Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду

цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Луспеника Д.Д.,

суддів: Гулька Б.І., Закропивного О.В.,

Хопти С.Ф., ШтеликС.П.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про розірвання шлюбу, стягнення аліментів на утримання дитини та на утримання дружини за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду м. Києва від 29 вересня 2015 року,

У лютому 2015 року ОСОБА_3 звернулася до суду з указаним вище позовом, посилаючись на те, що з 7 вересня 2013 року вона перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4, від якого мають сина - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1. Зазначала, що спільне життя з чоловіком не склалося, на даний час вони проживають окремо, спільне господарство не ведуть.

У зв'язку з наведеним, а також враховуючи те, що відповідач участі у вихованні дитини не приймає, матеріальної допомоги на утримання сина не надає, позивачка просила суд розірвати шлюб, укладений між ними, та стягнути з ОСОБА_4 на її користь аліменти на утримання дитини у розмірі 1/2 частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно і до досягнення дитиною повноліття і на її утримання у розмірі 2 тис. грн до досягнення дитиною трьох років.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 7 серпня 2015 року позов ОСОБА_3 задоволено частково. Шлюб, зареєстрований між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, розірвано. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходу), але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 19 лютого 2015 року і до досягнення дитиною повноліття. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 аліменти на її утримання у розмірі 1/6 частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 19 лютого 2015 року і до досягнення неповнолітньою дитиною - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, трирічного віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 року. Рішення суду в межах суми платежу за один місяць допущено до негайного виконання. Вирішено питання про розподіл судових витрат. У задоволенні решти позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду м. Києва від 29 вересня 2015 року рішення районного суду змінено. Зменшено розмір аліментів, які підлягають стягненню з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 до досягнення неповнолітньою дитиною - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, трирічного віку, з 1/6 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно до 1/10 частини. У решті рішення суду залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржуване рішення апеляційного суду скасувати й залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Отже, судові рішення в частині вирішення вимог ОСОБА_3 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання дитини не оскаржуються, тому в касаційному порядку не переглядаються (ст. 335 ЦПК України).

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив із того, що позивачка має право на утримання її чоловіком до досягненню дитиною трьохрічного віку, визначаючи розмір аліментів виходячи з матеріального становища відповідача.

Апеляційний суд, змінюючи рішення суду та зменшуючи розмір аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трьох років, виходив із того, що позивачка працює, має стабільний і регулярний заробіток, а, отже, не перебуває в повній матеріальній залежності від доходів відповідача.

Проте погодитись із такими висновками апеляційного суду не можна.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення апеляційного суду не відповідає.

Судом установлено, що з 7 вересня 2013 року сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі, від якого мають сина - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1. На час пред'явлення позову вони проживають окремо.

Пред'явлюючи позов, ОСОБА_3 зазначала, що потребує матеріальної допомоги на своє утримання до досягнення дитиною трьох років, а відповідач має таку можливість, працюючи й маючи стабільний дохід.

Відповідно до ч. 2 ст. 84 СК України дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років.

Згідно з ч. 4 ст. 84 цього Кодексу дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.

Відповідно до ч. 1 ст. 179 ЦПК України предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи (причини пропуску строку позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У порушення наведених норм права та вимог ст. ст. 212- 214, 303, 316 ЦПК України апеляційний суд не звернув уваги на те, що підставою для стягнення аліментів на користь дружини до досягненню дитиною трьох років є лише встановлення обставин того, чи може чоловік таку допомогу надавати, а не те, що дружина працює і, внаслідок цього, не знаходиться у матеріальній залежності від доходів чоловіка, оскільки законодавець виключив цю обставину з предмета доказування за такими вимогами.

Отже, суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права, не спростував доводи позивачки і мотиви суду першої інстанції, який, оцінивши обставини справи та надані сторонами докази, дійшов до вірного висновку про те, що відповідач може надавати дружині матеріальну допомогу у визначеному розмірі.

За таких обставин висновок суду першої інстанції про можливість надання відповідачем аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трьох років у частці від його заробітку є обґрунтованим.

Суд першої інстанції встановив всі обставини справи, надав їм належну правову оцінку та ухвалив правильне і справедливе рішення (ст. 212 ЦПК України).

Відповідно до ст. 339 ЦПК України, установивши, що апеляційним судом було скасовано судове рішення, ухвалене згідно із законом, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції і залишає в силі рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 339 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення апеляційного суду м. Києва від 29 вересня 2015 року скасувати, рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 7 серпня 2015 року залишити в силі.

ухвала оскарженню не підлягає.