Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Леванчука А.О., МазурЛ.М., Нагорняка В.А.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про відшкодування збитків, завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, за касаційною скаргою ОСОБА_5, поданою представником ОСОБА_6, на рішення апеляційного суду м. Києва від 8 жовтня 2015 року,

У листопаді 2014 року ОСОБА_4 звернувся до суду із вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що 15 квітня 2014 року близько 15 год. 30 хв. на вул. Мельникова у м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої належний йому автомобіль "SkodaOctavia", номерний знак НОМЕР_1, зазнав механічних пошкоджень. Відповідно до постанови Шевченківського районного суду м. Києва від 29 квітня 2014 року винним у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди визнано водія ОСОБА_5, який керував автомобілем "Mitsubishi Lancer", номерний знак НОМЕР_2. Вартість відновлювального ремонту його автомобіля становить 40 282 грн 02 коп., а величина ВТВ становить 23 221 грн 54 коп. Згідно рахунку № 162 від 22 квітня 2014 року по оплаті проведених ремонтних робіт автомобіля "SkodaOctavia", вартість ремонтних робіт автомобіля становила 43 815 грн. Відповідальність власника транспортного засобу "Mitsubishi Lancer" ОСОБА_5 згідно полісу № АС/2922010 була застрахована у АТ "Просто-страхування", яке здійснило йому виплату страхового відшкодування у розмірі 18 577 грн 23 коп., зменшивши суму, що відповідає розміру оціненої шкоди на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість.

Позивач вважав, що оскільки вартість ремонтних робіт становила 43 815 грн., а йому виплачено страхове відшкодування у розмірі 18 577 грн 23 коп., то підлягає стягненню з відповідача на його користь різниця між фактичним розміром завданої шкоди і страховою виплатою у розмірі 25 237 грн 77 коп.

Заочним рішенням Подільського районного суду м. Києва від 10 березня 2015 року позов ОСОБА_4 задоволено, стягнуто на його користь з ОСОБА_5 різницю між фактичним розміром завданої шкоди і страховою виплатою у розмірі 25 237 грн 77 коп. Вирішено питання про судові витрати.

Рішенням апеляційного суду м. Києва від 8 жовтня 2015 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення у справі про часткове задоволення позову ОСОБА_4, стягнуто на його користь з ОСОБА_5 кошти у розмірі 21 704 грн 79 коп. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі заявник просить скасувати рішення апеляційного суду, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, із передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Вивчивши матеріали справи, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно із ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Ухвалюючи оскаржуване судове рішення, суд апеляційної інстанції не погодився із сумою, що визначив місцевий суд для стягнення з ОСОБА_5, виходячи із того, що згідно із звітом від 22 квітня 2014 року (а. с. 16-20) вартість відновлювального ремонту автомобіля склала 40 282 грн 02 коп., АТ "Просто-страхування" здійснило позивачу виплату страхового відшкодування у розмірі 18 577 грн 23 коп., що підтверджено належними доказами у справі. Позивачем було надано рахунок на оплату від 22 квітня 2014 року № 162, відповідно до якого вартість відновлювального ремонту його автомобіля складає 43 815 грн. Апеляційний суд у відповідності до ст. ст. 57, 60, 212, 303, 316 ЦПК України, надав належну оцінку наданому доказу (рахунку), і дійшов висновку про те, що він не може вважатися належним і допустимим доказом понесених позивачем витрат.

Таким чином, оскільки вартість відновлювального ремонту автомобіля за звітом склала 40 282 грн 02 коп., а сума виплати страхового відшкодування складала 18 577 грн 23 коп., то суд апеляційної інстанції обґрунтовано стягнув з відповідача на користь позивача різницю між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням у сумі 21 704 грн 79 коп.

Такий висновок апеляційного суду відповідає встановленим у справі обставинам та узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 20 січня 2016 року, у справі № 6-2808цс15.

Наведені в касаційній скарзі доводи заявника є необґрунтованими і правильність вищезазначених висновків суду не спростовують та не дають підстав для висновку про порушення судом норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. За таких обставин рішення апеляційного суду слід залишити без змін.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції при попередньому розгляді справи відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_5, подану представником ОСОБА_6, відхилити, рішення апеляційного суду м. Києва від 8 жовтня 2015 року залишити без змін.

ухвала оскарженню не підлягає.