Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і

кримінальних справ у складі:

ЛеванчукаА.О., Нагорняка В.А., МазурЛ.М.

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про розірвання попереднього договору ренти, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Ірпінського міського суду Київської області від

11 вересня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від

02 грудня 2015 року,

У серпні 2014 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5 про розірвання попереднього договору ренти.

Позивачка посилалась на те, що вона уклала з ОСОБА_5 попередній договір ренти. За умовами договору вона передає відповідачу квартиру АДРЕСА_1, яка належить їй на підставі договору купівлі-продажу від 14 липня 2011 року. Вартість квартири становить 400 тис. грн, що є еквівалентом 50 тис. дол. США за курсом НБУ на день укладення договору. Вона передає квартиру у власність відповідача за плату в сумі 120 тис. грн, що є еквівалентом 15 тис. дол. США за курсом НБУ на день укладення договору, які відповідач їй сплатить готівкою після отримання нею права власності на квартиру, та до підписання основного договору. Розмір ренти у грошовій формі становить 4 800 грн, що є еквівалентом 600 дол. США за курсом НБУ на день укладення договору. Виплата ренти до отримання нею права власності на квартиру становить 3 000 грн на місяць. Вона має право вимагати розірвання договору, зокрема, з підстав прострочення відповідачем виплати ренти більше як на три місяці.

Зазначала, що відповідач прострочив виплату ренти за 11 місяців, тому просила розірвати попередній договір ренти, укладений між нею та відповідачем.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 11 вересня 2014 року, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду Київської області від 02 грудня 2015 року, в позові ОСОБА_4 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати зазначені судові рішення, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню.

Згідно ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження судового рішення може бути неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Судами встановлено, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 уклали попередній договір ренти без дати і номера. За умовами договору ОСОБА_4 передає відповідачу належну їй квартиру АДРЕСА_2. Вартість квартири становить 400 тис. грн, що є еквівалентом 50 тис. дол. США за курсом НБУ на день укладення договору. ОСОБА_4 передає квартиру у власність відповідача за плату в сумі 120 тис. грн, що є еквівалентом 15 тис. дол. США за курсом НБУ на день укладення договору, які ОСОБА_5 сплатить ОСОБА_4 готівкою після отримання нею права власності на квартиру, та до підписання основного договору. Розмір ренти у грошовій формі становить 4 800 грн, що є еквівалентом 600 дол. США за курсом НБУ на день укладення договору. Виплата ренти до отримання ОСОБА_4 права власності на квартиру становить 3 000 грн на місяць. ОСОБА_4 має право вимагати розірвання договору, зокрема, з підстав прострочення відповідачем виплати ренти більше як на три місяці.

Також встановлено, що рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 11 липня 2014 року у справі № 367/2505/14-ц зобов'язано ОСОБА_4 виконати умови договору ренти, а саме: нотаріально завірити попередній договір ренти та укласти основний договір ренти. Рішення набрало законної сили.

Згідно з ч. 1 ст. 731 ЦК України за договором ренти одна сторона (одержувач ренти) передає другій стороні (платникові ренти) у власність майно, а платник ренти взамін цього зобов'язується періодично виплачувати одержувачеві ренту у формі певної грошової суми або в іншій формі.

За положеннями ч. 2 ст. 732 ЦК України договір ренти та договір про передачу нерухомого майна під виплату ренти підлягають нотаріальному посвідченню.

Відповідно до ч. 1 ст. 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.

Вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій правильно виходили з того, що позивач не надала суду доказів істотного порушення саме відповідачем умов попереднього договору ренти, натомість сама порушила умови договору в частині надання відповідачу документів про право власності на квартиру, що встановлено рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 11 липня 2014 року.

За таких обставин суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4

Із матеріалів касаційної скарги, змісту оскаржуваних судових рішень вбачається, що скарга є необґрунтованою і наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності зазначених судових рішень.

Неправильного застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права при розгляді даної справи судами не вбачається.

Керуючись ст. ст. 332, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 11 вересня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 02 грудня 2015 року залишити без змін.

ухвала оскарженню не підлягає.