6-31972ск15 Про визнання дій нотаріуса протиправними - 24.02.2016 Прийняття

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Морський спеціалізований порт "Ніка-Тера" до приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу Нікітіна Руслана Володимировича, третя особа - компанія "Sandypool Limited", про визнання дій нотаріуса протиправними, за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Морський спеціалізований порт "Ніка-Тера" на рішення апеляційного суду Миколаївської області від 24 вересня 2015 року,

У квітні 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю "Морський спеціалізований порт Ніка-Тера" (далі - ТОВ "МСП "Ніка-Тера") звернулося до суду з указаним вище позовом, посилаючись на те, що при вчиненні виконавчого напису від 22 березня 2015 року, зареєстрованого в реєстрі за № 190, про стягнення з ТОВ "МСП "Ніка-Тера" на користь компанії "Sandypool Limited" заборгованості з нарахованих та несплаченим відсотків в сумі 3 535,62 швейцарських франків за період з 2 по 22 березня 2015 року за кредитним договором від 12 травня 2005 року із змінами та доповненнями та витрат за вчинення виконавчого напису в сумі 142 тис. грн нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Нікітіним Р.В. були порушені вимоги Закону України "Про нотаріат" (3425-12) та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України. Позивач зазначає, що нотаріус вчинив виконавчий напис за відсутності підтвердження безспірності вимог та за відсутності підтвердження, що минуло не більше року з дня виникнення права вимоги стягувача. Таким чином, позивач просив визнати дії приватного нотаріуса протиправними, стягнути з відповідача судові витрати в сумі 365 грн 40 коп.

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 21 серпня 2015 року позов задоволено. Визнано протиправними дії приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу Нікітіна Р.В. з вчинення виконавчого напису від 22 березня 2015 року, зареєстрованого в реєстрі за № 190, про стягнення з ТОВ "МСП "Ніка-Тера" на користь компанії "Sandypool Limited" заборгованості з нарахованих та несплачених відсотків в сумі 3 535,62 швейцарських франків за період з 2 по 22 березня 2015 року за кредитним договором від 12 травня 2005 року із змінами та доповненнями та витрат за вчинення виконавчого напису в сумі 142 тис. грн. Стягнуто судовий збір у розмірі 243 грн 60 коп.

Рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 24 вересня 2015 року рішення районного суду скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову.

У касаційній скарзі ТОВ "МСП Ніка-Тера", посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення районного суду.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не було вчинено усіх дій, наданих йому в межах повноважень Закону України "Про нотаріат" (3425-12) та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, щодо перевірки необхідних і обов'язкових умов, за яких може бути вчинено виконавчий напис нотаріуса, а саме: підтвердження безспірності заборгованості боржника перед стягувачем, а також, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше одного року.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення районного суду та ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні позову, виходив із того, що справи за спорами щодо оскарження вчинених нотаріусами виконавчих написів (про визнання вчиненого нотаріусом виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, або про повернення стягненого за виконавчим написом нотаріуса) мають розглядатися судами за позовами боржників до стягувачів, оскільки відповідачем у таких справах є особа, на користь якої було вчинено виконавчий напис, яким було порушене право позивача. Рішення у таких справах фактично жодним чином не впливають на нотаріусів, пред'явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

Проте повністю з такими висновками апеляційного суду погодитись не можна.

Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону судове рішення апеляційного суду не відповідає.

Судами установлено, що 22 березня 2015 року до приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу Нікітіна Р.В. від імені компанії "Sandypool Limited" надійшла заява про вчинення виконавчого напису про стягнення з ТОВ "МСП "Ніка-Тера" на користь компанії "Sandypool Limited" заборгованості з нарахованих та несплачених відсотків у розмірі 3 553,62 швейцарських франків за період з 2 по 22 березня 2015 року за кредитним договором від 12 травня 2005 року із змінами та доповненнями та витрат за вчинення виконавчого напису у розмірі 142 тис. грн.

22 березня 2015 року приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Нікітіним Р.В. на підставі поданих заяви та документів вчинено виконавчий напис.

Згідно із ст. 87 Закону України "Про нотаріат" для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 88 Закону України "Про нотаріат" нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Пунктом 286 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України передбачено, що при вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи надано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів.

Апеляційний суд зазначив, що фактично зміст позовної заяви свідчить про оспорюваність позивачем суми та факту заборгованості перед компанією за відсотками по кредитному договору, у зв'язку з чим судом першої інстанції було розглянуто позов. Позивачем обрано спосіб захисту шляхом визнання протиправними дій нотаріуса, який не є належним способом, і позивачу слід обрати спосіб захисту у позовному порядку шляхом визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Проте апеляційний суд не звернув уваги на те, що позивачем оскаржувалися дії приватного нотаріуса щодо вчинення виконавчого напису у зв'язку з порушенням правил вчинення нотаріальної дії без вирішення вимог про захист права. Позивачем не порушувалося вимог про те, чи існує заборгованість за договором, якщо існує, то у якому розмірі, і таких вимог судом першої інстанції вирішено не було.

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу закріплено ст. 16 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ст. 50 Закону України "Про нотаріат" нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

Відповідно до п. 16 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 березня 2013 року № 3 "Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ" (v0003740-13) за правилами цивільного судочинства як спір про право в позовному провадженні розглядаються позови про оскарження дій нотаріуса щодо вчинення виконавчого напису, коли йдеться виключно про порушення нотаріусом правил вчинення відповідної нотаріальної дії і при цьому позивачем не порушується питання про захист права відповідно до положень цивільного законодавства.

Право на звернення до суду з позовом про незаконність нотаріальної дії чи відмови в її вчиненні мають заінтересовані особи (фізичні та юридичні), стосовно яких були вчинені нотаріальні дії, або які одержали відмову в їх вчиненні, тобто безпосередньо брали участь у нотаріальному процесі.

За таких обставин висновок суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні позову, оскільки пред'явлено позову до неналежного відповідача та позивачем неправильно обрано спосіб захисту, є передчасним.

Крім того, можливість оскарження нотаріальних дій або відмови у їх вчиненні забезпечує законність нотаріального провадження і захист прав та інтересів учасників нотаріального процесу. Судовий контроль за діяльністю нотаріусів має забезпечити виправлення нотаріальних помилок, тлумачення чинного законодавства та сприяти дотриманню законності у сфері цивільних правовідносин, що виникають із вчинення нотаріальних дій.

Відповідно до ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Також предмет та підстави позову визначає позивач (ст. ст. 27, 31 ЦПК України), позивач оспорює дії приватного нотаріуса щодо вчинення виконавчого напису у зв'язку з порушенням правил його вчинення, а апеляційний суд фактично у порушення ст. ст. 11, 303 ЦПК України змінив підстави позову і розглядав спір позивача з кредитором, при цьому спір по суті не вирішено.

Відповідно до ч. 4 ст. 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Ураховуючи, що апеляційним судом не встановлені всі фактичні обставини, від яких залежить правильне вирішення справи, та допущені порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, судове рішення апеляційного суду відповідно до ст. 338 ЦПК України підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.