Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючогоДьоміної О.О.,суддів:Демяносова М.В., Маляренка А.В.,Парінової І.К., Ступак О.В.,розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрспецторг Групп", Першого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції про визнання прилюдних торгів недійсними, за касаційною скаргою ОСОБА_7 на рішення апеляційного суду Волинської області від 24 грудня 2015 року,

У березні 2015 року ОСОБА_8 звернувся до суду з указаним позовом, який обґрунтований тим, що рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11 жовтня 2010 року з нього та ОСОБА_9 солідарно стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитпромбанк" (далі ПАТ "Кредитпромбанк") заборгованість в сумі 260 995 грн 31 коп.

При виконанні даного рішення в примусовому порядку державний виконавець самовільно змінив порядок його виконання, а саме: звернув стягнення на іпотечну квартиру, яка є спільною сумісною власністю подружжя. Разом з тим Першим Відділом державної виконавчої служби львівського міського управління юстиції (далі Перший Відділ ДВС ЛМУЮ) було відкрито виконавче провадження лише стосовно ОСОБА_9

Вказує на те, що прилюдні торги було проведено з порушенням Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна та Закону України "Про іпотеку" (898-15) , оскільки про дату, час і місце їх проведення, стартову ціну ні його, ні ОСОБА_9 не було повідомлено. Також, інформацію про проведення перших торгів організатором не було висвітлено в друкованих засобах, а про їх проведення було сповіщено лише в одному місцевому друкованому виданні, що негативно вплинуло на кількість покупців і її купівлю за нижчою ціною.

Крім того, реалізація квартири через прилюдні торги відбулась з порушенням прав його неповнолітніх дітей, яких вирішено виселити без його відома і відома служби у справах дітей.

У зв'язку з наведеним ОСОБА_8 просив суд проведені Волинською філією Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрспецторг Групп" (далі Волинська філія ТОВ "Укрспецторг Групп") прилюдні торги, що відбулись 23 листопада 2012 року, визнати недійсними.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 04 листопада 2015 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Волинської області від 24 грудня 2015 року рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 04 листопада 2015 року скасовано, позов задоволено. Визнано недійсними прилюдні торги з реалізації квартири АДРЕСА_1, проведені Волинською філією ТОВ "Укрспецторг Групп" 23 листопада 2012 року і оформлені протоколом від 23 листопада 2012 року № 03-0104/12.

У касаційній скарзі ОСОБА_7 просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, обґрунтовуючи свою вимогу неправильним застосуванням судом апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволеннючастково.

З урахуванням вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Рішення суду апеляційної інстанції в цілому зазначеним нормам процесуального права не відповідає.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що реалізація предмета іпотеки на прилюдних торгах від 23 листопада 2012 року відповідає вимогам ст. 54 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки суду не надано доказів, що внаслідок їх проведення порушено вимоги чинного законодавства та інтереси позивача. Крім того, внаслідок реалізації нерухомого майна на прилюдних торгах не було порушено права неповнолітніх дітей, оскільки питання про забезпечення прав неповнолітніх дітей повинні були бути враховані на етапі укладення іпотечного договору, невиконання умов якого відповідачем призвели до продажу квартири, яка перебувала в іпотеці, а вимогами чинного законодавства не передбачено надання згоди органом опіки та піклування на її реалізацію з прилюдних торгів.

Скасовуючи рішення місцевого суду та задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції виходив із того, що оскільки в даному випадку відчуження спірної квартири, право користування якою мають неповнолітні діти позивача, на прилюдних торгах відбулося без попередньої згоди органу опіки та піклування, такі прилюдні торги, які прирівнюються за своїми правовими наслідками до договору купівлі-продажу, є недійсними як правочин, що вчинений без необхідного для цього випадку дозволу органу опіки та піклування.

Зазначені висновки апеляційного суду не відповідають вимогам матеріального та процесуального закону з наступних підстав.

Судами встановлено, що 07 грудня 2007 року між ВАТ "Кредитпромбанк" та ОСОБА_9 був укладений іпотечний договір № 09.01/001/101/07-НВклн, за яким вона передала в іпотеку належну їй квартиру АДРЕСА_1 з метою забезпечення виконання зобов'язань останньою умов за кредитним договором, за умовами якого вона отримала кредит в розмір 268 155 грн.

Цього ж дня між ОСОБА_6 та ВАТ "Кредитпромбанк" укладено договір поруки № 09.01/001/П01/07-НВклн з метою забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_9 за кредитним договором.

Відповідно до протоколу від 23 листопада 2012 року № 03-0104/12 Волинською філією ТОВ "Укрспецторг Групп" проведено прилюдні торги з реалізації майна, що належить ОСОБА_9, а саме: двокімнатної квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, і переможцем яких стала ОСОБА_7

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 07 травня 2014 року, яке набрало законної сили, в задоволенні позову ОСОБА_9 про визнання протоколу прилюдних торгів від 23 листопада 2012 року № 03-0104/12 відмовлено. Зі змісту вказаного рішення вбачається, що прилюдні торги від 23 листопада 2012 року відбулися з дотриманням вимог законодавства, про їх проведення свідчило інформаційне повідомлення в засобах масової інформації, подане у визначені строки. Державний виконавець, стягувач та боржник були повідомлені у визначеному Тимчасовим положенням про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого майна порядку і дані обставини згідно із ст. 61 ЦПК України доказуванню і доведенню не підлягають.

