Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і

кримінальних справ у складі:

Умнової О.В., Висоцької В.С., Колодійчука В.М., розглянувши у попередньому судовому засіданні цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за касаційною скаргою ОСОБА_5 в особі представника ОСОБА_6 на заочне рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 14 вересня 2015 року, ухвалу апеляційного суду Чернівецької області від 09 грудня 2015 року,-

У березні 2015 року позивач - публічне акціонерне товариство "РайффайзенБанк Аваль" звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути із ОСОБА_5 заборгованість за кредитним договором №011/0031/23206 від 23 серпня 2005 року у розмірі 12610,28 доларів США.

Позов мотивовано тим, що 23 серпня 2005 року між сторонами укладено кредитний договір №011/0031/23206, за умовами якого ОСОБА_5 отримав кредит у вигляді невідновлювальної кредитної лінії з лімітом 40000 доларів США із кінцевим терміном повернення по 22 серпня 2012 року. 19 березня 2009 року та 14 червня 2010 року між публічним акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" та відповідачем було укладено додаткові угоди, відповідно умов яких тимчасово на період з 30 березня 2009 року до 28 лютого 2010 року зменшено розмір щомісячного платежу за кредитом до розміру, визначеного графіком погашення кредиту та інших платежів та збільшено строк кредиту на 53 календарних місяців, тобто по 22 січня 2017 року. У зв'язку із неналежним виконанням умов кредитного договору, у ОСОБА_5 станом на 13 жовтня 2014 року виникла заборгованість у розмірі 12610,28 доларів США. Оскільки, заборгованість відповідачем в добровільному порядку сплачена не була, позивач звернувся з вищевказаним позовом до суду.

Заочним рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівці від 14 вересня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Чернівецької області від 09 грудня 2015 року, позов задоволено. Стягнуто із ОСОБА_5 на користь публічного акціонерного товариства "РайффайзенБанк Аваль" заборгованість за кредитним договором №011/0031/23206 від 23 серпня 2005 року у розмірі 12610,28 доларів США, яка за курсом Національного банку України станом на 14 вересня 2015 року становить 273643,08 грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Представник відповідача, не погоджуючись з даними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права просить їх скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Дослідившиматеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з наступного.

Згідно ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Колегією суддів встановлено та вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Апеляційний суд дав належну оцінку законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції. Належним чином перевірив встановлені судом фактичні обставини справи з урахуванням зібраних доказів та дійшов правильного висновку щодо відсутності правових підстав для його скасування.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між сторонами існували договірні зобов'язання, які банк виконав в повному обсязі, надавши відповідачу у користування кредитні кошти. ОСОБА_5 взяті на себе зобов'язання за кредитним договором не виконав, у визначений в договорі строк кошти не повернув, чим порушив умови укладеного між сторонами договору та відповідно прострочив виконання взятих на себе зобов'язань, що призвело до утворення заборгованості по сплаті кредиту.

Місцевий суд, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що ОСОБА_5 порушено умови кредитного договору, та відповідач не відреагував на надіслану ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" 29 серпня 2014 року вимогу про дострокове виконання грошових зобов'язань за кредитним договором, тому в силу положень ст. ст. 1048, 1050, 1052 ЦК України, наявні правові підстави для задоволення позову.

При вирішенні даної справи судами першої та апеляційної інстанцій правильно визначений характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює, повно і всебічно досліджено матеріали справи та надано належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.

Доводи, викладені в касаційній скарзі аналогічні доводам, викладеним у апеляційній скарзі, були предметом перевірки апеляційним судом та були відхилені. Зазначено, що ні кредитний договір від 23 серпня 2005 року, ні додаткові угоди до нього ОСОБА_5 не оспорював і фактично його виконував, що свідчить про згоду відповідача щодо умов цього договору. Також не надано доказів неправильності розрахунків, які спростовують наявну заборгованість за кредитним договором.

За таких обставин, правові підстави для скасування оскаржуваних рішень відсутні.

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, -

Касаційну скаргу ОСОБА_5 в особі представника ОСОБА_6 відхилити.

Заочне рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 14 вересня 2015 року, ухвалу апеляційного суду Чернівецької області від 09 грудня 2015 року залишити без змін.

ухвала оскарженню не підлягає.