Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і

кримінальних справ у складі:

Умнової О.В., Гримич М.К., Фаловської І.М., розглянувши у попередньому судовому засіданні цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості, за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" на заочне рішення Макарівського районного суду Київської області від 03 лютого 2016 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 11 липня 2016 року,-

У листопаді 2015 року позивач - публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_4 заборгованість за кредитним договором № 244070-CRED від 14 серпня 2008 року у сумі 3344,54 доларів США, що за курсом 21,31 відповідно до службового розпорядження НБУ від 28 серпня 2015 року еквівалентно 71 272,15 грн.

Позов мотивовано тим, що між сторонами у справі було укладено кредитний договір № 244070-CRED від 14 серпня 2008 року, відповідно до якого ОСОБА_4 отримала кредит в сумі 5000 доларів США з терміном повернення кредиту 13 серпня 2010 року.

Внаслідок невиконання умов вказаного договору станом на 30 серпня 2015 року утворилася заборгованість у розмірі 12136,99 доларів США. Від цієї суми заборгованості позивачем була віднята сума в розмірі 8962,89 доларів США, яка була присуджена до стягнення з ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" згідно рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 17 вересня 2013 року, різниця становить 3174,10 доларів США. Окрім того, відповідачу були нараховані штрафи згідно договору: 11,73 доларів США штраф (фіксована частина) та 221,28 доларів США штраф (процентна складова). Оскільки, ОСОБА_4, у порушення приписів ст.ст. 526, 527, 530, 1054 ЦК України, зобов'язання належним чином не виконала, ПАТ КБ "ПриватБанк" звернувся з вищевказаним позовом до суду.

Заочним рішенням Макарівського районного суду Київської області від 03 лютого 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 11 липня 2016 року, у задоволенні позову відмовлено.

Позивач, не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцевих та перехідних положень" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Дослідившиматеріали цивільної справи, перевіривши в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з наступного.

Згідност. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Колегією суддів встановлено та вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Апеляційний суд дав належну оцінку законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції. Належним чином перевірив встановлені судом фактичні обставини справи з урахуванням зібраних доказів та дійшов правильного висновку щодо відсутності правових підстав для його скасування.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що14 серпня 2008 року між сторонами у справі було укладено кредитний договір № 244070-CRED, відповідно до якого ОСОБА_4 отримала кредит у розмірі 5000 доларів США з терміном повернення кредиту 13 серпня 2010 року.

Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 17 вересня 2013 року стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором № 244070-CRED у розмірі 7711,33 доларів США, що за офіційним курсом НБУ становить 61613,52 грн, яка складається з 3137,12 дол. США заборгованості за кредитом, 5369,17 дол. США заборгованості за процентами, 31,29 дол. США штраф (фіксована частина) та 425,31 дол. США штраф (процентна складова) та стягнуто солідарно з ПАТ "Акцент-Банк" та ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" суму 10 000 грн, а всього заборгованості у сумі 71613,52 грн.

Внаслідок невиконання умов вказаного договору за ОСОБА_4 станом на 30 серпня 2015 року існує заборгованість у розмірі 12136,99 доларів США, яка складається з наступного: 3137,12 доларів США - заборгованість за кредитом; 8999,87 доларів США заборгованість по процентам за користування кредитом. Від цієї суми заборгованості ПАТ КБ "ПриватБанк" була віднята сума в розмірі 8962,89 доларів США, яка, як зазначив позивач була присуджена до стягнення з відповідача згідно рішення Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 17 вересня 2013 року, різниця становить 3174,10 доларів США. При цьому, відповідачу були нараховані штрафи згідно договору: 11,73 доларів США штраф (фіксована частина) та 221,28 доларів США штраф (процентна складова).

Заборгованість ОСОБА_4, згідно розрахунків позивача становить 3344,54 доларів США, що за курсом 21,31 відповідно до службового розпорядження НБУ від 28 серпня 2015 року еквівалентно 71272,15 грн.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що банк не надав обґрунтованих доказів того, чи виконане вище вказане рішення суду щодо стягнення з ОСОБА_4 заборгованості за кредитним договором № 244070-CRED у розмірі 71613,52 грн, не зазначено чи фактично погашена боржником заборгованість, чи вказана заборгованість залишилась невідшкодованою. Крім того, позивачем не вказано періоду за який нараховані проценти та штраф, оскільки в позовній заяві лише зазначено, що розрахунок здійснено станом на 30 серпня 2015 року, проте не вказано з якого часу, а наданий позивачем розрахунок заборгованості носить вибірковий характер.

Тому, суди попередній інстанцій дійшли правильного висновку щодо відсутності правих підстав для задоволення позову, оскільки ПАТ КБ "ПриватБанк", всупереч положенням ст. 60 ЦПК України, не доведено ті обставини, на які позивач посилався як на підставу своїх вимог.

Висновки судів узгоджуються з роз'ясненнями Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" № 5 від 30 березня 2012 року (v0005740-12) (із змінами).

При вирішенні даної справи судами першої та апеляційної інстанцій правильно визначений характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює, повно і всебічно досліджено матеріали справи та надано належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.

Інші доводи касаційної скарги фактично стосуються переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноваження суду касаційної інстанції.

За таких обставин, правові підстави для скасування оскаржуваних рішень відсутні.

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, -

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" відхилити.

Заочне рішення Макарівського районного суду Київської області від 03 лютого 2016 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 11 липня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.