Справа № 802/218/13-а

Головуючий у 1-й інстанції: Вергелес А.В.

Суддя-доповідач: Білоус О.В.

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Білоуса О.В.

суддів: Мельник-Томенко Ж. М. Совгири Д. І.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 06 лютого 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-дослідне виробниче підприємство "Біоресурс" до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень - рішень, -

ТОВ "НДВП "Біоресурс" звернулося до Вінницького окружного адміністративного суду із позовом до Вінницької ОДПІ про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень. Позовні вимоги мотивовано тим, що за результатами проведеної виїзної позапланової документальної перевірки ТОВ "НДВП "Біоресурс" з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахування податку на додану вартість по взаєморозрахунках з контрагентами ТОВ "Дівич Гора" за квітень-травень 2012 року, з ТОВ "ТПК "Соларіс" за березень 2012 року, з ТОВ "ВІП "Союз" за грудень 2011 року Вінницькою ОДПІ виявлено порушення вимог податкового законодавства. На підставі виявлених порушень податковим органом 27 грудня 2012 року прийнято податкові повідомлення-рішення № 0001922310 та № 0001932310. Вважаючи висновки податкового органу безпідставними, а рішення - неправомірними, просили визнати податкові повідомлення-рішення протиправними та скасувати.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 06.02.2013 року позов задоволено. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 06.02.2013 року, та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись при цьому на неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи та порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

В судове засідання представник апелянта (відповідача) не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином. Про причини неявки в судове засідання суд не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не направляв.

Представник позивача звернувся до суду із заявою про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України, за наявними у справі матеріалами, при цьому, згідно частини 6 статті 12, частини 1 статті 41 КАС України, повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не відбувається.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та Законами України.

Частиною 3 статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. При цьому в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС).

Частиною 1 ст. 195 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, та підтверджується матеріалами справи, ТОВ "НДВП "Біоресурс" зареєстровано як юридична особа виконавчим комітетом Вінницької міської ради 28.08.2006 року за №1 174 102 0000 004197.

Вінницькою ОДПІ була проведена позапланова виїзна документальна перевірка ТОВ "НДВП "Біоресурс" з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахування податку на додану вартість по взаєморозрахунках з контрагентами ТОВ "Дівич Гора" за квітень-травень 2012 року, з ТОВ "ТПК "Соларіс" за березень 2012 року, з ТОВ "ВІП "Союз" за грудень 2011 року. За результатами перевірки складено акт №2147/22/34542477 від 14.12.2012 р. (а.с. 9-36).

На підставі акту № 2147/22/34542477 від 14.12.2012 р. прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001922310 від 27.12.2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 211447 грн. основного платежу та штрафні санкції в сумі 52862 грн. та податкове повідомлення-рішення № 0001932310 від 27.12.2012 року, яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість в сумі 26153 грн.

Підставою для висновку про порушення позивачем вимог податкового законодавство стало здійснення господарських операцій з контрагентами, які, на думку податкового органу, не мали мети реального настання правових наслідків.

Судом першої інстанції встановлено, що 26 грудня 2011 року між ТОВ "ВІП Союз" (Постачальник) та ТОВ "НДВП "Біоресурс" (Покупець) був укладений договір поставки №11-12/11 (а.с. 47-49). Згідно п. 1.1 даного договору постачальник зобов'язується передати у власність Покупця пластифікатор композиційний в подальшому Товар, а Покупець зобов'язується прийняти Товар та оплатити його. Відповідно пункту 2.5 договору датою поставки Товару є дата підписання Сторонами видаткової накладної.

Також 20 квітня 2012 року між ТОВ "НДВП "Біоресурс" (Замовник) та ТОВ "Дівич-Гора" (Підрядчик) укладено договір підряду № 234 (а.с. 50-53). Згідно п. 1.1 Замовник доручає, а підрядчик зобов`язується на власний ризик виконати, у відповідності до умов даного договору, роботу, а замовник зобов'язується прийняти цю роботу та оплатити її. Відповідно до пункту 3.1. предметом підряду за даним договором є: виготовлення та поставка оснастки форми панелей тип 2 прямих - 6 шт, тип 5 радіусних - 6 шт., форми панелей тип 2 прямих - 11 шт., тип 5 радіусних - 11 шт.

