Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого суддів: Ткачука О.С., Висоцької В.С., Колодійчука В.М., Умнової О.В., Фаловської І.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Переяслав-Хмельницького міжрайонного прокурора в інтересах Національного історико-етнографічного заповідника "Переяслав" до ОСОБА_6 про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної підприємству працівником, за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 21 липня 2015 року, ухвалу апеляційного суду Київської області від 20 жовтня 2015 року,

У травні 2015 року Переяслав-Хмельницький міжрайонний прокурор в інтересах Національного історико-етнографічного заповідника "Переяслав" (далі НІЕЗ "Переяслав") звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_6 на користь Національного історико-етнографічного заповідника "Переяслав" грошові кошти в сумі 8 894,09 грн та судовий збір у розмірі 88 грн. 69 коп.

Позов мотивовано тим, що 9 грудня 2013 року колишнім генеральним директором НІЕЗ "Переяслав" ОСОБА_6 видано наказ про звільнення ОСОБА_7 з займаної посади на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України. Судовими рішеннями зазначений наказ було визнано незаконним, а ОСОБА_7 поновлено на роботі та стягнуто на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, а також моральну шкоду. В силу вимог ст.ст. 134, 237 КЗпП України НІЕЗ "Переяслав" має право на пред'явлення регресного позову та стягнення коштів, що були відшкодовані підприємством працівнику, який незаконно звільнений.

Рішенням Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 21 липня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 20 жовтня 2015 року, позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь Національного історико-етнографічного заповідника "Переяслав" грошові кошти у розмірі 8 894,09 грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Відповідач, не погоджуючись з даними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права просить їх скасувати та ухвалити нове рішення яким відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши доповідь судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, виходячи з наступного.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що в результаті незаконного звільнення ОСОБА_7 з вини колишнього директора ОСОБА_6 були завдані збитки НІЕЗ "Переяслав" в розмірі 8 982 грн. 78 коп. Вказані кошти були виплачені незаконно звільненому працівнику на підставі судових рішень.

Суд апеляційної інстанції погодився з такими висновками та, залишаючи без змін ухвалене ним рішення виходив з того, що згідно ч. 1 ст. 137 КЗпП України суд при визначенні розміру шкоди, що підлягає покриттю, крім прямої дійсної шкоди, враховує ступінь вини працівника й ту конкретну обстановку, за якої шкоду було заподіяно. Розмір шкоди, яку відповідачу необхідно відшкодувати складає 8 982,78 грн, вказана сума не є значною для відповідача та його дохід дозволяє йому відшкодувати спричинену шкоду, а тому підстав для зменшення суми відшкодування за завдані збитки немає.

З такими висновками суду апеляційної інстанції повністю погодитися не можна, оскільки вони зроблені без належного з'ясування дійсних обставин справи, прав та обов'язків сторін, без належної оцінки наявних у матеріалах справи доказів, з неправильним застосуванням норм матеріального права, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 24 лютого 2014 року задоволено позов ОСОБА_7 до НІЕЗ "Переяслав" про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди. Визнано незаконним наказ генерального директора НІЕЗ "Переяслав" ОСОБА_6 від 9 грудня 2013 № 124-ОС. ОСОБА_7 поновлено на посаді молодшого наукового співробітника науково-дослідного відділу Музею хліба НІЕЗ "Переяслав" та стягнуто з НІЕЗ "Переяслав" на користь ОСОБА_7 середній заробіток за вимушений прогул в розмірі 7 894,09 грн. 09 коп., а також судовий збір в розмірі 88 грн. 69 коп.

Рішенням апеляційного суду Київської області від 2 червня 2014 року з НІЕЗ "Переяслав" на користь ОСОБА_7 стягнуто 1 000 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Наказом генерального директора НІЕЗ "Переяслав" № 72-ОС ОСОБА_7 поновлено на посаді молодшого наукового співробітника науково-дослідного відділу Музею хліба НІЕЗ "Переяслав".

Згідно відомості про виплату коштів № 368 за серпень 2014 року ОСОБА_7 перераховано грошові кошти у сумі 21 767,72 грн, з них 7 894,10 грн на виконання рішення суду від 24 лютого 2014 року.

Відповідно до видаткового касового ордеру від 19 вересня 2014 року та платіжного доручення № 220 від 19 серпня 2014 року ОСОБА_7 перераховано моральну шкоду у розмірі 1 000 грн, а на підставі платіжного доручення № 273 від 13 жовтня 2014 року НІЕЗ "Переяслав" сплачено судовий збір у розмірі 88,69 грн.

Наказ про звільнення ОСОБА_7, виданий колишнім генеральним директором НІЕЗ "Переяслав" ОСОБА_6, скасований, як незаконний.

За змістом п. 8 ст. 134 КЗпП України службова особа, винна в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу, несе матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації.

Відповідно до ст. 237 КЗпП України суд покладає на службову особу, винну в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу, обов'язок покрити шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації у зв'язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижчеоплачуваної роботи. Такий обов'язок покладається, якщо звільнення чи переведення здійснено з порушенням закону або якщо власник чи уповноважений ним орган затримав виконання рішення суду про поновлення на роботі.

За змістом п. 33 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року "Про практику розгляду судами трудових спорів" (v0009700-92) при незаконному звільненні або переведенні на іншу роботу, невиконанні рішення про поновлення працівника на роботі настає повна матеріальна відповідальність винних у цьому службових осіб і обов'язок покривати шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації у зв'язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижче оплачуваної роботи, може бути покладено при допущенні ними в цих випадках будь-якого порушення закону.

Перевіряючи рішення суду першої інстанції на предмет законності і обґрунтованості, суд апеляційної інстанції на вказані положення уваги не звернув, не врахував того, що приписами статті 237 КЗпП України на службову особу, винну в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу, покладається обов'язок покрити шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації лише у зв'язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижчеоплачуваної роботи. Відшкодування суми компенсації моральної шкоди, у зв'язку з незаконним звільненням працівника, та інших витрат, законодавством України не передбачено.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції про стягнення з відповідача коштів у розмірі 8894,09 грн, апеляційний суд, в порушення ст. 214 ЦПК України належним чином не перевірив розміру витрат пов'язаних з компенсацією працівнику середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу та не звернув уваги, що до загальної суми відшкодування було безпідставно включено 1000 грн компенсації моральної шкоди, а також 88,69 грн судового збору, виплачених ОСОБА_7

Суд апеляційної інстанції не виконав вимог ст. 10 ЦПК України щодо обов'язку сприяти всебічному і повному з'ясуванню обставин справи, не надав мотивування усім доводам сторін у справі, що є обов'язковим елементом справедливого судового розгляду (ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Вказане вище свідчить про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, що унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, що в свою чергу призвело до передчасних висновків у справі.

Під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд належним чином не перевірив законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги. Свої висновки належним чином не мотивував.

За таких обставин, ухвалене ним рішення не може вважатися законним і обґрунтованим, у зв'язку із чим, відповідно до ст. 338 ЦПК України його слід скасувати з передачею справи до суду апеляційної інстанції на новий розгляд.

Керуючись ст.ст. 335, 336, 338, 344, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.

Ухвалу апеляційного суду Київської області від 20 жовтня 2015 року скасувати.

Справу передати до суду апеляційної інстанції на новий розгляд.

ухвала оскарженню не підлягає.