Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Леванчука А.О., Писаної Т.О., Юровської Г.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства "Мегабанк" про захист прав споживача та визнання недійсними пунктів кредитного договору, за касаційною скаргою ОСОБА_4, поданою представником ОСОБА_5, на рішення апеляційного суду Харківської області від 5 листопада 2015 року,

У червні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом про захист прав споживача та визнання недійсними пунктів 7.3, 9.1 кредитного договору № 28-108П/2013-А.

Позивач посилався на те, що 20 вересня 2013 року між ним та публічним акціонерним товариством "Мегабанк" (далі - ПАТ "Мегабанк") було укладено кредитний договір № 28-108П/2013-А. Відповідно до п. 1.1 цього договору кредитодавець зобов'язався надати позичальникові грошові кошти у розмірі 45 000 грн., а позичальник зобов'язався на умовах, передбачених договором, повернути кредит, сплатити відсотки у розмірі 15,00 % річних за користування кредитом, комісійні винагороди та виконати всі інші зобов'язання згідно з договором.

Позивач зазначав, що певні положення договору є такими, що обмежують його право як споживача, а саме, відповідно до п. 7.3. договору у разі порушення строків ануїтетних платежів та комісійної винагороди понад 90 календарних днів, позичальник сплачує кредитодавцеві штраф у розмірі 45 % від суми кредиту. Вважав, що такий штраф може бути явно несумірним розміру несплаченої суми. Розмір такого штрафу складає 20 250 грн., майже в два рази перевищує суму заборгованості за кредитом, яка у нього складає 11 277 грн 39 коп. Пунктом 7.2. договору встановлений інший розмір штрафу за невиконання прийнятих на себе зобов'язань щодо сплати ануїтетних платежів та комісійної винагороди - у розмірі 10 % від несвоєчасно сплаченої суми. Тобто в договорі встановлено, що після спливу 90 днів від дня виникнення заборгованості за кредитом та комісійною винагородою штраф збільшується з 10 % до 45 %, збільшення розміру штрафу є несправедливою умовою і тому має бути визнано недійсним.

Крім того, зазначив, що відповідно до п. 9.1 договору всі спори, що виникають за цим договором між сторонами і підвідомчі третейським судам та не заборонені чинним законодавством України, розглядаються постійно діючим третейським судом при асоціації "Слобожанська перспектива" у відповідності з його регламентом. Сторони погоджуються, що розгляд спорів у третейському суді буде здійснюватись одноособово. Сторони доручають голові третейського суду призначити третейського суддю зі списку суддів третейського суду. Сторони ознайомлені з регламентом третейського суду.

Третейське застереження, встановлене у п. 9.1 кредитного договору, суперечить п. 14 ст. 6 Закону України "Про третейські суди". Підставою недійсності правочину, у відповідності до ч. 1 ст. 215 ЦК України, на думку позивача, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, а саме зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 18 серпня 2015 року у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Харківської області від 5 листопада 2015 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення у справі про відмову в задоволенні позову ОСОБА_4 з інших підстав.

У касаційній скарзі заявник просить скасувати рішення ухвалене судом апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, із ухваленням нового рішення у справі про задоволення позову ОСОБА_4

Вивчивши матеріали справи, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Статтею 6 Закону України "Про третейські суди" визначено категорії справ, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, розгляд яких заборонений третейськими судами.

Законом України "Про внесення змін до статті 6 Закону України "Про третейські суди" щодо підвідомчості справ у сфері захисту прав споживачів третейським судам" частину першу статті 6 Закону України "Про третейські суди" доповнено пунктом 14, згідно якого третейські суди не можуть розглядати справи у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки). Зазначений Закон набрав чинності 12 березня 2011 року.

Відповідно до п. 9.1 кредитного договору, який оскаржується позивачем, передбачено, що всі спори, що виникають за цим договором між сторонами і підвідомчі третейським судам та не заборонені чинним законодавством України, розглядаються постійно діючим третейським судом при асоціації "Слобожанська перспектива" у відповідності з його регламентом. Сторони погоджуються, що розгляд спорів у третейському суді буде здійснюватись одноособово. Сторони доручають голові третейського суду призначити третейського суддю зі списку суддів третейського суду. Сторони ознайомлені з регламентом третейського суду.

Суд належним чином дослідивши доводи позивача щодо невідповідності п. 9.1 вказаного кредитного договору вимогам п. 14 ч. 1 ст. 6 Закону України "Про третейські суди", дійшов обґрунтованого висновку про необґрунтованість і недоведеність позовних вимог у цій частині.

Висновок суду у цій частині узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 20 травня 2015 року, у справі № 6-64цс15.

Також суд правильно виходив із того, що при підписанні кредитного договору позивач погодився з усіма умовами даного правочину і прийняв на себе зобов'язання щодо його виконання. В день підписання оспорюваного правочину позивач отримав передбачену даним договором суму кредиту, а також отримав примірник правочину, що давало йому додаткову можливість детально вивчити його умови та протягом 14 днів з дня отримання кредиту відмовитися від даної послуги, що передбачено п. 6 ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів". Однак позивач цього не зробив, використавши кредитні кошти на свій розсуд.

Отже є обґрунтованим висновок апеляційного суду і щодо відповідності п. 7.3 вказаного кредитного договору вимогам ст. ст. 549, 551, 611 ЦК України та Закону України "Про захист прав споживачів" (1023-12) .

Наведені в касаційній скарзі доводи заявника є необґрунтованими і правильність вищезазначених висновків суду не спростовують та не дають підстав для висновку про порушення судом норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. За таких обставин рішення апеляційного суду слід залишити без змін.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції при попередньому розгляді справи відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4, подану представником ОСОБА_5, відхилити, рішення апеляційного суду Харківської області від 5 листопада 2015 року залишити без змін.

ухвала оскарженню не підлягає.