24 лютого 2012 року між ТОВ "НДВП "Біоресурс" (Замовник) та ТОВ "ТПК "Соларіс" (Підрядчик) укладено договір підряду № 0015 (а.с. 54-57). Згідно Розділу 1 Замовник доручає, а Підрядчик зобов`язується на власний ризик виконати, у відповідності до умов даного договору, роботу, а замовник зобов'язується прийняти цю роботу та оплатити її, а саме виготовити та поставити оснастку для форми колон тип А, Б, В, Г з отм+6, 000, отм-6, 000, отм+0, 000.

В підтвердження того, що на виконання умов зазначених вище договорів ТОВ "НДВП "Біоресурс" отримувало товари та послуги надана податкова накладна № 120 від 27.12.2011 р., видаткова накладна № РН-0002712 від 27.12.2011 р., рахунок - фактура № СФ-00002712 від 26.12.2011 року, податкові накладні № 20 від 28.04.2012 р. та № 21 від 28.04.2012 р., рахунок фактура № СФ-0000023 від 23.04.2012 року, видаткові накладні № РН-00000024 від 29.05.2012 року та № РН-00000023 від 28.05.2012 року, податкові накладні №29 від 21.03.2012 року, №18 від 14.03.2012 року, №15 від 12.03.2012 року, №10 від 06.03.2012 року, №4 від 02.03.2012 року; видаткові накладні №РН-001015 від 21.03.2012 року, №РН-001012 від 14.03.2012 року, №РН-001010 від 12.03.2012 року, №РН-001003 від 06.03.2012 року, №РН-001004 від 02.03.2012 року.

Про проведення розрахунків між контрагентами свідчать платіжні доручення № 134 від 27.12.2011 р., № 254 від 24.04.2012 р., № 251 від 23.04.2012 р., № 218 від 21.03.2012 р. та виписки з рахунків банківських установ.

Вирішуючи по суті існуючий спір, суд першої інстанції виходив із того, що Згідно п. п. 14.1.181 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту, в силу вимог п. 198.1 ст. 198 ПК України, виникає у разі здійснення операцій, в тому числі, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно ст. 198.2 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Стаття 198.6 Податкового кодексу України встановлює, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 Податкового кодексу України) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 Податкового кодексу України.

Згідно із п.185.1 ст.185 ПК України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Пункт 187.1 ст.187 ПК України визначає, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

В силу п. 201.10 ст.201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Колегія суддів зауважує, що згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Вищий адміністративний суд в Інформаційному листі від 20.07.2010 р. N 1112/11/13-10 (v1112760-10) "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби" звертає увагу на необхідність індивідуалізації кваліфікації дій платників податку з формування податкового кредиту та сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість з огляду на добросовісність такого платника.

Предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Наявними в матеріалах справи доказами спростовується висновок податкового органу, що укладені позивачем договори не спрямовані на реальне настання господарських наслідків, що обумовлені ними.

Відповідно до пункту 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"від 16.07.1999 № 996-XIV, податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, що ведеться підприємством. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які згідно з вищезазначеним Законом є документами, що містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.

Позивачем, як доказ здійснення господарських операцій, були надані суду належним чином засвідчені копії документів, які відповідають вимогами первинності в розумінні статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", і являються підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Разом з тим, відповідач як суб'єкт владних повноважень в ході судового розгляду не довів обґрунтованість своїх висновків і правомірність прийнятих на їх підставі рішень.

Доводи апеляційної скарги спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи, а тому колегією суддів відхиляються, оскільки не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийнята постанова відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних підстав.

На підставі наведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо задоволення заявлених вимог у спосіб та межах, визначених законом.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

Апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби, - залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 06 лютого 2013 року, - без змін.

ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.