Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді - Загороднього А.Ф.,

суддів: Заїки М.М., Мойсюка М.І.,

розглянувши в порядку письмового судового засідання касаційну скаргу Харківської митниці Державної фіскальної служби України у Харківській області

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29 липня 2015 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2015 року

у справі за позовом ОСОБА_1

до Куп'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області, Харківської митниці Державної фіскальної служби України у Харківській області

про визнання протиправним та скасування висновку та наказу, поновлення на роботі,-

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Куп'янської ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області, Харківської митниці ДФС України у Харківській області, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати висновок Куп'янської ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 5 Закону України "Про очищення влади" (далі - Закон) від 17.02.2015 року № 1005/8/105-20-26-17-01-51 складений відносно позивача;

- визнати протиправним та скасувати наказ начальника Харківської митниці Державної фіскальної служби України від 14.05.2015 р. № 294-о про звільнення ОСОБА_1 у відповідності до п.72 ч.1 ст. 36 КЗпП України;

- поновити ОСОБА_1 на посаді головного державного інспектора митного поста "Плетенівка" Харківської митниці Державної фіскальної служби України з дня звільнення;

- стягнути з Харківської митниці ДФС України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з дня незаконного звільнення - 14.05.2015 року по день ухвалення рішення;

- допустити до негайного виконання рішення в частині поновлення на посаді та виплати середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 29 липня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2015 року, адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ начальника Харківської митниці ДФС України № 294-о від 14.05.2015 року про звільнення ОСОБА_1 з посади головного державного інспектора митного поста "Плетенівка" Харківської митниці ДФС України. Поновлено ОСОБА_1 на посаді головного державного інспектора митного поста "Плетенівка" Харківської митниці ДФС України з дня звільнення. Стягнуто з Харківської митниці ДФС України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з дня незаконного звільнення - 14.05.2015 року по день ухвалення рішення. У задоволенні позову в іншій частині позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі Харківська митниця ДФС України у Харківській області, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Перевіривши доводи касаційної скарги, рішення судів першої та апеляційної інстанцій щодо правомірності застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що з 27.10.2003 року ОСОБА_1 працював на різних посадах в митних органах Куп'янської митниці, Харківській обласній митниці, Харківській митниці Міндоходів, Харківської митниці ДФС.

Наказом Харківської митниці ДФС № 294-о від 14.05.2015 року, ОСОБА_1 був звільнений з посади головного державного інспектора митного поста "Плетенівка" Харківської митниці ДФС з 14.05.2015 р.

Підставою для винесення оспорюваного наказу слугувала довідка Харківської митниці ДФС про результати перевірки від 13.05.2015 р. згідно якої, до ОСОБА_1 застосовуються заборони, передбачені ч. 3 ст. 1 Закону України "Про очищення влади" у зв'язку з встановленням факту вказання недостовірних відомостей щодо наявності майна (майнових прав) набутого за час перебування на посадах, зазначених у пунктах 1-10 ч. 1 ст. 2 Закону, які не відповідають наявній податковій інформації про майно (майнові права) ОСОБА_1 З Довідки вбачається, що підставою для такого висновку перевірки слугувало повідомлення Куп'янської ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області.

Згідно з частиною восьмою статті 3 Закону України "Про очищення влади" заборона, передбачена частиною третьою статті 1 цього Закону, застосовується до осіб, перевірка стосовно яких встановила недостовірність відомостей щодо наявності майна (майнових прав), зазначених у поданих ними за попередній рік деклараціях про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру, складених за формою, що встановлена Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції" (3206-17) , та/або невідповідність вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) в їх деклараціях, набутого (набутих) за час перебування на посадах, визначених пунктами 1- 10 частини першої статті 2 цього Закону, доходам, отриманим із законних джерел.

Недостовірність відомостей, яка може бути підставою для звільнення особи та застосування до неї відповідних заборон, повинна встановлюватись в сукупності з невідповідністю вартості майна, яке належить особі.

Отже, заходи з очищення влади (люстрації) здійснюються на підставі визначених статтею 3 Закону України "Про очищення влади" критеріїв, за умови відповідності яким до особи можуть бути застосовані такі заборони.

