Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і

кримінальних справ у складі:

Умнової О.В., Колодійчука В.М., Фаловської І.М., розглянувши у попередньому судовому засіданні цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості, за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09 жовтня 2015 року, ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 30 листопада 2015 року,-

У лютому 2014 року позивач - публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" звернувся до суду з позовом, вимоги якого уточнив в ході розгляду справи, просив стягнути з ОСОБА_4 заборгованість по відсоткам за кредитним договором № DNH4ТР66480179 від 17 серпня 2006 року, нарахованих на прострочену заборгованість по кредиту за період 07 липня 2010 року по 07 липня 2015 рік у сумі 5976,98 грн.

Позов мотивовано тим, що відповідно до укладеного кредитного договору від 17 серпня 2006 року ОСОБА_4 отримав кредит у розмірі 2182,94 грн на строк по 15 серпня 2008 року включно. Погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати з 21 по 28 число кожного місяця позичальник повинен надавати банку щомісячний платіж у сумі 120,41 грн. При порушенні позичальником зобов'язань по погашенню кредиту, останній сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі 6% на місяць розрахованих від суми залишку непогашеної заборгованості. Позивач свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі. Позичальник - відповідач, в порушення вимог ст.ст. 525, 530, 629, 1054 ЦК України взяті на себе зобов'язання за договором належним чином не виконав, у зв'язку з чим, виникла заборгованість.

Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09 жовтня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 30 листопада 2015 року, в задоволенні позову відмовлено.

Позивач, не погоджуючись з даними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.

Дослідившиматеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з наступного.

Згідност. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Колегією суддів встановлено та вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Апеляційний суд дав належну оцінку законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції. Належним чином перевірив встановлені судом фактичні обставини справи з урахуванням зібраних доказів та дійшов правильного висновку щодо відсутності правових підстав для його скасування.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно виписки з рахунку на ім'я ОСОБА_4 з 17 серпня 2006 року по 07 липня 2015 року вбачається, що погашення заборгованості фактично здійснювалось наступним чином: 25 вересня 2006 року у сумі 120,41 грн, 27 серпня 2012 року у сумах 75 коп. та 7,31 грн, шляхом списання на 21 грудня 2012 року у сумі 25,40 грн, шляхом списання на

рахунок, 10 грудня 2013 року та 27 грудня 2013 року, відповідно у сумах 11 грн та 500 грн, шляхом автоматичного перерахування.

У вересні 2015 року від ОСОБА_4 надійшла до суду заява про застосування строку позовної давності.

Згідно з п. 5.5 умов договору, визначено, що термін позовної давності по вимогам про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів встановлюється сторонами тривалістю 5 років і який закінчився 15 серпня 2013 року. Позивач - публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" звернувся до суду із позовом 10 лютого 2014 року.

Місцевий суд, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що оскільки сплинув строк позовної давності, про застосування якої було заявлено представником відповідача, наявні правові підстави для відмови у задоволенні позову.

Доводи позивача щодо безпідставності висновків суду першої інстанції, обґрунтовано не взято до уваги апеляційним судом, оскільки за наданими банком відомостями встановлено, що перше погашення заборгованості здійснено 25 вересня 2006 року, а наступне - 27 серпня 2012 року, тобто, через 5 років і 11 місяців. Зазначив, що фактично після несплати чергового платежу, з жовтня 2006 року банк достовірно знав про порушення його прав та інтересів та почався перебіг строку позовної давності для захисту порушеного права. При цьому, позивачем не вказано обставин, які б вказували на поважність причин пропуску трирічного строку позовної давності.

Посилання позивача щодо переривання перебігу позовної давності, правомірно відхилено апеляційним судом, оскільки вищевказані платежі здійснені вже поза межами строку позовної давності.

При вирішенні даної справи судами першої та апеляційної інстанцій правильно визначений характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює, повно і всебічно досліджено матеріали справи та надано належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.

Доводи, викладені в касаційній скарзі аналогічні доводам, викладеним у апеляційній скарзі, були предметом перевірки апеляційним судом та були відхилені.

За таких обставин, правові підстави для скасування оскаржуваних рішень відсутні.

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, -

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" відхилити.

Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09 жовтня 2015 року, ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 30 листопада 2015 року залишити без змін.

ухвала оскарженню не підлягає.