Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і

кримінальних справ у складі:

Мазур Л.М., Писаної Т.О., Юровської Г.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до Черкасько-Лозівської сільської ради Дергачівського району Харківської області про стягнення грошових коштів,

за касаційною скаргою Черкасько-Лозівської сільської ради Дергачівського району Харківської області на заочне рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 20 жовтня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 25 лютого 2015 року,

У серпні 2013 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом, у якому просив стягнути з Черкасько-Лозівської сільської ради Дергачівського району Харківської області (далі - Черкасько-Лозівська сільрада) на його користь 210 000 грн боргу.

На обґрунтування позовних вимог посилався на те, що 01 серпня 2008 року між Черкасько-Лозівською сільрадою та товариством з обмеженою відповідальністю "Атон-АМД" було укладено договір про надання послуг, за яким товариство взяло на себе зобов'язання виконати роботи по будівництву котельної з матеріалів замовника, а відповідач здійснити його оплату. При цьому сторони дійшли згоди, що вартість таких послуг становить 210 000 грн. Відповідач прийняв надані послуги, однак не здійснив їх оплати.

У червні 2013 року за відповідним договором про відступлення права вимоги до ОСОБА_4 перейшло право вимоги за вказаними вище правовідносинами та 17 липня 2013 року він направив відповідачеві відповідну вимогу, однак кошти за договором залишилися несплаченими, а тому, на підставі ст. ст. 903, 625 ЦК України позивач просив задовольнити позов.

Справа розглядалася судами неодноразово.

Заочним рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 20 жовтня 2014 року позов задоволено.

Стягнуто з Черкасько-Лозівської сільради на користь ОСОБА_4 борг у розмірі 210 000 грн.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 25 лютого 2015 року апеляційну скаргу Черкасько-Лозівської сільради відхилено, заочне рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 20 жовтня 2014 року залишено без змін.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі Черкасько-Лозівська сільрада, мотивуючи свої доводи порушенням судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги та заперечення представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 на неї, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суди попередніх інстанцій під час нового розгляду, врахувавши висновки, викладені в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 березня 2014 року, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (ст. ст. 57, 212 ЦПК України), правильно встановили характер правовідносин сторін у справі та застосували норми матеріального права, які їх регулюють, виходили з того, що відповідач взятих на себе зобов'язань за договором про надання послуг від 01 серпня 2008 року не виконав, прийнявши виконані роботи за відповідним актом від 28 вересня 2008 року без будь-яких заперечень, у зв'язку з чим дійшли обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для стягнення заборгованості за цим договором на користь позивача, який набув право вимоги до відповідача за відповідним договором від 26 червня 2013 року.

Докази та обставини, на які посилається заявник в касаційній скарзі, були предметом дослідження судами першої та апеляційної інстанцій та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судами попередніх інстанцій були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Доводи касаційної скарги є аналогічними доводам, викладеним в апеляційній скарзі, та не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваних рішень та зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками судів попередніх інстанцій щодо їх оцінки.

На підставі вищевикладеного та керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу Черкасько-Лозівської сільської ради Дергачівського району Харківської області відхилити.

Заочне рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 20 жовтня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 25 лютого 2015 року залишити без змін.

ухвала оскарженню не підлягає.