Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Ступак О.В., Дем'яносова М.В., Парінової І.К.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом Приватного акціонерного товариства "Фармацевтична фірма "Дарниця" до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення грошової суми за договором купівлі-продажу квартири, за касаційною скаргою представника ОСОБА_3 - ОСОБА_6 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 13 лютого 2015 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 02 грудня 2015 року,

У липні 2014 року Приватне акціонерне товариство "Фармацевтична фірма "Дарниця" (далі - ПрАТ "ФФ "Дарниця") звернулося до суду з указаним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 14 листопада 1997 року між Закритим акціонерним товариством "Фармацевтична фірма "Дарниця" (далі - ЗАТ "ФФ "Дарниця") та відповідачем ОСОБА_3, яка діяла від свого імені та в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_5, було укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 за 54 141 грн, що на той час було еквівалентно 28 875 доларів США, за умови розстрочення сплати повної вартості квартири протягом 14 років, тобто до 14 листопада 2011 року. Зазначив, що відповідачі не виконали належним чином умови договору, внаслідок чого за ними рахується заборгованість у розмірі 317 588 грн 55 коп., що еквівалентно 12 729 доларів США, яку позивач просив стягнути з відповідачів, а також три проценти річних у сумі 30 880 грн 12 коп.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 13 лютого 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 02 грудня 2015 року, позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь ПрАТ "ФФ "Дарниця" 317 588 грн 55 коп. заборгованості за договором купівлі-продажу квартири від 14 листопада 1997 року, 30 880 грн 12 коп. - три проценти річних за користування грошовими коштами за період із 14 листопада 2011 року до 09 лютого 2015 року, а всього - 348 468 грн 67 коп.

Вирішено питання про судові витрати.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_3 - ОСОБА_6 просить скасувати судові рішення судів першої й апеляційної інстанцій, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, обґрунтовуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Задовольняючи зазначений позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, дослідивши докази у справі і надавши їм належну оцінку відповідно до вимог ст. ст. 10, 60, 212 ЦПК України, а також, врахувавши обставини справи, правильно виходив із доведеності та обґрунтованості заявлених позовних вимог, адже відповідачі не виконали взятих на себе зобов'язань щодо оплати повної вартості квартири, тому з них підлягає стягненню зазначена заборгованість згідно з вимогами ст. 169 ЦК України (у редакції 1963 року), ст. ст. 533, 625 ЦК України.

При цьому суд надав належну оцінку тій обставині, що відповідачі не подали суду доказів на підтвердження факту виконання зобов'язання.

Крім того, правильним є також висновок суду про непропущення позивачем строку позовної давності при зверненні до суду з цим позовом, враховуючи, що умовами укладеного між сторонами у справі договору передбачено строк виконання зобов'язання до 14 листопада 2011 року, а до суду позивач звернувся у липні 2014 року.

Переглядаючи справу в апеляційному порядку, апеляційний суд із дотриманням вимог ст. ст. 303, 304 ЦПК України перевірив доводи апеляційної скарги та спростував їх відповідними висновками, в результаті чого постановив законну й обґрунтовану ухвалу, яка відповідає вимогам ст. 315 ЦПК України.

Таким чином, розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Наведені в касаційній скарзі доводи, зокрема про порушення судами норм процесуального права, а саме: ст. ст. 10, 61, 159, 212, 214, 215, 216 ЦПК України, неправильне застосування норм матеріального права - ст. 169 ЦК України (у редакції 1963 року), а також, що суд не надав належної оцінки тій обставині, що позивачем пропущено строк позовної давності при зверненні до суду з цим позовом, висновків судів не спростовують, зводяться до переоцінки доказів, що згідно з ч. 1 ст. 335 ЦПК України на стадії касаційного перегляду справи недопустимо.

Отже, судові рішення є законними та обґрунтованими, ухваленими із додержанням норм процесуального та матеріального права, підстави для їх скасування відсутні, тому відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України вони підлягають залишенню без змін, а касаційна скарга - відхиленню.

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_6 відхилити.

Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 13 лютого 2015 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 02 грудня 2015 року залишити без змін.

ухвала оскарженню не підлягає.