2а-17946/12/2670 Про визнання дій державної виконавчої служби протиправними, скасування постанови про стягнення виконавчого збору - 23.04.2013 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства "Родовід банк" на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 28 лютого 2013 року у справі за адміністративним позовом публічного акціонерного товариства "Родовід банк" до Державної виконавчої служби України про визнання дій протиправними, скасування постанови,-

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 28 лютого 2013 року у задоволенні адміністративного позову публічного акціонерного товариства "Родовід банк" до Державної виконавчої служби України про визнання дій протиправними, скасування постанови відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції з мотивів порушення судом норм матеріального права та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що постанова про стягнення виконавчого збору є незаконною та дії відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України при винесенні постанови про стягнення виконавчого збору є незаконними, оскільки відповідачем не виконано рішення суду у примусовому порядку, не стягнуто із боржника заборгованість за виконавчим документом.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що ПАТ "УкрСиббанк" у зв'язку із отриманням наказу Господарського суду м.Києва від 31 січня 2011 року по справі №13/384 про стягнення з позивача коштів звернулося із заявою від 22 березня 2011 року №33-32/3947 до відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби України про відкриття виконавчого провадження, на підставі чого державним виконавцем прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження від 12 квітня 2011 року ВП №25801564, відповідно до якої зобов'язано позивача самостійно у 5-денний строк з моменту винесення постанови про відкриття виконавчого провадження сплатити на користь стягувача кошти в розмірі 20000000 дол.США в погашення кредиту, 1727055,55 дол.США в оплату процентів за кредитом, 2853,93 дол.США витрат по сплаті державного мита та 209,32 дол.США витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

У постанові відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби України про відкриття виконавчого провадження ВП №25801564 від 12 квітня 2011 року вказано про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у 5-денний строк з моменту винесення постанови про відкриття виконавчого провадження та зазначено, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення суду буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених Законом України "Про виконавче провадження" (606-14) .

Вищезазначена постанова про виконавче провадження направлена стягувачу та боржнику за виконавчим провадженням та отримана останнім 12 квітня 2011 року, про що свідчить реєстраційний номер 7531 від 12 квітня 2011 року.

У зв'язку з ненаданням позивачем підтвердження виконання наказу господарського суду м.Києва від 31 січня 2011 року по справі №13/384, виконавче провадження по виконанню якого відкрито постановою державного виконавця від 12 квітня 2011 року ВП №25801564, відповідачем було розпочато примусове виконання рішення, внаслідок чого 07 грудня 2012 року державним виконавцем прийнято постанову про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі 2172990,94 дол. США та 20,93 грн.

Крім того, 07 грудня 2012 року відповідачем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві на підставі п.4 ч.1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження" у зв'язку з відсутністю авансування витрат на організацію та проведення виконавчих дій.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, дійшов висновку, що постанова державного виконавця про стягнення виконавчого збору прийнята у відповідності до Закону України "Про виконавче провадження" (606-14) , а тому є законною та обґрунтованою.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне:

Відповідно до ч.2 ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Згідно з ч.1 ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження" у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача.

Відповідно до пп.3.7.1 п.3.7 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року №512/5 (z0489-12) , стягнення виконавчого збору здійснюється в порядку, визначеному ст.28 Закону. Постанова про стягнення виконавчого збору виноситься при першому надходженні виконавчого документа державному виконавцю на наступний день після завершення строку, наданого боржнику для самостійного виконання рішення. У постанові про стягнення виконавчого збору визначається розмірі виконавчого збору, що підлягає стягненню, зазначений у ч.1 ст.28 Закону України "Пор виконавче провадження". Примусове стягнення виконавчого збору здійснюється відповідно до вимог Закону.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем внаслідок невиконання позивачем наказу господарського суду м.Києва від 31 січня 2011 року по справі №13/384, виконавче провадження по виконанню якого відкрито постановою державного виконавця від 12 квітня 2011 року ВП №25801564, було розпочато примусове виконання рішення та 07 грудня 2012 року прийнято постанову про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі 2172990,94 дол. США та 20,93 грн.

Апелянт, обґрунтовуючи неправомірність спірної постанови звертає увагу на те, що фактично примусове стягнення не було здійснено, а виконавчий документ повернуто стягувачеві, тому відсутні підстави для стягнення виконавчого збору, що відповідає ч.1 ст. 43 Закону України "Про виконавче провадження", постанові Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 року №14 (v0014700-03) та практиці Вищого адміністративного суду України.

Відповідно до ст. 43 Закону України "Про виконавче провадження" розподіл стягнутих державним виконавцем з боржника за виконавчим провадженням грошових сум (у тому числі одержаної від реалізації майна боржника) здійснюється у такому порядку: у першу чергу повертається авансовий внесок сторін та інших осіб на організацію та проведення виконавчих дій; у другу чергу компенсуються витрати державної виконавчої служби, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій, не покриті авансовим внеском сторін та інших осіб; у третю чергу задовольняються вимоги стягувача та стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків фактично стягнутої суми; у четверту чергу стягуються штрафи, накладені державним виконавцем відповідно до вимог цього Закону. Розподіл грошових сум у черговості, зазначеній у частині першій цієї статті, здійснюється по мірі їх стягнення. Сума, що залишилася після сплати штрафів, повертається боржнику.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що Законом України "Про виконавче провадження" (606-14) не ставиться обов'язковою умовою при винесенні постанови про стягнення виконавчого збору фактичне примусове стягнення заборгованості з боржника, разом з тим, ч.1 ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено стягнення виконавчого збору у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений ч.2 ст.25 цього Закону для самостійного його виконання, а пп.3.7.1 п.3.7 Інструкції з організації примусового виконання рішень передбачено винесення постанови про стягнення виконавчого збору на наступний день після завершення строку, наданого боржнику для самостійного виконання рішення, тобто чинним законодавством державному виконавцю надано право на стягнення виконавчого збору, як одного з виду відповідальності боржника за невиконання рішення в строк, встановлений для його самостійного виконання.

При цьому, судом першої інстанції обґрунтовано не враховано посилання позивача на ст. 43 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки відсутні стягнуті з боржника грошові суми, які підлягають розподілу, зарахування авансових внесків не здійснювалось, витрат, не покритих авансовими платежами, не встановлено.

Разом з тим, посилання апелянта на судову практику Вищого адміністративного суду України колегією суддів не приймається до уваги, оскільки обставини у зазначених справах не є тотожними, крім того, редакція Закону України "Про виконавче провадження" (606-14) , яка діє з 09 березня 2011 року, розповсюджується на правовідносини в даній справі та врегульовує стягнення виконавчого збору, є відмінною від редакції цього ж Закону, яка діяла до 09 березня 2011 року з цього ж питання та була застосована Вищим адміністративним судом України у справах, зазначених апелянтом.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що постанова про стягнення виконавчого збору ВП №25801564 від 07 грудня 2012 року, якою стягнуто з апеллянта виконавчий збір в розмірі 2172990,94 дол.США та 20,93 грн., є обгрунтованою, яка прийнята на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни або скасування постанови суду.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Родовід банк" - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 28 лютого 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.