обставин, серед яких: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (наприклад, відсутність негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобов'язання).

Судом апеляційної інстанції не зазначено з яких істотних обставин виходив суд при зменшенні розміру пені, а тому колегія суддів приходить до висновку, що в цій частині рішення суду ґрунтується на припущеннях, що відповідно до вимог ч. 4 ст. 60 ЦПК України є неприпустимим.

Відповідно до ч. 3 ст. 335 ЦПК України суд не обмежений доводами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для його скасування.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції ухвалив рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, неповно встановив фактичні обставини справи та ухвалив рішення з порушенням норм ст. ст. 303, 315 ЦПК України, а тому рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню із направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, з підстав передбачених ст. 338 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 335- 336, 338, 343- 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, -

Касаційну скаргу представника публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" - Басій Крістіни Сергіївни на рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 07 вересня 2015 року задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 07 вересня 2015 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.