6-33807ск15 Про усунення перешкод в праві користування земельною ділянкою, визнання права постійного користування земельною ділянкою - 16.03.2016 Прийняття

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до Старосалтівської селищної ради Вовчанського району Харківської області про усунення перешкод в праві користування земельною ділянкою, визнання права постійного користування земельною ділянкою, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Харківської області від 15 жовтня 2015 року,

У березні 2015 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до Старосалтівської селищної ради Вовчанського району Харківської області, обґрунтовуючи вимоги тим, що 27 грудня 2012 року за договором купівлі-продажу вона набула у власність нежитлову будівлю кафе "ІНФОРМАЦІЯ_1", розташовану по АДРЕСА_1 на земельній ділянці площею 0,1193 га, кадастровий номер НОМЕР_1, що підтверджується витягом із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 30 січня 2014 року. Будівля належала Старосалтівському споживчому товариству і розташована на земельній ділянці, що знаходилася в постійному користуванні споживчого товариства на підставі державного акта на право постійного користування землею серії НОМЕР_2 від 09 червня 1996 року. Після відчуження будівлі кафе, земельна ділянка була поділена і в результаті поділу для комерційних цілей та обслуговування нежитлової будівлі кафе була сформована земельна ділянка площею 0,1193 га з визначеними межами та присвоєнням кадастрового номеру. Посилаючись на те, що Старосалтівська селищна рада Вовчанського району Харківської області не вирішує питання про передачу їй вказаної земельної ділянки у користування та керуючись ст. 120 ЗК України, ст. 377 ЦК України, позивач просила усунути їй перешкоди в праві користування вищевказаною земельною ділянкою та визнати за нею право постійного користування земельною ділянкою площею 0,1193 га, кадастровий номер НОМЕР_1, призначеної для комерційних цілей та обслуговування нежилої будівлі кафе "ІНФОРМАЦІЯ_1", розташованої по АДРЕСА_1.

Рішенням Вовчанського районного суду Харківської області від 09 липня 2015 року позов задоволено. Усунуто ОСОБА_3 перешкоди в праві користування земельною ділянкою площею 0,1193 га, розташованою по АДРЕСА_1. Визнано за ОСОБА_3 право постійного користування земельною ділянкою площею 0,1193 га, кадастровий номер НОМЕР_1, призначеною для комерційних цілей та обслуговування нежилої будівлі - кафе "ІНФОРМАЦІЯ_1", розташованої за адресою: АДРЕСА_1.

Рішенням апеляційного суду Харківської області від 15 жовтня 2015 року рішення Вовчанського районного суду Харківської області від 09 липня 2015 року скасовано, ухвалено нове рішення, яким в позові відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Встановлено, що згідно зі свідоцтвом про право власності, виданого 05 лютого 2007 року Старосалтівською селищною радою Вовчанського району Харківської області, нежитлова будівля кафе "ІНФОРМАЦІЯ_1", загальною площею 119,2 кв. м, розташована по АДРЕСА_1, належала на праві власності Старосалтівському споживчому товариству (а. с. 19).

У 2011 році приватною фірмою "Оріон" для Старосалтівського споживчого товариства розроблено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення зовнішніх меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для комерційних цілей за адресою: АДРЕСА_1 площа якої становить 0,1193 га. 18 липня 2011 року вказаній земельній ділянці присвоєно кадастровий номер НОМЕР_1 (а. с.15-18).

На підставі договору купівлі-продажу від 05 листопада 2011 року, посвідченого приватним нотаріусом Вовчанського районного нотаріального округу Харківської області ОСОБА_4 за реєстровим № 1212, ОСОБА_5 придбала у Старосалтівського споживчого товариства нежитлову будівлю кафе "ІНФОРМАЦІЯ_1", загальною площею 119,2 кв. м, розташовану по АДРЕСА_1.

27 грудня 2012 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 укладено договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Вовчанського районного нотаріального округу Харківської області ОСОБА_4 за реєстровим № 1720, згідно з умовами якого ОСОБА_6 придбала нежитлову будівлю кафе "ІНФОРМАЦІЯ_1", загальною площею 119,2 кв. м, розташовану по АДРЕСА_1.

Відповідно до п. 2 вказаного договору нежитлова будівля кафе "ІНФОРМАЦІЯ_1" розташована на земельній ділянці Старосалтівської селищної ради Вовчанського району Харківської області, орієнтовною площею 0,1193 га, кадастровий номер НОМЕР_1 (а. с. 6, 8).

Право власності на придбану нежитлову будівлю зареєстровано за ОСОБА_6 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 30 січня 2014 року (а. с. 5).

У лютому 2014 року ОСОБА_6 звернулася до Старосалтівської селищної ради Вовчанського району Харківської області із заявою про надання їй дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки розміром 0,1193 га для обслуговування належної їй будівлі.

Рішенням XLIX сесії VI скликання Старосалтівської селищної ради Вовчанського району Харківської області від 28 лютого 2014 року ОСОБА_6 відмовлено у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки розміром 0,1193 га для обслуговування нежитлової будівлі кафе "ІНФОРМАЦІЯ_1" по АДРЕСА_1 (а. с. 25).

31 жовтня 2014 року ОСОБА_6 звернулася до Старосалтівської селищної ради Вовчанського району Харківської області із заявою про передачу їй в оренду сформованої з визначеними межами земельної ділянки, площею 0,1193 га, розташованої по АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_1, та надання дозволу на виготовлення технічної документації зі встановлення (відновлення) земельної ділянки для оформлення договору оренди (а. с. 26).

Рішенням LVІІ сесії VI скликання Старосалтівської селищної ради Вовчанського району Харківської області від 07 листопада 2014 року ОСОБА_6 надано дозвіл на виготовлення технічної документації щодо відведення земельної ділянки. У задоволенні іншої частини заяви відмовлено (а. с. 30).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки ОСОБА_6 набула право власності на нежитлову будівлю, до неї перейшло право користування земельною ділянкою, на якій розташована належна їй нежитлова будівля на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попередніх землекористувачів.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в позові, апеляційний суд виходив із того, що позивач безперешкодно користується спірною земельною ділянкою й будь-яких перешкод у користуванні Старосалтівська селищна рада Вовчанського району Харківської області позивачу не чинить.

Такі висновки суду апеляційної інстанції відповідають вимогам закону та ґрунтуються на фактичних обставинах справи.

За змістом ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною 1 ст. 116 ЗК України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Отже, указаним положенням визначено правові підстави набуття громадянами і юридичними особами права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності. Такими підставами є рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Статтею 118 ЗК України визначено порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами. Так, відповідно до ч. 1 цієї статті (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 140 ЗК України підставами припинення права власності на земельну ділянку є: добровільна відмова власника від права на земельну ділянку; смерть власника земельної ділянки за відсутності спадкоємця; відчуження земельної ділянки за рішенням власника; звернення стягнення на земельну ділянку на вимогу кредитора; відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності та для суспільних потреб; конфіскація за рішенням суду; не відчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.

Обґрунтовуючи позов, ОСОБА_3 посилалася на те, що відповідач порушує її право користування спірною земельною ділянкою.

Разом з тим, матеріали справи не містять доказів того, що позивачу було виділено земельну ділянку для обслуговування належної їй нежитлової будівлі кафе або надано право користування спірною земельною ділянкою у встановленому ЗК України (2768-14) порядку. При цьому, із вимогами про передачу їй спірної земельної ділянки ОСОБА_3 не зверталася.

Згідно зі ст. 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Вирішуючи спір, суд апеляційної інстанції з дотриманням вимог ст. ст. 10, 60, 212- 214, 303, 315 ЦК України повно, всебічно та об'єктивно встановив фактичні обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність заявлених позовних вимог, оскільки позивач набула право власності на нежитлову будівлю кафе та на теперішній час користується земельною ділянкою, на якій така будівля розташована. При цьому позивачем не надано належних доказів на підтвердження неможливості оформлення земельної ділянки у користування та реальних перешкод, які їй чинить відповідач.

Згідно з вимогами ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції в межах касаційної скарги перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставинами, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Оскільки доводи касаційної скарги стосуються переоцінки доказів, викладених в оскаржуваному рішенні, що не належить до компетенції суду касаційної інстанції, висновків суду апеляційної інстанції не спростовують та не дають підстав вважати, що при розгляді справи судом допущено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення спору, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу відхилити.