Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Луспеника Д.Д., суддів: Журавель В.І., Хопти С.Ф., Черненко В.А., Штелик С.П.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до об'єднаної первинної організації профспілки працівників машинобудування та металообробки публічного акціонерного товариства "Сумське науково-виробниче об'єднання" про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, за касаційною скаргою об'єднаної первинної організації профспілки працівників машинобудування та металообробки публічного акціонерного товариства "Сумське науково-виробниче об'єднання" на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 06 листопада 2015 року та ухвалу апеляційного суду Сумської області від 16 грудня 2015 року,

У вересні 2015 року ОСОБА_6 звернувся до суду із вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що за розпорядженням відповідача 14 травня 2014 року №01/06-13 він був звільнений за п.1 ст. 40 КЗпП України і 14 травня 2015 року був останній день його роботи, однак відповідач зарплату за цей день сплатив лише 01 липня 2015 року.

Посилаючись на те, що відповідач затримав йому виплату зарплати за робочий день - 14 травня 2014 року в період з указаної дати по 01 липня 2015 року, на підставі ст.ст. 116, 117 КЗпП України позивач просив суд стягнути на його користь з відповідача середній заробіток за указаний період затримки розрахунку і моральну шкоду в розмірі 1 тис. грн, яка йому завдана несвоєчасною виплатою заробітку за один день.

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 06 листопада 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Сумської області від 16 грудня 2015 року, позов задоволено.

Стягнуто з об'єднаної первинної організації профспілки працівників машинобудування та металообробки публічного акціонерного товариства "Сумське НВО" на користь ОСОБА_6 середній заробіток за час затримки розрахунку у розмірі 10 076 грн 36 коп.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі об'єднаної первинної організації профспілки працівників машинобудування та металообробки публічного акціонерного товариства "Сумське науково-виробниче об'єднання", посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати оскаржені судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у позові.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню на таких підставах.

Відповідно до ч.1 ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Згідно ч.1 ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Судами встановлено, що ОСОБА_6 за тимчасовою трудовою угодою від 01 березня 2008 року перебував у трудових відносинах з об'єднаною первинною організацією профспілки працівників машинобудування та металообробки публічного акціонерного товариства "Сумське науково-виробниче об'єднання" на посаді консультанта по правовим питанням у наступному режимі: щотижня у понеділок з 16:00 год. до 18:00 год., у середу з 16:00 год. до 18:00 год.

Згідно розпорядження за №01/06-13 від 14 травня 2014 року ОСОБА_6 звільнено з посади консультанта з правових питань за п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку зі скороченням чисельності з 14 травня 2014 року.

Рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Сумської області від 18 грудня 2014 року ОСОБА_6 поновлено на роботі на посаді консультанта з правових питань Об'єднаної первинної організації профспілки працівників машинобудування та металообробки публічного акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе" з 15 травня 2014 року та стягнуто на його користь 9 453 грн 08 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу і 300 грн у відшкодування моральної шкоди з утриманням відповідних податків і обов'язкових платежів.

Судами встановлено, що факт невиплати заробітної плати за один день роботи підтверджується платіжними дорученнями № 153, № 155 від 01 липня 2015 року про перерахування заробітної плати та листом-розшифровкою, з якою вбачається нарахування заробітної плати за один день, а саме 14 травня 2014 року у розмірі 118 грн 18 коп. з нарахуванням індексації у розмірі 1 688 грн 52 коп., що спростовує твердження представника про відсутність позивача 14 травня 2014 року на роботі.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідач порушив вимоги законодавства про працю та у день звільнення позивача не здійснив належних виплат, тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 14 травня 2014 року по 29 грудня 2014 року за 194 години у розмірі 10 076 грн 36 коп.

Проте, повністю з такими висновками суду апеляційної інстанції погодитись не можна з огляду на наступне.

Звертаючись до суду із позовом, ОСОБА_6 обґрунтовував свої вимоги положенням ст.ст. 116, 117 КЗпП України.

При звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум (ст. 116 КЗпП України).

Статтею 117 КЗпП України встановлено відповідальність за затримку розрахунку при звільненні.

Так, згідно положень указаної норми закону в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Таким чином, для правильного застосування положень ст.ст. 116, 117 КЗпП України суд, який розглядає спір, слід встановити чи має особа, яка звернулась до суду за захистом своїх прав на підставі указаним норм закону, статус звільненого працівника.

У зв'язку із встановлення указаних обставин слід належним чином установити також, чи є указаний позивачем період безпосередньо часом затримки розрахунку при звільненні, чи іншим процесуальним періодом, передбаченим чинним трудовим законодавствам (вимушеним прогулом, тощо).

Загальними вимогами процесуального права, закріпленими у ст.ст. 57- 60, 131- 132, 137, 177, 179, 185, 194, 212- 215 ЦПК України, визначено обов'язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також надання оцінки всім доводам сторін у справі, що також є складовою вимогою ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 04.XI.50).

Судами встановлено, що рішенням апеляційного суду Сумської області від 18 грудня 2014 року ОСОБА_6 поновлено на роботі на посаді консультанта з правових питань Об'єднаної первинної організації профспілки працівників машинобудування та металообробки публічного акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе" з 15 травня 2014 року та стягнуто на його користь 9 453 грн 08 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Судом апеляційної інстанції, у порушення вимог ст.ст. 212- 214, 303, 315 ЦПК України, не враховані вказані вимоги норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, не встановлені та не перевірені обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, не надано належної оцінки доводам апеляційної скарги, зокрема не з'ясовано правовий статусОСОБА_6, не визначено чи вважається останній звільненим працівником з урахування рішення апеляційного суду Сумської області від 18 грудня 2014 року, чи порушені у зв'язку із зазначеним права позивача та чи підлягають такі права захисту на підставі ст.ст. 116, 117 КЗпП України.

Отже, неповно з'ясувавши дійсні обставини справи, не давши належної оцінки доказам, суд апеляційної інстанції допустив порушення норм матеріального й процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи та відповідно до ч. 2 ст. 338 ЦПК України є підставою для скасування ухвали апеляційного суду Сумської області від 16 грудня 2015 року із передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу об'єднаної первинної організації профспілки працівників машинобудування та металообробки публічного акціонерного товариства "Сумське науково-виробниче об'єднання" задовольнити частково.

Ухвалу апеляційного суду Сумської області від 16 грудня 2015 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.