Крім власника ОСОБА_9, у спірній квартирі зареєстровані у вересні 2011 року ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1, та із січня 2008 року ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується записами в будинковій книзі. Вказані неповнолітні особи, батьком і законним представником яких є ОСОБА_8, у встановленому законом порядку набули право користування спірною квартирою вже після укладення договору іпотеки від 07 грудня 2007 року.

Умови та порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що підлягають примусовому виконанню в разі невиконання їх у добровільному порядку, визначають Закон України "Про виконавче провадження" (606-14) та Інструкція про проведення виконавчих дій, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 15 грудня 1999 року № 74/5 (z0865-99) (далі - Інструкція).

Цим Законом визначено загальні правові основи організації та діяльності державної виконавчої служби, її завдання та компетенцію, а також визначено учасників виконавчого провадження, закріплено їхні права та обов'язки, у тому числі право стягувачів і боржників та інших учасників виконавчого провадження на оскарження дій (бездіяльності) державного виконавця та порядок цього оскарження (ст. ст. 1, 2, 5, 7, 10, 11, 111, 85 Закону).

Разом із тим з результатів аналізу положень зазначеного Закону та Інструкції вбачається, що вони не встановлюють порядку та правил проведення прилюдних торгів, а лише закріплюють, як і ст. 650 ЦК України, такий спосіб реалізації майна, як його продаж на прилюдних торгах, і відсилають до інших нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України та Міністерства юстиції України, якими повинен визначатися порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого майна (ст. 62 Закону України "Про виконавче провадження" та п.п. 5.11, 5.12 Інструкції).

Відповідно до положень указаних правових норм державний виконавець здійснює лише підготовчі дії з метою проведення прилюдних торгів, а самі прилюдні торги з реалізації нерухомого майна організовують і проводять спеціалізовані організації, з якими державною виконавчою службою укладається відповідний договір (п. 5.11 Інструкції).

Правила ж проведення прилюдних торгів визначені Тимчасовим положенням про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації нерухомого майна, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 27 жовтня 1999 року № 68/5 (z0745-99) (далі - Тимчасове положення).

Процедуру прилюдних торгів відповідно до ст. ст. 650, 655 та ч. 4 ст. 656 ЦК України віднесено до договорів купівлі-продажу, результатом яких є видача нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів на підставі складеного та затвердженого в установленому порядку акта державного виконавця про проведені торги (розд. 6 Тимчасового положення, п. п. 244, 245, 248 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 14 червня 1994 року № 18/5 (z0152-94) , ст. 34 Закону України "Про нотаріат").

Отже, ураховуючи те, що відчуження майна з прилюдних торгів належить до угод купівлі-продажу, така угода може визнаватись недійсною в судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, які встановлені ч. ч. 13 та 6 ст. 203 ЦК України (ч. 1 ст. 215 цього Кодексу).

Разом із тим слід зазначити, що оскільки за змістом ч. 1 ст. 215 ЦК України підставами недійсності укладеного за результатами прилюдних торгів правочину є недодержання вимог закону в момент його укладення, тобто безпосередньо за результатами прилюдних торгів, то підставами для визнання прилюдних торгів недійсними є порушення встановлених законодавством правил проведення торгів, визначених саме Тимчасовим положенням.

Що стосується порушень, допущених державним виконавцем при здійсненні своїх повноважень, передбачених Законом України "Про виконавче провадження" (606-14) , до призначення прилюдних торгів, у тому числі щодо відкриття виконавчого провадження, накладення арешту на майно, визначення вартості чи оцінки майна тощо (ст. ст. 18, 24, 27, 32, 33, 55, 57 цього Закону), то такі дії (бездіяльність) державного виконавця підлягають оскарженню в порядку, передбаченому цим Законом (зокрема, ч. 7 ст. 24, ч. 4 ст. 26, ч. 3 ст. 32, ч. 3 ст. 36, ч. 2 ст. 57, ст. ст. 55, 85 Закону).

Отже, дії державного виконавця у виконавчому провадженні, які не стосуються правил проведення прилюдних торгів, мають самостійний спосіб оскарження й не можуть бути підставою для визнання прилюдних торгів недійсними.

Крім того, слід зазначити, що згідно з ч. 1 ст. 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотеко держатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Частиною 3 ст. 33 Закону України "Про іпотеку" визначено, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотеко держателя.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 Закону України "Про іпотеку" реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження" (606-14) , з дотриманням вимог цього Закону.

Апеляційний суд, перевіряючи законність рішення суду першої інстанції, не звернув уваги на те, що звернення стягнення на предмет іпотеки за рішенням суду є кінцевою стадією виконання рішення суду про звернення стягнення, а тому попередній дозвіл органу опіки та піклування на відчуження домоволодіння, в якому право користування належить малолітній дитині, не потрібен. Така згода потрібна при укладенні договору іпотеки, якщо предметом іпотеки мають право користуватись чи володіти діти, а не при виконанні рішення суду та проведенні прилюдних торгів. Тому відсутні порушення ст. 18 Закону України "Про охорону дитинства" ст. 12 Закону України "Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей".

Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, усунувся від виконання своїх процесуальних повноважень та обов'язків, не виконав вимоги ч. 4 ст. 10, ст. 303 ЦПК України, не перевірив у достатньому обсязі законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції по суті вирішеного спору.

Таким чином, рішення апеляційного суду ухвалено при неповному з'ясуванні обставин справи, які мають значення для правильного вирішення справи, а тому підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції з підстав, передбачених ч. 3 ст. 338 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 336, 338, 343, 345 ЦПК України (1618-15) , колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_7 задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Волинської області від 24 грудня 2015 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.