Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Маляренка А.В., Дем'яносова М.В., Парінової І.К., розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до Приватного підприємства "Богуслав" про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку та моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 21 липня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Чернівецької області від 09 вересня 2015 року,

У травні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Приватного підприємства "Богуслав" (далі ПП "Богуслав"), у якому просив стягнути з відповідача на його користь нарахованої, але не виплаченої заробітної плати у сумі 79 622 грн, середнього заробітку за час затримки розрахунку у сумі 1 464 грн 13 коп. та моральної шкоди у сумі 3 000 грн.

На обґрунтування позову зазначив, що наказом № 10 від 01 жовтня 2010 року його було прийнято на роботу екскаваторником ПП "Богуслав". 25 грудня 2013 року при отриманні трудової книжки він дізнався, що за період роботи його було звільнено 8 разів, зокрема, дата останнього звільнення - 30 вересня 2013 року.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 21 липня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Чернівецької області від 09 вересня 2015 року, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову, обґрунтовуючи свої доводи порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, надав належну оцінку обставинам справи та дійшов обґрунтованого висновку, що оскільки судами встановлено, що розрахунок з позивачем проведено повністю, доказів на підтвердження несплати йому належних при звільненні сум позивачем не надано, а тому відсутні підстави, передбачені ст. 116, 117 КЗпП України для стягнення зазначених у позові сум.

Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують та зводяться до переоцінки доказів, що не відповідає вимогам ст. 335 ЦПК України, оскільки суд касаційної інстанції позбавлений можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції при попередньому розгляді справи відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 21 липня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Чернівецької області від 09 вересня 2015 року залишити без змін.

ухвала оскарженню не підлягає.