Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

ДьоміноїО.О., Демяносова М.В., Парінової І.К.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення боргу, пені та процентів, за касаційною скаргою ОСОБА_5 на заочне рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 25 листопада 2014 року та рішення апеляційного суду Одеської області від 05 листопада 2015 року,

У вересні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду із зазначеним позовом, мотивуючи його тим, що 30 серпня 2011 року між ним та ОСОБА_5 укладено договір позики, за умовами якого він передав у власність, а відповідач прийняв грошові кошти в розмірі 117 000 грн та зобов'язався повернути вказану суму до 30 жовтня 2012 року включно. Оскільки відповідач грошові кошти не повернув, позивач просив стягнути з ОСОБА_5 на свою користь суму боргу в розмірі 117 000 грн, пеню в сумі 854 100 грн та проценти за прострочення виконання зобов'язання в розмірі 6 548 грн 79 коп.

Заочним рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 25 листопада 2014 року позов ОСОБА_4 задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь позивача борг за договором позики від 30 серпня 2011 рокув розмірі 977 648 грн 79 коп.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 5 листопада 2015 року заочне рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 25 листопада 2014 року змінено, шляхом зменшення суми, яка підлягає стягненню, з 977 648 грн 79 коп. до 247 548 грн 79 коп.

В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційні скарзі ОСОБА_5 просить суд касаційної інстанції скасувати заочне рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 25 листопада 2014 року та рішення апеляційного суду Одеської області від 5 листопада 2015 року та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно із частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу (частина перша статті 1050 ЦК України).

Частиною третьою статті 551 ЦК України передбачено, зокрема, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків.

Змінюючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд, керуючись ст. ст. 551, 1049 ЦК України, дійшов обґрунтованого висновку про те, що розмір неустойки значно більший від розміру боргового зобов'язання, а тому є підстави для застосування вимог статті 551 ЦК України та зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню з 854 100 грн. до 124 000 грн.

Враховуючі встановлені у справі обставини, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про стягнення з відповідача на користь позивача боргу за договором позики від 30 серпня 2011 року в розмірі 247 548 грн 79 коп.

Доводи заявника викладені в касаційній скарзі про недослідження судами розписок від 2 червня 2011 року, від 8 липня 2011 року, від 29 липня 2011 року та від 30 серпня 2011 року про отримання ним від ОСОБА_4 грошових коштів на загальну суму 117 000 грн., щодо яких є судові рішення про стягнення боргу, не можуть бути прийняті судом до уваги, з огляду на вимоги ст. 335 ЦПК України, згідно якої в касаційному порядку суд не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні.

Оскільки вказані розписки не були предметом дослідження під час розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанції, у зв'язку з неподанням зазначених доказів відповідачем, суд касаційної інстанції позбавлений можливості надавати оцінку вказаним доказам.

За таких обставин судова колегія дійшла висновку, що судами правильно встановлено та належно перевірено обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, судові рішення ухвалено із додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для їх зміни чи скасування немає.

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

Заочне рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 25 листопада 2014 року та рішення апеляційного суду Одеської області від 5 листопада 2015 року залишити без змін.

ухвала оскарженню не підлягає.