Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Ткачука О.С.,

суддів: Умнової О.В.,

ФаловськоїІ.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" до ОСОБА_2, третя особа - ОСОБА_3, про звернення стягнення на предмет іпотеки за касаційною скаргою ОСОБА_2, поданою представником - ОСОБА_4, на рішення Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 16 липня 2014 року та рішення апеляційного суду Миколаївської області від 22 вересня 2015 року,

У квітні 2014 року публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" (далі - ПАТ "Державний ощадний банк України") звернулося до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що відповідно до умов кредитного договору від 27 травня 2008 року ОСОБА_3 отримала кредитні кошти у розмірі 130 тис. грн. На забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором банк цього ж дня уклав із ОСОБА_2 договір іпотеки, предметом якого є житловий будинок з господарськими спорудами по АДРЕСА_1. У результаті неналежного виконання умов кредитного договору утворилася заборгованість, яку боржник та його поручитель, незважаючи на вимоги, не погасили.

Враховуючи викладене, позивач просив звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом його реалізації на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною продажу, встановленою на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження" (606-14) .

Рішенням Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 16 липня 2014 року позов ПАТ "Державний ощадний банк України" задоволено частково. В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 27 травня 2008 року, укладеним між ПАТ "Державний ощадний банк України" та ОСОБА_3 у розмірі 170 875 грн. 83 коп. звернуто стягнення на належний на праві власності ОСОБА_2 житловий будинок АДРЕСА_1 шляхом надання ПАТ "Державний ощадний банк України" права на продаж даного предмета іпотеки на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною встановленою на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження" (606-14) . Розподілено судові витрати.

Рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 22 вересня 2015 року рішення районного суду змінено в частині визначення способу реалізації предмета іпотеки. Визначено спосіб реалізації зазначеного вище предмета іпотеки, шляхом продажу його на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження. В іншій частині рішення районного суду залишено без змін. Розподілено судові витрати.

У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати судові рішення, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, й направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що рішення апеляційного суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують.

Частково задовольняючи позов ПАТ "Державний ощадний банк України", суди (з урахуванням того, що апеляційний суд уточнив спосіб реалізації предмета іпотеки), на підставі поданих сторонами доказів, які належним чином оцінені (ст. 212 ЦПК України), дійшли до правильного висновку про те, що позичальник та майновий поручитель не виконали умови кредитного договору та договору іпотеки, допустили заборгованість, не виконуючи рішення суду від 22 листопада 2010 року про стягнення кредитної заборгованості, яка судом визначена згідно вимог закону та умов договору. При цьому відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України судом було зменшено розмір заборгованості.

Доводи касаційної скарги про незастосування строку позовної давності безпідставні, так як вона не пропущена (є невиконане рішення суду), і, крім того, відповідач в суді позов визнала, а заяву про застосування позовної давності не зробила (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Твердження касаційної скарги про те, що умови договору, які збільшують строк позовної давності суперечать Закону України "Про захист прав споживачів" (1023-12) необґрунтовані, так як правочин відповідно до ст. 204 ЦК України є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним і він не оспорювався.

Ураховуючи викладене та положення ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу і залишити рішення апеляційного суду без змін.

Керуючись ст. ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу ОСОБА_2, поданою представником - ОСОБА_4, відхилити.

Рішення Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 16 липня 2014 року, у нескасованій апеляційним судом частині, та рішення апеляційного суду Миколаївської області від 22 вересня 2015 року залишити без змін.

ухвала оскарженню не підлягає.