Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Фаловської І.М., Висоцької В.С., Умнової О.В. розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Компас" до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, за касаційною скаргою представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 12 травня 2015 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 24 листопада 2015 року,

У січні 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Компас" (далі - ТОВ фірма "Компас") звернулося до суду з указаним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що воно обслуговує багатоквартирний житловий будинок АДРЕСА_1. Відповідач є власником квартир НОМЕР_1 та НОМЕР_2, розташованих у вказаному будинку. Протягом грудня 2012 року по липень 2014 року відповідачу надавалися послуги з централізованого опалення та утримання будинку, споруд і прибудинкових територій, однак відповідачем не оплачувались надані послуги, що призвело до виникнення заборгованості, яка станом на 21 липня 2014 року складає 71 695,95 грн. Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 28 березня 2012 року було вирішено стягнути з відповідача наявну заборгованість станом на 22 березня 2012 року по обом квартирам, яка становила 40 493 грн.

Оскільки частину наявної заборгованості за вказаний період судом вже стягнуто, тому ТОВ фірма "Компас" просило стягнути з ОСОБА_4 на свою користь залишок поточної заборгованості в розмірі 31 202,95 грн.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 12 травня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 24 листопада 2015 року, позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ТОВ фірма "Компас" 30 709,95 грн. у рахунок стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги. Вирішено питання розподілу судових витрат. У задоволенні решти позову відмовлено.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5, мотивуючи свою вимогу неправильним застосуванням судами норм матеріального права та порушенням нормпроцесуального права, просить скасувати вказані судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга не може бути задоволена з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Судами встановлено, що ТОВ фірма "Компас" є балансоутримувачем будинку АДРЕСА_1, що підтверджується розпорядженням Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації від 29 вересня 2006 "Про затвердження актів про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів" та додатком до нього, а також рішенням правління АТ ХК "Київміськбуд" "Про передачу житлового будинку на баланс, обслуговування і експлуатацію ТОВ фірма "Компас" від 27 вересня 2006 року.

У період з грудня 2012 року по липень 2014 року позивачем відповідачу надавалися житлово-комунальні послуги, які останньою не оплачувалися, що призвело до виникнення заборгованості, яка станом на 21 липня 2014 року складає 71 695 грн.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 28 березня 2012 року стягнуто з відповідача наявну станом на 22 березня 2012 року заборгованість, яка складала по двох квартирах 40 493 грн.

У період з квітня 2012 року по липень 2014 року відповідач продовжувала не сплачувати рахунки за житлово-комунальні послуги, а відтак заборгованість її становить за вказаний період 30 709,95 грн.

Відповідно до акта від 13 листопада 2015 року, складеного інженером з контролю за договірними величинами СВП "Київські теплові мережі" ПАТ "Київенерго" у присутності ОСОБА_5 та представника позивача ОСОБА_6, на АДРЕСА_1 у квартирах НОМЕР_1, НОМЕР_2 встановлено два електрокотли на систему опалення, квартира НОМЕР_2 відключена від системи теплопостачання будинку - на 13-му поверсі виконано видимий розрив на подаючому та зворотному трубопроводі, заглушено, не опломбовано; квартира НОМЕР_1 відключена від системи теплопостачання будинку, видимий розрив відсутній. Власником квартир надано проект реконструкції системи теплопостачання жилого будинку у зв'язку з відключенням квартир, розроблений ТОВ "Альфа-трейдінг-К" (2012 рік). Дозвіл міжвідомчої комісії по відключенню квартир від системи теплопостачання не надано. ПАТ "Київенерго" не робив перерахунку теплового навантаження на жилий будинок та не відключав вказані квартири від загальнобудинкової системи теплопостачання.

Відповідно до акта № 243 від 13 листопада 2015 року, складеного комісією ТОВ фірма "Компас", у квартирі НОМЕР_1 система централізованого опалення підключена (ознаки відключення відсутні), у квартирі НОМЕР_2 система централізованого опалення відключена шляхом заглушення вертикального стояка на 13-му поверсі самовільно, опломбування в місцях відключення відсутні, момент відключення встановити неможливо.

За положеннями ч. 1 ст. 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Відповідно до Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 (630-2005-п) , споживачі можуть відмовитися від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється.

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про теплопостачання" споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

У відповідності до п. 25 Правил самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється.

Відповідно до пунктів 25, 26, 30 пункту 3 Правил № 630 (630-2005-п) відключення споживача від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.

Рішення про відключення будинку від системи централізованого опалення з улаштуванням індивідуального опалення повинно бути підтримане всіма власниками (уповноваженими особами власників) приміщень у житловому будинку (п. 2.1 Наказу Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 06 листопада 2007 року № 169 (z1320-07) "Про затвердження Змін до Наказу Мінбуду України від 22 листопада 2005 року № 4).

При цьому обов'язково враховуються технічні можливості існуючих мереж газопостачання, водопостачання та електропостачання даного населеного пункту або окремого мікрорайону щодо забезпечення живлення запропонованої власником (власниками) системи теплопостачання (п. 2.2 Наказу Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 06 листопада 2007 року № 169 (z1320-07) "Про затвердження Змін до наказу Мінбуду України від 22 листопада 2005 року № 4).

Відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється за умови забезпечення безперебійної роботи інженерного обладнання будинку та вжиття заходів щодо дотримання в суміжних приміщеннях вимог будівельних норм і правил з питань проектування житлових будинків, опалення, вентиляції, кондиціонування будівельної теплотехніки; державних будівельних норм з питань складу, порядку розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва, а також норм проектування реконструкції та капітального ремонту в частині опалення.

Порядком відключення окремих приміщень житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затверджених наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2005 року № 4 (z1478-05) установлено, що таке відключення відбувається на підставі рішення постійно діючої міжвідомчої комісії, створеної органом місцевого самоврядування або місцевим органом виконавчої влади. Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 06 листопада 2007 року № 169 (z1320-07) було внесено зміни, які унеможливлюють відключення від мереж центрального опалення та гарячого водопостачання окремих квартир у багатоквартирному будинку і дозволяють таке відключення лише будинку в цілому.

Матеріали справи не містять доказів, зокрема копії відповідної проектної документації, які б засвідчували факт відключення квартир від мереж центрального теплопостачання та ненадання йому послуг з постачання тепла.

Крім того, відповідно до ст. 1 Закону України "По теплопостачання" місцева (розподільча) теплова мережа - сукупність енергетичних установок, обладнання і трубопроводів, яка забезпечує транспортування теплоносія від джерела теплової енергії, центрального теплового пункту або магістральної теплової мережі до теплового вводу споживача.

Згідно пункту 22 Правил № 630 (630-2005-п) точками розподілу у багатоквартирному будинку, в яких здійснюється передача послуги централізованого опалення від виконавця споживачеві є відгалуження від стояків у межах квартири.

Підведення централізованого опалення до стояка в межах квартири свідчить про виконання послуг позивачем. Таким чином ТОВ фірма "Компас" виконало свої зобов'язання щодо надання послуг централізованого опалення, а відповідач зобов'язаний оплатити надані послуги. У разі наміру споживача припинити надання послуг з централізованого теплопостачання, останній не позбавлений можливості у передбачений законом спосіб провести відключення квартири від мереж теплопостачання.

Отже, самовільне відключення від мереж централізованого опалення не є підставою для звільнення від оплати за послуги теплопостачання.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України від 11 листопада 2015 року № 6-1192цс15, який має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, відповідно до вимог статей 10, 11, 60 ЦПК України дослідивши всі наявні у справі докази в їх сукупності та надавши їм належну оцінку, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, обґрунтовано виходив із того, що відповідачем порушено порядок оплати житлово-комунальних послуг, а тому заборгованість, яка виникла з вини останнього, підлягає до стягнення на користь позивача.

Разом з тим, судом вірно відхилено доводи відповідача, що договір між сторонами укладено не було, а тому вона не повинна була сплачувати за житлово-комунальні послуги, оскільки згідно з п. 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 1992 року № 572 (572-92-п) , власник та наймач (орендар) квартири, житлового приміщення у гуртожитку зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем відповідно до типового договору; оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Отже, обов`язок ініціювати укладення письмового договору покладений на відповідача, а обов'язок оплачувати надані житлово-комунальні послуги встановлюється законом, навіть за відсутності такого договору, оскільки такі послуги надавалися позивачем, відповідач, хоча і від'єдналася від централізованого опалення, але зробила це незаконно, не отримавши відповідних дозволів та погоджень, а тому вважається, що вона отримувала вказані послуги та користувалася ними, а отже фактично між сторонами склалися договірні відносини.

За приписами п. 30 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 (630-2005-п) , п. 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 24 жовтня 2006 року № 45 (45-2006-п) , пунктів 4, 17, 29 Правил надання населенню послуг з газопостачання, в редакції Постанови Кабінету Міністрів України від 14 квітня 2004 року № 476 (476-2004-п) , п. 42 Правил користування електричною енергією для населення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1999 року № 1357 (1357-99-п) , споживачі зобов'язані своєчасно оплачувати надані їм житлово-комунальні послуги (опалення, постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газопостачання) та витрати на утримання будинку і прибудинкової території пропорційно до загальної площі квартири згідно порядку, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року № 560 (560-2005-п) та пізніше Постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 року № 529 (529-2009-п) .

Таким чином, місцевий суд всебічно та повно дослідив обставини справи та дійшов вірного висновку про задоволення позову частково. Крім того, апеляційний суд відповідно до вимог ст. 303 ЦПК України перевірив законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у місцевому суді, та обґрунтовано залишив вказане рішення без змін.

Докази та обставини, на які посилається заявник у касаційній скарзі, були предметом дослідження судами першої та апеляційної інстанцій і при їх дослідженні та встановленні судами були дотримані норми матеріального і процесуального права.

Доводи касаційної скарги на правильність висновків судів не впливають та їх не спростовують.

Керуючись статтями 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 12 травня 2015 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 24 листопада 2015 року залишити без змін.

ухвала оскарженню не підлягає.