Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і

кримінальних справ у складі :

Колодійчука В.М., Умнової О.В., Фаловської І.М.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про усунення перешкод у здійсненні права власності; за позовом ОСОБА_6, яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_7, до ОСОБА_5, ОСОБА_4, третя особа - орган опіки та піклування виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним; за позовом ОСОБА_8, яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_7, ОСОБА_5, яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_7, до ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним, за касаційною скаргою ОСОБА_5, яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_7, представника ОСОБА_5, яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_7, - ОСОБА_8, на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 07 жовтня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 25 листопада 2015 року,

У жовтні 2010 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5 про усунення перешкод у користуванні належною йому на праві власності квартирою АДРЕСА_1 шляхом виселення відповідача. У процесі розгляду справи ОСОБА_4 уточнив позовні вимоги та додатково просив визнати ОСОБА_5 такою, що втратила право на користування вказаною квартирою.

Посилався на те, що 02 березня 2010 року між ним та ОСОБА_5 було укладено договір купівлі-продажу вказаної квартири, згідно з умовами якого відповідач зобов'язалась передати всі необхідні документи по квартирі та ключі від неї, а також до 16 вересня 2010 року виселитись та знятись із реєстрації місця проживання. Однак. у зазначені строки відповідач ключів від квартири йому не передала, продовжує проживати у спірній квартирі.

У жовтні 2011 року ОСОБА_6, в інтересах неповнолітньої ОСОБА_7, звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5 та ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу вказаної квартири недійсним.

У березні 2013 року ОСОБА_5 та ОСОБА_8, яка діє в інтересах ОСОБА_7, звернулися до суду з позовом до ОСОБА_4 з аналогічними позовними вимогами.

Посилались на те, що укладенням вказаного договору порушені права неповнолітньої дитини, дочки продавця ОСОБА_5 - ОСОБА_9, оскільки на укладення такого договору не було отримано дозволу органу опіки та піклування, а ОСОБА_5 страждала неврозами, психічними розладами та перебувала у стані, який в значній мірі знижував її здатність усвідомлювати суть оспорюваного договору купівлі-продажу. Крім того, вартість продажу квартири була значно заниженою та такою, що не відповідає ринковій її вартості. На цих підставах позивачі просили суд визнати договір купівлі-продажу квартири від 02 березня 2010 року, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_4, недійсним.

Справа слухалася судами неодноразово.

Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 07 жовтня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Івано-Франківської області від 25 листопада 2015 року, позов ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про визнання особи такою, що втратила право на користування квартирою та зобов'язання усунути перешкоди у користуванні власністю задоволено.

Визнано ОСОБА_5 такою, що втратила право на користування квартирою АДРЕСА_1.

Зобов'язано ОСОБА_5 усунути перешкоди у здійсненні ОСОБА_4 права власності шляхом виселення ОСОБА_5 із вказаної вище квартири, яка належить на праві власності ОСОБА_4

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_6 та позову ОСОБА_8 про визнання оспорюваного ними договору купівлі-продажу квартири недійсним відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_5, яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_7, представник ОСОБА_5, яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_7, - ОСОБА_8, просять скасувати рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 07 жовтня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 25 листопада 2015 року і ухвалити у справі нове судове рішення про відмову в позові ОСОБА_4 та задоволення позовних вимог ОСОБА_5, ОСОБА_8 про визнання недійсним договору купівлі-продажу спірної квартири. Заявники посилаються на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши в межах касаційної скарги правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального та матеріального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню.

Згідно ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження судового рішення може бути неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції під час розгляду справи в касаційному порядку перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права.

Ухвалюючи у справі судове рішення про задоволення первісного позову ОСОБА_4, суд першої інстанції виходив з доведеності того, що ОСОБА_5 право власності на спірну квартиру втратила при укладенні 02 березня 2010 року договору її купівлі-продажу, ОСОБА_4 є власником спірної квартири на законних на те підставах, його право власності порушується/обмежується без будь-яких на те правових підстав з боку ОСОБА_5 і таке право підлягає захисту в судовому порядку у обраний ОСОБА_4 спосіб.

Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_6 та позову ОСОБА_8 про визнання оспорюваного ними договору купівлі-продажу квартири недійсним, міський суд виходив з того, що посилання останніх на порушення прав чи інтересів неповнолітньої дитини при укладенні такого договору належними та допустимими доказами не підтверджено.

Зокрема, суд становив, що з 2009 року по 2015 рік неповнолітня ОСОБА_10 проживала з батьком в м. Калуші та не обмежена в можливості бути зареєстрованою по місцю проживання батька, а тому посилання позивачів на те, що при укладенні договору купівлі-продажу було порушено вимоги ст. 12 Закону України "Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей" суд відхилив, визнавши такі доводи надуманими і спростованими зібраними у справі доказами. Зважаючи на відсутність реєстрації та проживання неповнолітньої в спірній квартирі на момент її продажу, дозвіл органу опіки та піклування не повинен надаватися перед укладенням такого договору.

Суд першої інстанції також виходив з того, що не відповідають вимогам ст. ст. 627, 632 ЦК України доводи ОСОБА_5 та ОСОБА_8 щодо невідповідності ціни об'єкту продажу (квартири) його дійсній вартості, оскільки було встановлено, що вказана у договорі ціна відповідає балансовій вартості квартири, за якою вона рахувалась станом на 2010 рік та визначена Івано-Франківським обласним бюро технічної інвентаризації.

Колегія суддів апеляційного суду прийшла до висновку, що судом першої інстанції ухвалено рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права і підстав для його скасування з мотивів, наведених у апеляційній скарзі, не вбачається.

Доводи касаційної скарги та наявні в матеріалах справи документи не свідчать про порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального та матеріального права, а тому колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу.

Керуючись ст. ст. 332, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_5, яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_7, представника ОСОБА_5, яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_7, - ОСОБА_8, відхилити.

Рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 07 жовтня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 25 листопада 2015 року залишити без змін.

ухвала оскарженню не підлягає.