Відповідно до п. 10 ст. 5 Закону України "Про очищення влади" у разі встановлення за результатами перевірки недостовірності відомостей, визначених пунктом 2 частини п'ятої цієї статті, орган, який проводив перевірку, протягом трьох робочих днів з дня виявлення всіх недостовірностей та/або невідповідностей, але не пізніше ніж на тридцятий день з дня отримання запиту та копії декларації особи, повідомляє про них особу, стосовно якої проводиться перевірка. Особа, стосовно якої проводиться перевірка, не пізніше ніж на п'ятнадцятий робочий день з дня отримання нею відповідного повідомлення надає письмове пояснення за такими фактами та підтверджуючі документи, які є обов'язковими для розгляду та врахування відповідним органом при підготовці висновку про перевірку.

Згідно із п. 11 ст. 5 Закону орган, який проводив перевірку, надсилає висновок про результати перевірки, підписаний керівником такого органу (або особою, яка виконує його обов'язки), керівнику органу, передбаченому частиною четвертою цієї статті, не пізніше ніж на шістдесятий день з дня початку проходження перевірки.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у зв'язку з надходженням інформації з Відділу Державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Куп'янського міськрайонного управління юстиції про те, що згідно договору купівлі-продажу № 2-1272 від 20.07.2013 р., гр. ОСОБА_1 має у власності квартиру за адресою: АДРЕСА_1, яку ОСОБА_1 у поданій декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2013 рік не вказано.

ОСОБА_1 надав пояснення до Куп'янської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Харківській області від 12.02.2015 року за вх. № 995/Ш про те, що він в декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2013 рік не вказав квартиру за адресою: АДРЕСА_1, так як вона належить тещі і вона купувала її за свої кошти і мешкає в ній. Та під час внесення інформації в декларацію, щодо оформленої на ім'я позивача квартири не придавав значення.

Враховуючи зазначені обставини, Куп'янською ОДПІ Головного управління Міндоходів у Харківській області складено висновок про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 5 Закону, поданих ОСОБА_1 № 1005/8/105-20-26-17-01-51 від 17.02.2015 року.

У вказаному висновку контролюючого органу зазначено, що за результатами проведеної перевірки з урахуванням письмових пояснень ОСОБА_1 та підтвердних документів (свідоцтво купівлі-продажу квартири від 21.07.2013 року та довіреності на право керування автомобілем від 18.07.2011 р.) встановлено, що ОСОБА_1 у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2013 рік вказав не достовірні відомості щодо наявності майна (майнових прав), набутого (набутих) ОСОБА_1 за час перебування на посадах, зазначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 Закону України "Про очищення влади", які не відповідають наявній податковій інформації про майно (майнові права) ОСОБА_1, а саме: в декларації за 2013 рік ОСОБА_1 не відобразив квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що висновок контролюючого органу лише відображає факт того, що ОСОБА_1 у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2013 рік вказав недостовірні відомості щодо наявності майна (майнових прав), набутого (набутих) за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1 - 10 частини першої статті 2 Закону України "Про очищення влади", які не відповідають наявній податковій інформації про майно (майнові права) ОСОБА_1, а саме, що не вказано квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Враховуючи викладене, Куп'янська ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області, при складенні висновку про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 5 Закону України "Про очищення влади", поданих ОСОБА_1 № 1005/8/105-20-26-17-01-51 від 17.02.2015 року, діяв у межах та на підставі діючого законодавства України, а тому позовні вимоги у цій частині є такими, що не підлягають задоволенню.

При цьому, при проведенні перевірки передбаченої Законом України "Про очищення влади" (1682-18) щодо ОСОБА_1, Куп'янською ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області вказано не просто невідповідність відомостей зазначених у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру, а відповідно до пунктів 1, 2 ч. 5 ст. 5 Закону також вказано: "за результатами проведеної перевірки з урахуванням письмових пояснень ОСОБА_1 та підтвердних документів встановлено, що вартість майна (майнових прав), вказаного (вказаних) ОСОБА_1 у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за минулий рік, набутого (набутих) ОСОБА_1 за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про очищення влади", відповідає наявній податковій інформації про доходи, отримані ОСОБА_1 із законних джерел", тобто перевіркою встановлено законність джерел набуття таких доходів.

