Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Луспеника Д.Д.,

суддів: Гулька Б.І., Закропивного О.В.,

ХоптиС.Ф., Штелик С.П.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про відшкодування моральної та матеріальної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Рівненської області від 28 березня 2014 року,

У квітні 2013 року ОСОБА_3 звернулася до суду з указаним вище позовом, посилаючись на те, що вироком Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 5 серпня 2013 року ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 визнано винними у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, п. п. 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК України, а саме: замаху на вбивство. Зазначає, що у результаті протиправних дій відповідачів вона пережила моральні страждання, психоемоційну травму під час слідчих дій та судових засідань. Посилаючись на те, що відповідачі їй завдали значних моральних страждань, просила позов задовольнити і стягнути, з урахуванням збільшення позовних вимог, з ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 солідарно на свою користь у рахунок відшкодування матеріальної шкоди 674 663 грн 71 коп. та моральної шкоди в розмірі 900 тис. грн.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 27 січня 2014 року позов ОСОБА_3 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 солідарно на користь ОСОБА_3 у рахунок відшкодування моральної шкоди 500 тис. грн. У решті вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Рівненської області від 28 березня 2014 року рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 27 січня 2014 року змінено і ухвалено нове рішення, яким зменшено розмір стягнутої моральної шкоди з 500 до 20 тис. грн. У решті рішення залишено без змін. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У поданій касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення апеляційного суду, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення суду апеляційної інстанції не відповідає.

Суд першої інстанції, задовольняючи частково позовні вимоги, виходив із наявності підстав для відшкодування моральної шкоди у розмірі 500 тис. грн, враховуючи характер та обсяг моральних страждань, тяжкість вимушених змін у житті позивача.

Суд апеляційної інстанції, змінюючи рішення міського суду та ухвалюючи нове рішення, виходив із принципу розумності та справедливості, врахував обставини справи та характер правопорушення, глибину душевних страждань ОСОБА_3, ступінь вини відповідачів та те, що тяжкі наслідки злочину не настали, посилаючись на норми ст. ст. 23, 1167 ЦК України, і дійшов висновку про зменшення розміру стягнутої моральної шкоди з 500 до 20 тис. грн.

Проте погодитися з такими висновками суду апеляційної інстанції не можна.

В Україні діє принцип презумпції невинуватості, за яким щодо особи, яка підозрюється у вчиненні злочину або правопорушення, припускається невинність до того часу, поки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому законодавством, і встановлено вироком суду, який набрав законної сили.

Судами установлено, що вироком Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 5 серпня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Хмельницької області від 5 грудня 2013 року, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 визнано винними у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, п. п. 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК України, а саме: замаху на вбивство. Вирок суду набрав законної сили.

Згідно із указаним вироком ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, за попередньою змовою між собою, з корисливих мотивів, вчинили закінчений замах на умисне вбивство позивачки ОСОБА_3 на замовлення.

Відповідно до ч. 4 ст. 61 ЦПК України вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно - правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

З урахуванням норм ст. ст. 23, 1167 ЦК України, роз'яснень, викладених у п. п. 5, 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (v0004700-95) , суди дійшли правильного висновку про наявність негативних наслідків морального характеру внаслідок замаху на умисне вбивство та моральних страждань у зв'язку з такими подіями, а також з урахуванням обставин, за яких вчинено злочин, про наявність підстав для відшкодування моральної шкоди на користь ОСОБА_3

Зменшуючи розмір стягуваної моральної шкоди, суд апеляційної інстанції виходив із обставин справи та характеру правопорушення, глибини душевних страждань позивачки, ступеня вини відповідачів, а також того, що тяжкі наслідки злочину не настали.

Проте апеляційний суд не звернув уваги на те, що при визначенні суми розміру відшкодування моральної шкоди має бути враховано той факт, що позивач понесла значні моральні страждання, які носять триваючий характер; зазнала істотних змін в особистому житті, перенесла страждання, пов'язані із замахом на її вбивство.

Відповідно до ст. ст. 3, 27 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь та гідність, недоторканість і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. Кожна людина має невід'ємне право на життя. Ніхто не може бути свавільно позбавлений життя. Обов'язок держави - захищати життя людини. Кожен має право захищати своє життя і здоров'я, життя і здоров'я інших людей від протиправних посягань.

Невід'ємне право людини на життя визначено також міжнародними документами, серед яких Конвенція Ради Європи "Про захист прав людини і основоположних свобод".

За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку про стягнення у рахунок відшкодування моральної шкоди з відповідачів на користь позивача ОСОБА_3 500 тис. грн.

Відповідно до ст. 339 ЦПК України, установивши, що апеляційним судом скасовано судове рішення, ухвалене згідно із законом, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції.

З урахуванням наведеного оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції відповідно до приписів ст. 339 ЦПК України підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 335, 336, 339 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення апеляційного суду Рівненської області від 28 березня 2014 року скасувати, рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 27 січня 2014 року залишити в силі.

ухвала оскарженню не підлягає.