825/615/13-а Про визнання протиправними дій державного виконавця щодо відмови у прийнятті до провадження виконавчого документа, скасування постанови та зобов'язання вчинити дії - 24.04.2013 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за апеляційною скаргою відповідача - Державної виконавчої служби України на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2013 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Державної виконавчої служби України про визнання дій протиправними, скасування постанови та зобов'язання вчинити дії, -

У лютому 2013 року позивачі звернулися до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної виконавчої служби України, в якому просили:

- визнати дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Кушнір Людмили Володимирівни щодо відмови у прийнятті до провадження виконавчого документа виконавчого листа 2а/2570/1964/2012 виданого 26 грудня 2012 року Чернігівським окружним адміністративним судом, та відмови у відкритті виконавчого провадження протиправними;

- скасувати постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Кушнір Людмили Володимирівни про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) від 21 січня 2013 року;

- зобов'язати старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Кушнір Людмили Володимирівни прийняти до виконання виконавчий документ виконавчий лист по адміністративній справі 2а/2570/1964/2012, виданий 26 грудня 2012 року Чернігівським окружним адміністративним судом, та відкрити виконавче провадження.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2013 року адміністративний позов задоволено повністю:

- визнано дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Кушнір Людмили Володимирівни щодо відмови у прийнятті до провадження виконавчого документа виконавчого листа 2а/2570/1964/2012, виданого 26 грудня 2012 року Чернігівським окружним адміністративним судом, та відмови у відкритті виконавчого провадження протиправними.

- скасовано постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Кушнір Людмили Володимирівни про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) від 21 січня 2013 року;

- зобов'язано відділ примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України прийняти до виконання виконавчий документ виконавчий лист по адміністративній справі 2а2570 1964 2012. виданий 26 грудня 2012 року Чернігівським окружним адміністративним судом, та відкрити виконавче провадження.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти по справі нову постанову, якою у задоволені позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 липня 2012 року адміністративний позов ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було задоволено в повному обсязі, а саме: визнано протиправною бездіяльність Державної судової Адміністрації України щодо не проведення перерахування грошових коштів на спеціальний рахунок НАСК "Оранта" для проведення страхової суми та зобов'язано Державну судову адміністрацію перерахувати на рахунок НАСК "Оранта" №26504006300337 в СТА Банк МФО 321723 код ЄДРПОУ 00034186 страховий платіж у сумі 325485,80 грн. для проведення виплати страхової суми позивачам (а.с. 11-13).

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2012 року вищезазначена постанова залишена без змін (а.с. 14-15).

В грудні 2012 року позивачі звернулись до Чернігівського окружного адміністративного суду з заявами про отримання виконавчого листа на підставі того, що відповідач - Державна судова адміністрація України не виконала добровільно рішення суду.

Як вбачається з матеріалів справи, 26 грудня 2012 року позивачам видано виконавчий лист по адміністративній справі № 2а/2570/1964/2012 (а.с. 8).

Судом першої інстанції встановлено, що 08 січня 2013 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулись до відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України із заявою про примусове виконання судового рішення.

21 січня 2013 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Кушнір Людмилою Володимирівною винесено постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) серії ВП № 36108909 (а.с. 9).

Вказана постанова про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) мотивована тим, що у виконавчому листі, який поданий позивачами на виконання не вказано ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності боржника - Державної судової адміністрації України, чим порушено вимоги ч. 3 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції від 04.07.2012 року).

Даючи правову оцінку вищевикладеним обставинам справи, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції вірно виходив з наступного.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 17 вищезазначеного Закону, підлягають виконанню державною виконавчою службою виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті.

Як зазначалось вище, при винесені постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження старший державний виконавець посилався на ті обставини, що вказаний виконавчий документ не відповідає вимогам ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки виконавчий лист був виданий 26 грудня 2012 року, тобто після внесення змін до ч. 3 ст.18 Закону, і в порушення вже чинної з 04 липня 2012 року норми ст.18 Закону у виконавчому листі не вказано ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності боржника - Державної судової адміністрації України, яка є юридичною особою, та індивідуальний ідентифікаційний номер стягувачів.

Так, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження", після внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення та спрощення процедури державної реєстрації земельних ділянок та речових прав на нерухоме майно" (5037-17) від 04 липня 2012 року, у виконавчому документі зазначаються в тому числі:

- ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувана та боржника (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний-номер стягувана та боржника (для фізичних осіб - платників податків) або номер і серія паспорта стягувана та боржника для фізичних осіб - громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України, а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувана та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувана та боржника тощо.

Проте, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції, відповідно до якого вказаний Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення та спрощення процедури державної реєстрації земельних ділянок та речових прав на нерухоме майно" (5037-17) був прийнятий 04 липня 2012 року, але набрав чинності лише 08 серпня 2012 року.

Як вбачається з матеріалів справи, постанова Чернігівського окружного адміністративного суду була прийнята 12 липня 2012 року, тобто до внесення змін до п. 3 ч. 1 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" і під час розгляду справи суд не встановлював наявність ідентифікаційних коду та номерів сторін по справі.

Крім того, апеляційний суд звертає увагу на те, що КАС України (2747-15) не передбачення вчинення процесуальних дій для ідентифікації сторін по справі (позивача, відповідача) чи сторін виконавчого провадження (боржника, стягувана) після прийняття рішення по справі.

Отже, підсумовуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що старший державний виконавець Кушнір Л.В. при вирішенні питання про відкриття виконавчого провадження повинна була керуватись саме нормами ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження", які діяли на час прийняття постанови Чернігівським окружним адміністративним судом, а не на час видачі виконавчого листа на підставі вказаної постанови суду.

Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального та матеріального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстав для скасування постанови суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст. ст. 160, 199, 200, 205, 206, КАС України (2747-15) , суд, -

Апеляційну скаргу відповідача - Державної виконавчої служби України на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2013 року - залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.