Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.

Суддів Приходько І.В.

Юрченко В.П.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08 серпня 2016 року та постанову Київського окружного адміністративного суду від 16 червня 2016 року по справі № 810/6034/15 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Тетіївської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Київській області про скасування податкового повідомлення-рішення, рішення та вимоги, -

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернулась до суду з позовною заявою до Тетіївської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Київській області про скасування податкового повідомлення-рішення № 0039051702 від 23.12.2015 року, рішення № 0039071702 від 23.12.2015 року та вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0039061702 від 23.12.2015 року.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 16 червня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 08 серпня 2016 року у даній справі відмовлено у задоволенні позовних вимог з огляду на їх безпідставність.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким повністю задовольнити позовні вимоги, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі пп. 20.1.4 п.20.1 ст.20, п.75.1 ст.75, п.78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, відповідно до наказу № 312-П від 27.10.2015 року, направлення від 16 листопада 2015 року № 118, виданих Тетіївською ОДПІ, та плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання на 4 квартал 2015 року, відповідачем була проведена документальна планова виїзна перевірка фінансово - господарської діяльності з питань дотримання суб'єктом господарської діяльності - позивачем норм законодавства, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб та єдиного соціального внеску за період з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року, відповідно до затвердженого плану перевірки.

Під час проведення перевірки первинних фінансово-господарських документів відповідачем було виявлено дебіторську заборгованість ТОВ "САН транс" в сумі 50775,27 грн. за надані позивачем послуги.

Відповідно до подорожніх листів, наданих до перевірки позивачем, виявлено, що до вартості витрат включено витрати на придбання дизельного пального для надання послуг вантажного перевезення ТОВ "Сан Транс" на суму 50775,27 грн., проте дохід від наданих послуг станом на 31.12.2014 року не отримувався, що підтверджує акт зведення взаєморозрахунків за 2014 рік.

Таким чином, при перевірці правильності визначення в податковій декларації № 9079082090 від 23.01.2015 року про майновий стан та доходи, вартість документально підтверджених витрат, пов'язаних з господарською діяльністю, відповідач дійшов висновку, що до вартості витрат позивачем включались витрати, не пов'язані з одержанням доходу, у звітному податковому періоді, що потягнуло за собою зменшення суми витрат за 2014 рік на 50775,27 грн.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт від 11.12.2015 року про результати документальної планової виїзної перевірки фінансово - господарської діяльності з питань дотримання суб'єктом господарської діяльності - позивачем норм законодавства повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб та єдиного соціального внеску за період з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року.

Актом перевірки встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства, а саме:

- п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України - підприємцем занижено чистий дохід, який підлягає оподаткуванню, на суму 50775,27 грн., що призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб від підприємницької діяльності, який підлягає сплаті до бюджету за 2014 році, в сумі 7616,29 грн.

- ч. 6 ст. 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" № 2464-VI від 08.07.2010 року, в результаті чого занижено єдиний внесок, за період, що перевірявся, на суму 20048,01 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято оскаржувані рішення та донараховано грошові зобов'язання позивачу з податку на доходи фізичних осіб в сумі 9520,36 грн. (податкове повідомлення-рішення № 0039051702 від 23.12.2015 року), штрафні санкції з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 2004,80 грн. (рішення про застосування штрафних санкцій № 0039071702 від 23.12.2015 року), недоїмку по єдиному внеску в сумі 20048,01 грн. (вимога про сплату боргу (недоїмки) № 0039061702 від 23.12.2015 року).

Відмовляючи в задоволенні позову, суди виходили з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто, різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Згідно до п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать: витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат; витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу); обов'язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов'язкове страхування життя або здоров'я працівників у випадках, передбачених законодавством; суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом; інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов'язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуг зв'язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Згідно до п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Відповідно до п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Як вірно зазначено судами, фізична особа - підприємець на загальній системі оподаткування має право включити до складу витрат вартість використаних паливно-мастильних матеріалів після одержання доходу, який безпосередньо пов'язаний з понесеними витратами від здійснення підприємницької діяльності за результатами визначення чистого оподатковуваного доходу.

У зв'язку з дебіторською заборгованістю станом на 31.12.2015 року, яка виникла по взаєморозрахунках з ТОВ "САН транс" в сумі 50775,27 грн., витрати, пов'язані з наданням цих послуг ТОВ "САН транс", не можуть бути віднесені до вартості витрат у 2014 році.

Отже, у звітності сум доходу, отриманого від здійснення діяльності, що підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб, та на який нараховується єдиний внесок, позивачем занижено чистий дохід, отриманий від здійснення підприємницької діяльності за 2014 рік, на суму 50775,27 грн.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 КАС України, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо відсутності підстав для задоволення позову.

Відповідно до п. 3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд -

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 відхилити.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08 серпня 2016 року та постанову Київського окружного адміністративного суду від 16 червня 2016 року по справі № 810/6034/15 залишити без змін.

Справу повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили та може бути переглянута Верховним Судом України в порядку передбаченому ст. ст. 235 - 239, ч. 5 ст. 254 КАС України.