Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді - Загороднього А.Ф.,

суддів: Черпака Ю.К., Швеця В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 05 травня 2015 року

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2015 року

у справі за позовом ОСОБА_1

до Управління Державної міграційної служби України в Миколаївській області, Первомайського районного відділу управління Державної міграційної служби України в Миколаївській області

про визнання протиправними дій, -

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до управління ДМС України в Миколаївській області, Первомайського районного відділу управління ДМС України в Миколаївській області, в якому просив визнати протиправними дії щодо невидачі паспорта громадянина України та зобов'язати видати паспорт громадянина України.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 05 травня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2015 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Перевіривши доводи касаційної скарги, рішення судів першої та апеляційної інстанцій щодо правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 народився та прожив на території України до 1983 року, потім виїхав до Костромської області (нині - територія Російської Федерації), а з 1993 року проживає в Україні в м. Первомайську Миколаївської області.

Паспорт громадянина СРСР Первомайським районним відділом управління Державної міграційної служби в Миколаївській області був знищений 17.01.2007 року за актом № 91, як знайдений, але не отриманий власником.

Позивач неодноразово звертався до Первомайського районного відділу управління Державної міграційної служби в Миколаївській області з заявами про видачу йому паспорта громадянина України, однак отримував відмови, оскільки перевірками не підтверджувалася його приналежність до громадянства України.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про громадянство України" громадянами України є:

1) усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України;

2) особи, які на момент набрання чинності Законом України "Про громадянство України" (2235-14) (13 листопада 1991 року) постійно проживали в Україні, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних чи інших ознак і які не є громадянами інших держав;

3) особи, які народилися або постійно проживали на території України, а також їх нащадки (діти, онуки), якщо вони на 13 листопада 1991 року проживали за межами України, не перебувають у громадянстві інших держав і до 31 грудня 2004 року подали у встановленому цим Законом порядку заяву про визначення своєї належності до громадянства України;

4) особи, які набули громадянства України відповідно до цього Закону.

Згідно статті 11 зазначеного Закону, підставами для набуття громадянства України є:

1) за народженням;

2) за походженням;

3) через прийняття до громадянства України;

4) через поновлення у громадянстві України;

5) за іншими підставами, передбаченими цим Законом;

6) за підставами, передбаченими міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Також, статтею 31 встановлено порядок подання заяв з питань громадянства України. Заяви з питань громадянства, скріплені підписом заявника з зазначенням дати складання, у письмовій формі подаються на ім'я Президента України через органи внутрішніх справ за місцем постійного проживання заявників, а особами, які постійно проживають за кордоном, - через відповідні дипломатичні представництва або консульські установи України.

Судами попередніх інстанцій досліджено, що позивач не належить до громадянства України, оскільки він прибув в Україну у 1993 році й постійно не проживав на території України на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) або на момент набрання чинності Законом України "Про громадянство України" (2235-14) (13 листопада 1991 року). Згідно обліків УДМС України в Миколаївській області серед осіб, які набули громадянство України відповідно до законів України та міжнародних договорів України, позивач не значиться.

Наведене свідчить про те, що позивач має підстави для набуття громадянства України відповідно до Закону України "Про громадянство України" (2235-14) за територіальним походженням.

Крім того, судами вірно зазначено, що оскільки ОСОБА_1 не має дійсного документа який посвідчує особу, й прибув в Україну з Росії, позивач повинен був звернутися до Генерального консульства Російської Федерації для встановлення свого статусу та отримання національного паспорта громадянина Російської Федерації, оскільки з 1983 по 1993 роки знаходився на території Російської Федерації та був постійно прописаний там, і відповідно, являється громадянином Російської Федерації та підпадає під дію Закону "Про громадянство РФ" (2235-14) (06 лютого 1992 року), що підтверджується листом ГК Російської Федерації в м. Одеса від 30 квітня 2010 року вих. № 646 вх. 111.

Також, позивачем не надано належних доказів на підтвердження того факту, що він перебував за межами України працюючи за державним направленням, проходив військову службу або навчався.

Доводи щодо взяття позивача на облік, як військовозобов'язаного не є обґрунтованими, оскільки до 1993 року військовий облік усіх військовозобов'язаних здійснювався без обов'язкової належності до громадянства України.

Колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо правомірності дій управління ДМС України в Миколаївській області в частині відмови позивачу у видачі паспорта громадянина України.

Отже, доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло б призвести до невірного вирішення спору, а тому оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, і підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 05 травня 2015 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2015 року - без змін.

Ухвала може бути переглянута Верховним Судом України у порядку, строки та з підстав, передбачених главою третьою розділу ІV Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .