Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і

кримінальних справ у складі:

Умнової О.В., Колодійчука В.М., Фаловської І.М., розглянувши у попередньому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про усунення від права на спадкування, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 04 листопада 2015 року, ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 25 грудня 2015 року,-

У липні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом, в якому просив усунути ОСОБА_5 від права на спадкування за законом щодо спадщини, відкритої після смерті її батька ОСОБА_6, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 року в смт. Шпикові Тульчинського району Вінницької області.

Позов мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер його та відповідача батько - ОСОБА_6 Після смерті якого відкрилася спадщина, до складу якої входить земельна ділянка площею 2,6672 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Шпиківської селищної ради Тульчинського району Вінницької області. У 2008 році ОСОБА_6 було встановлено першу групу інвалідності у зв'язку із загальним захворюванням та надано висновок про те, що останній потребує сторонньої допомоги. Спадкодавець у зв'язку з своїм фізичним станом перебував у безпорадному стані. Позивач вважає, що оскільки ОСОБА_5 свідомо ухилялася від надання ОСОБА_6 будь-якої допомоги та за період 2014 року взагалі не відвідувала батька, не брала участі у догляді за ним, не цікавилась станом його здоров'я, тому відповідач не має права на спадкування після смерті батька.

Рішенням Тульчинського районного суду Вінницької області від 04 листопада 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 25 грудня 2015 року, у задоволенні позову відмовлено.

Позивач, не погоджуючись з даними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Дослідившиматеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з наступного.

Згідност. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Колегією суддів встановлено та вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Апеляційний суд дав належну оцінку законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції. Належним чином перевірив встановлені судом фактичні обставини справи з урахуванням зібраних доказів та дійшов правильного висновку щодо відсутності правових підстав для його скасування.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_6 є батьком ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_6 помер та після його смерті відкрилася спадщина на майно. Спадкоємцями першої черги за законом є ОСОБА_4 та ОСОБА_5 Згідно висновку Вінницького обласного центру медико-соціальної експертизи № 023034 02 жовтня 2008 року ОСОБА_6 було встановлено першу групу інвалідності на підставі загального захворювання, у зв'язку з чим останній потребував сторонньої допомоги. Відповідно до експертного висновку Вінницької регіональної міжвідомчої експертної комісії від 25 жовтня 2008 року захворювання ОСОБА_6 було пов'язане з наслідками аварії на ЧАЕС. Згідно з довідками виконкому Шпиківської селищної ради Тульчинського району від 20 серпня 2013 року № 1153, від 13 січня 2014 року № 35 ОСОБА_5 з 01 липня 2006 року не працює та здійснює догляд за батьком ОСОБА_6, інвалідом першої "Б" групи, який потребує постійного стороннього догляду. Згідно з довідкою Шпиківської селищної ради № 114 від 26 січня 2015 року позивач здійснював догляд за батьком, а також виконував усі роботи по господарству та обробляв присадибну земельну ділянку.

Для задоволення позовних вимог у справах про усунення від права на спадкування відповідно ч. 5 ст. 1224 ЦК України має значення сукупність обставин: ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання, перебування спадкодавця в безпорадному стані, потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи. Лише при одночасному настанні наведених обставин і доведеності зазначених фактів в їх сукупності спадкоємець може бути усунений від спадкування.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що позивачем не доведено, що ОСОБА_6 потребував утримання від ОСОБА_5, перебував у скрутному матеріальному становищі за неможливістю отримання такої допомоги від позивача, який несе рівний обов'язок по утриманню непрацездатного батька, а також свідоме винне ухилення відповідача від надання спадкодавцеві такого утримання, тому суди дійшли обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для усунення ОСОБА_5 від права на спадкування за законом щодо спадщини, відкритої після смерті її батька.

Доводи позивача про те, що відповідач не спілкувалася із батьком протягом тривалого часу, не свідчить про факт умисного ухилення від надання допомоги останньому та не може бути підставою для усунення від права на спадщину.

При вирішенні даної справи судами першої та апеляційної інстанцій правильно визначений характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює, повно і всебічно досліджено матеріали справи та надано належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.

Інші доводи касаційної скарги фактично стосуються переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноваження суду касаційної інстанції.

За таких обставин, правові підстави для скасування оскаржуваних рішень відсутні.

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, -

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 04 листопада 2015 року, ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 25 грудня 2015 року залишити без змін.

ухвала оскарженню не підлягає.