Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

ФаловськоїІ.М., Колодійчука В.М., Умнової О.В.,

розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, Головного управління Держземагентства у Чернігівській області про визнання недійсними договорів оренди землі та повернення земельних ділянок, за касаційною скаргою представника ОСОБА_4 - ОСОБА_6 на рішення Срібнянського районного суду Чернігівської області від 12 жовтня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Чернігівської області від 17 листопада 2015 року,

У травні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5, Головного управління Держземагентства у Чернігівській області (далі - ГУ Держземагентства у Чернігівській області), обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідно до рішення комісії професійного відбору з питань створення фермерського господарства Срібнянського району Чернігівської області від 01 квітня 2011 року та розпорядження Срібнянської райдержадміністрації від 18 травня 2011 року № 195 йому було надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельних ділянок з метою створення та ведення фермерського господарства на умовах оренди, орієнтовною площею 569,5 га, які знаходяться за межами населених пунктів із земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Срібнянського району Чернігівської області.

Після отримання розпорядження він уклав договір на виконання землевпорядних робіт з метою розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, але 03 червня 2014 року після його звернення до ГУ Держземагентства у Чернігівській області про затвердження проектів, йому стало відомо, що на земельні ділянки, на які йому було надано дозвіл на розробку проектів землеустрою, вже є розпорядчі документи від 28 травня 2014 року про надання дозволу на розробку проектів землеустрою громадянину ОСОБА_5 для створення фермерського господарства, хоча розпорядження Срібнянської районної державної адміністрації від 18 травня 2011 року № 195 ніким не скасоване.

Вважає, що ГУ Держземагенства у Чернігівській області, у порушення його прав на отримання в оренду земельних ділянок з метою створення фермерського господарства, передав одні й ті ж земельні ділянки в оренду іншій особі.

Крім того зазначив, що у порушення законодавства, на всі земельні ділянки, що були передані в оренду ОСОБА_5, не було виготовлено нормативної грошової оцінки.

Посилаючись на вказані обставини, позивач просив суд визнати недійсними договори оренди землі від 17 липня 2014 року, укладені між ГУ Держземагентства у Чернігівській області та ОСОБА_5

Рішенням Срібнянського районного суду Чернігівської області від 12 жовтня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 17 листопада 2015 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_4 - ОСОБА_6 просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з чим погодився й апеляційний суд, дослідивши докази у справі й давши їм належну правову оцінку, дійшов обґрунтованого висновку про те, що оспорювані договори оренди були укладені на виконання рішення органу виконавчої влади, без скасування яких відсутні правові підстави для визнання договорів оренди недійсними, стороною яких позивач не є.

Крім того, згідно з ч.3 ст. 125 ЗК України право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права, тобто на час передачі ОСОБА_5 вказані земельні ділянки були вільні, оскільки після отримання згоди на підготовку проекту землеустрою, позивач довгий час не вчиняв жодних дій для погодження проекту землеустрою для отримання в оренду земельних ділянок.

Таким чином, використання ОСОБА_5 земельних ділянок узгоджується з вимогами ст. 125 ЗК України та не порушує прав позивача.

Зазначені висновки судів є правильними, зроблені на підставі дослідження та оцінки наданих сторонами доказів (ст. 212 ЦПК України).

Таким чином, при вирішенні даної справи судами першої та апеляційної інстанцій правильно визначений характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює, повно і всебічно досліджено матеріали справи та надано належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.

Інші доводи касаційної скарги фактично стосуються переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноваження суду касаційної інстанції.

Враховуючи викладене та положення ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу і залишити судові рішення без змін.

Керуючись ч. 3 ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_6 відхилити.

Рішення Срібнянського районного суду Чернігівської області від 12 жовтня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Чернігівської області від 17 листопада 2015 року залишити без змін.

ухвала оскарженню не підлягає.