6-18426ск15 Про витребування майна з чужого незаконного володіння - 03.02.2016 Прийняття

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до закритого акціонерного товариства "АТЕК", треті особи: ОСОБА_4, товариство з обмеженою відповідальністю "Олімп", ОСОБА_5, про витребування майна з чужого незаконного володіння, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду

м. Києва від 12 травня 2015 року,

У липні 2013 року ОСОБА_3 звернувся до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що на підставі договору купівлі-продажу від 15 грудня 2012 року № 3, укладеним із ОСОБА_4, йому належить обладнання льодової ковзанки. За умовами п. 3.1. договору передача обладнання здійснюється продавцем покупцю в 3-денний термін після завершення сезону льодової ковзанки - 30 квітня 2013 року, у АДРЕСА_1. Проте, після підписання акту прийому-передачі обладнання для льодової ковзанки від 7 травня 2013 року, позивач так і не вивіз придбане ним майно з місця його перебування по АДРЕСА_1 що на території стадіону "АТЕК". Оскільки закрите акціонерне товариство "АТЕК" (далі - ЗАТ "АТЕК") безпідставно утримує його майно, повернути яке відмовляється, просив витребувати з чужого незаконного володіння належне йому майно.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 30 грудня 2013 року позов задоволено.

Витребувано з чужого незаконного володіння ЗАТ "АТЕК" на користь ОСОБА_3 безпідставно набуте майно, а саме, обладнання льодової ковзанки. Вирішено питання про стягнення судових витрат.

Рішенням апеляційного суду м. Києва від 24 червня 2014 року рішення суду першої інстанції скасовано і ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 січня 2015 року рішення апеляційного суду скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

При новому розгляді рішенням апеляційного суду м. Києва від 12 травня 2015 року рішення Святошинського районного суду м. Києва від 30 грудня 2013 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив із того, що позивач просив витребувати з незаконного володіння відповідачем майно, яке йому належить відповідно до договору купівлі-продажу від 15 грудня 2012 року, однак останнім не зазначено індивідуальних характеристик майна, що також і не вбачається з наведеного договору купівлі-продажу. В уточненнях до позовної заяви позивачем зазначаються індивідуальні ознаки кожної позиції майна, які відсутні у договорі купівлі-продажу.

Проте повністю з таким висновком погодитися не можна виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України (1618-15) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Відповідно до положень ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно із ч. 4 ст. 338 ЦПК України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

Направляючи справу на новий апеляційний розгляд, суд касаційної інстанції вказував на те, що при розгляді справи апеляційним судом має бути враховано чинний договір купівлі-продажу від 15 грудня 2012 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, наявність у відповідача частини спірного майна - 3 валунів і фонтану та наявність акту про прийняття в експлуатацію хокейного борта на льодовому стадіоні у

АДРЕСА_1 від 17 жовтня 2010 року. Увагу суду було звернуто на те, що у задоволенні позову може бути відмовлено в разі недоведеності знаходження у володінні відповідача спірного майна.

Проте, під час нового розгляду суд апеляційної інстанції всупереч нормі ч. 4 ст. 338 ЦПК України належним чином не виконав ці вказівки.

Так, пред'являючи позов, ОСОБА_3 посилався на те, що йому на праві приватної власності відповідно до договору купівлі-продажу від 15 грудня 2012 року укладеного із ОСОБА_4, належить обладнання льодової ковзанки, до складу якого входить: машина для заливки льоду Zamboni, 700, борт хокейний 56x26 (66 секцій із захисним склом), сушка для ковзанів 1 шт та стійки для ковзанів 10 шт, резинове покриття для влаштування зон біля ковзанки та роздягалень 1 070 шт, червоні пластикові стільці 450 шт; табло хокейне 1 шт; фонтан білий бетонний 1 шт; валуни 3 шт. Даний договір є чинним і у встановленому порядку недійсним не визнавався.

Апеляційним судом установлено, що на підтвердження належності майна продавцю ОСОБА_4 на час укладання вказаного договору позивачем наданий договір купівлі-продажу обладнання льодової ковзанки (між фізичними особами) від 17 червня 2009 року з переліком обладнання та актом прийому-передачі обладнання льодової ковзанки, за якими обладнання було придбане ОСОБА_4 у ОСОБА_6

При цьому, суд посилався на відсутність в матеріалах справи документів про придбання ОСОБА_6 зазначеного у договорі обладнання, відсутні також посилання на такі документи і у договорі. Зазначав, що заперечуючи проти позову, третя особа ОСОБА_5, посилаючись на договір купівлі-продажу від 16 березня 2010 року із специфікацією, укладений між ним та ОСОБА_7, стверджував, що він є власником частини спірного майна - хокейного борту, який є предметом даного позову.

Однак, поза увагою суду залишилося те, що ОСОБА_6 не є стороною у справі, виникнення права власності у неї ніким у даній справі не оспорюється, та у рішенні не зазначено, якими доказами підтверджено ідентичність належного ОСОБА_5 хокейного борту зі спірним, у рішенні не наведено індивідуальних характеристик даного майна. Так, за умовами договору купівлі-продажу від 16 березня 2010 року

ОСОБА_5 придбав борт односторонній 26х56 метрів, прийом якого здійснюється по факту оплати по АДРЕСА_2

Крім того, апеляційний суд вважав доведеним відсутність у відповідача спірного майна, так як матеріали справи не містять відомостей про те, що ТОВ "Олімп" передало відповідачу ЗАТ "АТЕК" спірне майно.

Так, із договору позички та акту приймання-передачі від 7 травня 2013 року вбачається, що позивач передав ТОВ "Олімп", із яким укладався договір оренди стадіону з ЗАТ "АТЕК", спірне майно у тимчасове безоплатне користування. Термін дії договору з 7 травня 2013 року безстроково.

Відповідно до листа ЗАТ "АТЕК", адресованого позивачу вбачається, що актом перевірки від 25 грудня 2013 року встановлено відсутність спірного майна, крім 3 валунів сірих, із 11 наявних, та білого фонтану.

Спростовуючи даний доказ, апеляційний суд виходив із відсутності індивідуальних ознак цього майна, за якими можливо визначити, що воно входить до переліку майна, про яке заявлено позов.

При цьому, посилаючись на лист ЗАТ "АТЕК", адресований позивачу, апеляційним суд у порушення вимог ст. 212 ЦПК України не дав йому належної оцінки щодо демонтажу вказаних 3 валунів та білого фонтану (а. с.155-156, т. 2).

Викладене свідчить, що при вирішені спору апеляційним судом неповно встановлено фактичні обставин справи, не дано юридичної оцінки наданим сторонами доказам, що в силу ч. 2 ст. 338 ЦПК України є підставою для скасування ухваленого апеляційним судом рішення з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