Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в складі:

головуючого Луспеника Д.Д.,

суддів: Гулька Б.І., Закропивного О.В.,

Хопти С.Ф., Штелик С.П.

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" про стягнення суми боргу та збитків за договором банківського вкладу закасаційними скаргами публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" та ОСОБА_3 на рішення Новотроїцького районного суду Херсонської області від 12 червня 2015 року та рішення апеляційного суду Херсонської області від 16 вересня 2015 року,

У травні 2015 року ОСОБА_3 звернулася до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 16 лютого 2015 року між нею та публічним акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" (далі - ПАТ "Райффайзен Банк Аваль") укладеного договір банківського вкладу "Осінь - накопичення" пенсійний (з пролонгацією) та внесла на депозит кошти у розмірі 8 тис. доларів США двома частинами (7 тис. доларів США та 1 тис. доларів США) під 10 % річних строком до 17 лютого 2006 року. В останній день договору відповідачем виплачено їй 800 доларів США, про що зроблено відмітку, та пролонговано договір до 17 лютого 2007 року. 5 лютого 2007 року банком повернуто їй 6 200 доларів США, оскільки визнано внесення нею до каси банку коштів у розмірі 7 тис. доларів США. Сплачені по вкладу проценти у розмірі 800 доларів США банк не визнав. Таким чином, борг банку становить 1 800 доларів США.

Крім того, 12 вересня 2005 року вона з відповідачем уклала договір на вклад "Аваль-депозит" довгостроковий без пролонгації та внесла на нього 5 100 грн. На цей вклад були нараховані відсотки 700 грн та 800 грн, та пізніше на цей вклад надійшло 1 100 грн - дотація від держави за здачу худоби і таким чином вклад становив 7 700 грн.

Вироком Чаплинського районного суду Херсонської області від 12 березня 2012 року, який набрав законної сили, встановлено, що в період з 5 червня 2005 року по 19 червня 2007 року працівниками ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які засуджені за вчинення службових злочинів, викрадено кошти вкладників, в тому числі ОСОБА_3

З урахуванням зазначеного та порушенням відповідачем договірних зобов'язань, позивачка просила стягнути з відповідача кошти по двом вкладам, проценти згідно умов договору, компенсацію від знецінення вкладу внаслідок інфляції, штрафні санкції на загальну суму 150 121 грн 68 коп.

Рішенням Новотроїцького районного суду Херсонської області від 12 червня 2015 року позов задоволено частково. Стягнуто з ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" на користь ОСОБА_3 за договором банківських вкладів 138 283 грн 53 коп. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Херсонської області від 16 вересня 2015 року рішення районного суду змінено, зменшено суму, яка підлягає стягненню з ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" на користь ОСОБА_3, з 138 283 грн 53 коп. до 99 071 грн 43 коп., у частині судових витрат з 1 384 грн до 990 грн 71 коп.

У касаційних скаргах, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального прав: ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" просить скасувати судові рішення й відмовити у задоволенні позову; ОСОБА_3 просить скасувати вказані судові рішення в частині незадоволених її позовних вимог і справу в цій частині направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив із того, що між сторонами виникли договірні відносини з банківського вкладу, тому з банку підлягають стягненню неповернута сума вкладу, відсотки за користування коштами, компенсація від знецінення коштів внаслідок інфляції та 3 % річних за несвоєчасне виконання зобов'язання.

Змінюючи рішення районного суду та зменшуючи стягнуту суму, апеляційний суд виходив із того, що районний суд, задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення боргу за договором банківського вкладу "Осінь-накопичення" з врахуванням встановленого індексу інфляції за період з 4 липня 2007 року по 1 квітня 2011 року припустився помилки, оскільки індекс інфляції може враховуватися тільки у випадку порушення грошового зобов'язання, коли предметом договору є національна валюта - гривня, тоді як між сторонами укладено договір банківського вкладу в іноземній валюті. Суд погодився з тим, що між сторонами виникли договірні правовідносини.

Проте повністю погодитись із такими висновками судів не можна.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.

Зазначеним вимогам закону судові рішення не відповідають.

Судами встановлено, що відповідно до вироку Чаплинського районного суду Херсонської області від 12 березня 2012 року, який набрав законної сили, у період з 5 червня 2005 року по 19 червня 2007 року працівниками ПАТ "Райффайзен Банк Аваль": ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які засуджені за вчинення службових злочинів, викрадено кошти вкладників, у тому числі ОСОБА_3

Касир ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" ОСОБА_5, прийнявши від ОСОБА_3 кошти двома частинами: 7 тис. доларів США та 1 тис. доларів США, оформила письмовий договір банківського вкладу "Осінь - накопичення" пенсійний з пролонгацією, підписала його від імені банку й засвідчила печаткою банку. Факт укладення договору не заперечується.

Згідно з ч. 4 ст. 61 ЦПК України вирок у кримінальному провадженні, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Суди при вирішенні спору виходили із того, що між сторонами наявні договірні правовідносини.

Проте судами не враховано таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 1058 ЦК Україниза договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

З огляду на визначення договору банківського вкладу, що закріплене в ЦК України (435-15) та інших нормативно-правових актах, банківський вклад (депозит) - це кошти в готівковій або безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку, які підлягають виплаті вкладнику відповідно до законів України та умов договору (ст. 2 Закону України від 7 грудня 2000 року "Про банки і банківську діяльність").

