Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і

кримінальних справ у складі:

Мазур Л.М., Писаної Т.О., Юровської Г.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

за зустрічним позовом ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" про визнання недійсним кредитного договору,

та зустрічним позовом ОСОБА_5 до публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" про припинення договору поруки,

за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01 квітня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 листопада 2015 року,

У січні 2014 року публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" (далі - ПАТ "Дельта Банк") звернулося до суду з позовом, який остаточно уточнило в процесі розгляду справи, та просило стягнути з відповідачів в солідарному порядку заборгованість станом на 02 липня 2014 року в розмірі 444 096 грн 81 коп., з яких 377 746 грн 10 коп. - заборгованість за тілом кредиту та 66 350 грн 71 коп. - заборгованість з нарахованих відсотків.

На обґрунтування вимог позивач посилався на те, що 06 травня 2008 року між акціонерним комерційним банком "ТАС-Комерцбанк" (далі - АКБ "ТАС-Комерцбанк"), правонаступником якого є публічне акціонерне товариство "Сведбанк" (далі - ПАТ "Сведбанк"), та ОСОБА_4 укладено кредитний договір № 0308/0508/71-117, згідно з умовами якого остання отримала кредитні кошти у розмірі 35 000,00 доларів США з розрахунку 12,5 % річних за користування кредитом на строк до 05 травня 2033 року, в забезпечення виконання якого цього ж дня між АКБ "ТАС-Комерцбанк" та ОСОБА_5 укладений договір поруки № 0308/0508/71-117-Р-1, згідно з умовами якого остання поручилася відповідати за виконання ОСОБА_4 взятих зобов'язань.

Позивач вказав, що 25 травня 2012 року між ПАТ "Сведбанк" та публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" (далі - ПАТ "Дельта Банк") укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, внаслідок чого ПАТ "Дельта Банк" набув права вимоги до відповідачів.

Посилаючись на неналежне виконання ОСОБА_4 взятих на себе зобов'язань, у зв'язку з чим утворилась вказана заборгованість, ПАТ "Дельта Банк" просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

У березні 2014 року ОСОБА_4 звернулася до суду із зустрічним позовом до ПАТ "Дельта Банк", в якому, посилаючись на порушення вимог чинного законодавства під час укладення договорів, просила суд:

- визнати недійсним кредитний договір № 0308/0508//71-117 від 06 травня 2008 року та договір про внесення змін та доповнень № 1 до нього від 02 липня 2009 року з моменту його укладення;

- визнати недійсним договір іпотеки № 0308/0508//71-117-Z-1 від 06 травня 2008 року, укладений в забезпечення зобов'язань за кредитним договором;

- застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину та застосувати двосторонню реституцію, а саме враховуючи, що нею було перераховано на рахунки первісного кредитора та нового кредитора 177 696 грн 58 коп., що за курсом долара США станом на день укладання кредитного договору складало 35 187,44 долара США, вважати її зобов'язання по поверненню кредиту виконаним;

- зобов'язати приватного нотаріуса Криворізького міського нотаріального округу Пахомову Н.І. виключити з реєстру іпотек та заборон відчуження запис про іпотеку та заборону відчуження нерухомого майна, яке було передано в іпотеку, а саме однокімнатної квартири АДРЕСА_1, а також зобов'язати нового кредитора повернути їй оригінали документів на право власності на вказану квартиру.

Крім того, у березні 2014 року ОСОБА_5 також звернулась із зустрічним позовом до ПАТ "Дельта Банк", у якому просила визнати договір поруки № 0308/0508/71-117-Р-1 від 06 травня 2008 року таким, що припинив свою дію з травня 2012 року, посилаючись на те, що первісним кредитором, без її згоди, було збільшено процентну ставку за зобов'язанням, внаслідок чого збільшився обсяг її відповідальності, що в свою чергу є підставою для припинення договору поруки.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01 квітня 2015 року в задоволенні позовних вимог ПАТ "Дельта Банк" відмовлено.

У задоволенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_4 відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_5 задоволено.

