Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

головуючого Ткачука О.С.,

суддів: Висоцької В.С., Гримич М.К.,

Умнової О.В., Фаловської І.М.,

розглянувши у судовому засіданні справу за заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Закарпатгаз Збут" про видачу судового наказу про стягнення суми боргу за послуги постачання природнього газу з ОСОБА_3, за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Закарпатгаз Збут" на ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 2 червня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 18 липня 2016 року,

У травні 2016 року товариство з обмеженою відповідальністю "Закарпатгаз Збут" (далі - ТОВ "Закарпатгаз Збут") звернулося до суду з заявою про видачу судового наказу про стягнення суми боргу за послуги постачання природнього газу з ОСОБА_3

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 2 червня 2016 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 18 липня 2016 року, в прийнятті заяви відмовлено.

У касаційній скарзі ТОВ "Закарпатгаз Збут" просить скасувати постановлені в справі ухвали, справу передати до суду першої інстанції для продовження розгляду, посилаючись на порушення судом норм процесуального права

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що касаційна підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 342 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої або апеляційної інстанції, якщо було порушено порядок, встановлений для його вирішення.

Відмовляючи ТОВ "Закарпатгаз Збут" у прийнятті заяви про видачу судового наказу, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що правовідносини сторін підлягають розгляду в порядку позовного провадження, оскільки заявником ставиться вимога про видачу судового наказу про стягнення боргу за комунальні платежі нараховані за адресою, по якій відповідач не зареєстрована.

Проте даний висновок не ґрунтується на процесуальному законі.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 95 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених ст. 96 цього Кодексу.

Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб.

Частиною 3 ст. 100 ЦПК України встановлено виключні підстави для відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу, зокрема, якщо заявлено вимогу, не передбачену ст. 96 цього Кодексу, та із заяви і поданих документів вбачається спір про право.

У п. 9 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 грудня 2011 року № 14 "Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження" (v0014740-11) судам роз'яснено, що наявність спору про право (п. 2 ч. 3 ст. 100 ЦПК України), яке є підставою для відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу, вирішується суддею у кожному конкретному випадку, виходячи із характеру та обґрунтованості заявленої матеріально-правової вимоги і документів, доданих до заяви. Наявність спору можна встановити відсутністю документів, що підтверджують наявність суб'єктивного права у заявника; документів, що підтверджують порушення суб'єктивного права або документів, що підтверджують виникнення права вимоги. Крім того, мають ураховуватися обставини, якщо із доданих документів вбачається, що боржник заперечує, не визнає або оспорює свій обов'язок перед заявником (кредитором); із доданих документів вбачається пропуск позовної давності. Така вимога може бути вирішена лише у позовному провадженні (ч. 3 ст. 267 ЦК України). Разом із тим лише той факт, що договірні зобов'язання (наприклад, у частині оплати заборгованості телекомунікаційних послуг чи послуг телебачення і радіомовлення) не виконуються, без обґрунтування причин, не вважається наявністю спору про право.

Відповідно до ч. 3 ст. 118 ЦПК України позовна заява щодо вимог, визначених у частині першій статті 96 цього Кодексу, може бути подана тільки в разі відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу або скасування його судом.

За викладених обставин, місцевий суд прийшов до помилкового висновку, що нарахування боргу за користування газом в будинку, розташованому за адресою, по якій боржник не зареєстрований, не свідчить про наявність спору про право.

Переглядаючи справу, апеляційний суд допущені місцевим судом порушення не усунув.

Крім того, залишаючи ухвалу суду першої інстанції без змін, апеляційний суд, зіславшись на відсутність доказів наявності між сторонами договірних правовідносин не врахував, що дана обставина судом першої інстанції не встановлювалась.

З урахуванням наведеного, постановлені в справі ухвали не можуть залишатись в силі та з підстав, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 342 ЦПК України, підлягають скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття наказного провадження у справі.

Керуючись ст. ст. 336, 342 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Закарпатгаз Збут" задовольнити частково.

Ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 2 червня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 18 липня 2016 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття наказного провадження у справі.

Ухвала оскарженню не підлягає.