Договір банківського вкладу є реальним, оплатним договором і вважається укладеним з моменту прийняття банком від вкладника або третьої особи на користь вкладника грошової суми (вкладу).

Положення ст. 1059 ЦК Україниврегульовує питання форми банківського вкладу та наслідки недодержання письмової форми договору. Так, за змістом цієї статті договір банківського вкладу укладається у письмовій формі. Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту. У разі недодержання письмової форми договору банківського вкладу цей договір є нікчемним.

Згідно з п. 1.4 Положення залучення банком вкладів (депозитів) юридичних і фізичних осіб підтверджується: договором банківського рахунку; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадної книжки; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадного (депозитного) сертифіката; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею іншого документа, що підтверджує внесення грошової суми або банківських металів і відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.

Відповідно до положень Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492 (z1172-03) та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 грудня 2003 року за № 1172/8493 (z1172-03) (далі - Інструкція № 492), банки відкривають своїм клієнтам за договором банківського вкладу вкладні (депозитні) рахунки (п. 1.8 Інструкції); договір банківського рахунку укладається в письмовій формі; один примірник договору зберігається в банку, а другий - банк зобов'язаний надати клієнту під підпис (п. 1.9 Інструкції); письмова форма договору банківського вкладу вважається дотриманою, якщо внесення грошової суми на вкладний (депозитний) рахунок вкладника підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або іншого документа, що відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) і звичаями ділового обороту; у договорі банківського вкладу, зокрема, зазначаються: вид банківського вкладу, сума, що вноситься або перераховується на вкладний (депозитний) рахунок, строк зберігання коштів (за строковим вкладом), розмір і порядок сплати процентів або доходу в іншій формі, умови перегляду їх розміру, відповідальність сторін, умови дострокового розірвання договору тощо (п. 1.10 Інструкції).

Пункт 10.1 Інструкції № 492 (z1172-03) передбачає порядок відкриття вкладних (депозитних) рахунків фізичним особам. Зокрема, після пред'явлення фізичною особою необхідних документів уповноважений працівник банку ідентифікує цю фізичну особу, після чого між банком і фізичною особою укладається в письмовій формі договір банківського вкладу; після укладення договору банківського вкладу фізична особа вносить або перераховує з іншого власного рахунку кошти на вкладний (депозитний) рахунок, після чого на підтвердження укладення договору банківського вкладу і внесення грошових коштів на вказаний рахунок банк видає фізичній особі ощадну книжку або інший документ, що її замінює і який видається згідно з внутрішніми положеннями банку.

Згідно з п. 8 гл. 2 "Приймання банком готівки" розділу ІІІ "Касові операції банків з клієнтами" Інструкції № 337, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, після завершення приймання готівки клієнту видається квитанція (другий примірник прибуткового касового документа) або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі. Квитанція або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі, має містити: найменування банку, який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час - час виконання операції), а також підпис працівника банку, який прийняв готівку, відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку, засвідчений електронним підписом САБ.

Аналіз зазначених норм матеріального права дозволяє дійти висновку про те, що письмова форма договору банківського вкладу вважається дотриманою, якщо внесення грошової суми на вкладний (депозитний) рахунок вкладника підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або іншого документа, що відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) і звичаями ділового обороту. Зокрема, такий документ повинен містити: найменування банку, який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час - час виконання операції), а також підпис працівника банку, який прийняв готівку, та відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку, засвідчений електронним підписом САБ.

Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові № 6-118 цс 14 від 29 жовтня 2014 року, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів.

Обґрунтовуючи заперечення проти позову та апеляційної скарги, ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" посилалося на те, що у позивача відсутній документ на вклад "Аваль - депозит" (довгостроковий без пролонгації) від 12 вересня 2009 року, тому вважало його нікчемним, виходячи з того, що письмова форма договору не дотримана. При цьому також вважало, що за укладеним договором банківського вкладу "Осінь - накопичення" пенсійний з пролонгацією працівник банку - ОСОБА_5 не оформила прийняття коштів у розмірі 1 тис. доларів США офіційним документом, що вважає фактом спричинення позивачу матеріальної шкоди на указану суму, а не збитками в результаті невиконання банком зобов'язань по договору, тому позовні вимоги позивачки в цій частині просив визнати необґрунтованими.

Отже, у такому разі суд має виходити із того, що протиправна поведінка працівників банку, яка пов'язана з укладенням договору банківського вкладу і призводить до його нікчемності полягає у здійсненні злочинів, у тому числі зловживання службовим становищем, службовим підробленням. Саме за це і засуджені працівники банку - ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у зв'язку з цим є необхідність застосування положень ст. 1172 ЦК України з відповідними умовами та наслідками.

Суди у порушення вимог ст. ст. 212- 214, 316 ЦПК України на зазначені вище положення закону уваги не звернули; доводів сторін як на підтвердження, так і на заперечення позову не перевірили, не встановили фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, не визначилися з характером спірних правовідносин та правовою нормою, яка підлягає застосуванню до цих правовідносин, у рішенні не навели мотивів їх відхилення.

Ураховуючи те, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, судами не встановлено, судові рішення не відповідають вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для їх скасування з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційні скарги публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" та ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Новотроїцького районного суду Херсонської області від 12 червня 2015 року та рішення апеляційного суду Херсонської області від 16 вересня 2015 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

ухвала оскарженню не підлягає.