Визнано договір поруки № 0308/0508/71-117-Р-1 від 06 травня 2008 року таким, що припинив свою дію з травня 2012 року.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 листопада 2015 року апеляційні скарги ПАТ "Дельта Банк" та ОСОБА_5, яка діє в інтересах ОСОБА_4, відхилено, рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01 квітня 2015 року залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, мотивуючи свої доводи порушенням судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині відмови про визнання недійсними кредитного договору № 0308/0508/71-117 від 06 травня 2008 року, договору про внесення змін та доповнень № 1 до нього, договору іпотеки № 0308/0508/71-117-Z-1 від 06 травня 2008 року, та ухвалити нове рішення, яким її позовні вимоги щодо визнання недійсними кредитного договору № 0308/0508/71-117 від 06 травня 2008 року, договору про внесення змін та доповнень № 1 до нього, договору іпотеки № 0308/0508/71-117-Z-1 від 06 травня 2008 року задовольнити у повному обсязі.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Рішення судів попередніх інстанцій оскаржуються ОСОБА_4 тільки в частині вирішення її позовних вимог про визнання недійсними кредитного договору № 0308/0508/71-117 від 06 травня 2008 року, договору про внесення змін та доповнень № 1 до нього та договору іпотеки № 0308/0508/71-117-Z-1 від 06 травня 2008 року, а тому в іншій частині на предмет законності і обґрунтованості судом касаційної інстанції не переглядаються.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суди попередніх інстанцій, відмовляючи у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (ст. ст. 57, 212 ЦПК України), правильно встановили характер правовідносин сторін у справі та застосували норми матеріального права, які їх регулюють, виходили з того, що укладаючи договір, позичальник усвідомлював та підтвердив, що умови договору для нього зрозумілі, справедливі та відповідають його інтересам, у зв'язку з чим дійшли висновку, що наявність підписаного обома сторонами кредитного договору свідчить про те, що обидва його учасники бажали укласти договір та розуміли його, таке укладення відповідало внутрішній волі сторін, жодна з них не була примушена до укладення такого договору, а відтак, волевиявлення позивача було вільним і відповідало його внутрішній волі; при укладенні договору позивачу були відомі всі умови договору та не існувало ніяких інших обставин, які б примусили його прийняти умови договору на вкрай невигідних для себе умовах.

При цьому апеляційним судом враховано, що ОСОБА_4 підписала кожну сторінку договору від 06 травня 2008 року № 0308/0508/71-117, що є підтвердженням факту ознайомлення її з усіма істотними умовами цього договору, який укладено за принципом свободи волевиявлення сторін, а тому її доводи в частині невідповідності спірного договору нормам Закону України "Про захист прав споживачів" (1023-12) є безпідставними.

Крім того, апеляційним судом вмотивовано відхилено посилання ОСОБА_4 на непопередження її банком про зміну курсу гривні до долара США та виниклі у зв'язку з цим об'єктивні утруднення щодо повернення наданого кредиту, оскільки такі доводи не можуть свідчити про суперечливість правочину моральним засадам суспільства та бути підставою недійсності правочину (ст. 215 ЦК України), так як позивач, маючи необхідний обсяг цивільної дієздатності, не могла не усвідомлювати, що курс національної валюти України - гривні до долара США не є незмінним, адже стабільність курсу гривні до іноземних валют законодавчо не закріплена, а тому могла і повинна була передбачити та врахувати підвищення валютного ризику за цим договором.

Докази та обставини, на які посилається заявник в касаційній скарзі, були предметом дослідження судами першої та апеляційної інстанцій та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судами попередніх інстанцій в оскаржуваній частині були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Доводи касаційної скарги є аналогічними доводам, викладеним в апеляційній скарзі, та не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваній частині, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині вказаних рішень та зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками судів попередніх інстанцій щодо їх оцінки.

На підставі вищевикладеного та керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01 квітня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 листопада 2015 року в частині вирішення зустрічної позовної заяви ОСОБА_4 залишити без змін.

ухвала оскарженню не підлягає.