Таким чином, органом фіскальної служби було встановлено, що вартість майна (майнових прав), вказаного ОСОБА_1 в податковій декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за минулий рік, набутого ОСОБА_1 за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 Закону України "Про очищення влади", відповідає наявній податковій інформації про доходи, отримані ОСОБА_1 із законних джерел.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що вимоги законодавства України щодо обов'язку подання декларації з достовірними відомостями були виконані ОСОБА_1 шляхом подання декларації за 2013 рік, де у графі 31 (майно членів сім'ї декларанта) відображено достовірні відомості про квартиру за адресою АДРЕСА_1 (що підтверджується декларацією про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2013 рік). Тобто була допущена методологічна помилка при заповненні декларації, що не може бути підставою для звільнення з посади в контексті застосування вимог Закону. Крім того, в декларації за 2014 рік також було вказано про наявність у власності квартири по АДРЕСА_1 в графі 25 (у власності).

Про подання уточнюючої декларації до Куп'янської ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області в порядку ст. 12 Закону України "Про засади запобігання і протидії корупції" позивачем було зазначено у поясненнях від 02.03.2015 року. Однак, Харківською митницею ДФС пояснення позивача не були взяті до уваги, хоча на 02.03.2015 року перевірка ще продовжувалася.

Таким чином, відсутні правові підстави для винесення Харківською митницею ДФС України Наказу № 294-о від 14.05.2015 року про звільнення ОСОБА_1 з посади головного державного митного поста "Плетенівка" Харківської митниці ДФС України.

Крім того, оскаржуваний наказ Харківської митниці ДФС України від 14.05.2015 року № 294-о "Про звільнення" позивача з посади був виданий підчас перебування останнього на лікарняному, що свідчить про порушення вимог ч. 2 ст. 40 Кодексу законів про працю України.

Так, у випадку незаконного звільнення працівника з роботи, його порушене право повинно бути відновлене шляхом поновлення його на посаді, з якої його було незаконно звільнено (постанова Верховного Суду України від 28.10.2014 р.).

Водночас, суди попередніх інстанцій зазначивши про зобов'язання стягнути з Харківської митниці ДФС України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з дня незаконного звільнення - 14.05.2015 року по день ухвалення рішення, не вказали розмір виплати, а також розрахунок розміру такої виплати.

Так, згідно пункту 10.4 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20 травня 2013 року № 7 "Про судове рішення в адміністративній справі" (v0007760-13) задовольняючи позов про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суди повинні вказувати розмір виплати, період вимушеного прогулу та розрахунок розміру виплати необхідно зазначати в мотивувальній частині судового рішення. Розмір грошових коштів, що підлягають стягненню, зазначається цифрами та у дужках словами.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України "Про оплату праці" за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (100-95-п) (далі - Порядок).

Відповідно до абзацу 3 пункту 2 Порядку, середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи.

Відповідно до п. 5 розд. ІV Порядку обчислення середньої заробітної плати основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з п. 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством календарних днів за цей період.

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику, здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абз. 2 п. 8 Порядку).

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абз. 3 п. 8 Порядку).

Крім того, положеннями розд. ІІІ Порядку передбачені види виплат, які підлягають урахуванню і які не підлягають урахуванню (зокрема, одноразові виплати, соціальні виплати, окремі види премій тощо) при обчисленні середньої заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплати за час вимушеного прогулу.

Колегія суддів зазначає, що вказаним обставинам суди попередніх інстанцій належної правової оцінки не надали.

Наведене відповідає практиці Верховного Суду України, зокрема, викладеної в постановах від 21 січня 2012 року № 6-87цс11 та від 14 січня 2014 року № 21-395а13.

Під час нового розгляду судам потрібно дослідити та встановити середню заробітну плату позивача, з урахуванням обчислення виплат отриманих нею за попередні два місяці роботи, а також з урахуванням одержаної допомоги за час тимчасової непрацездатності та компенсації за невикористану відпустку.

Статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвалені у даній справі судові рішення в частині позовних вимог про стягнення з Харківської митниці ДФС України на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу, названим вимогам процесуального закону не відповідають.

Відповідно до пункту 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України, підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, рішення у справі підлягають частковому скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції в частині позовних вимог щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

Касаційну скаргу Харківської митниці Державної фіскальної служби України у Харківській області задовольнити частково.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29 липня 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2015 року скасувати в частині позовних вимог про стягнення з Харківської митниці ДФС України на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а справу в цій частині направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

В іншій частині постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29 липня 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2015 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.