Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Дьоміної О.О., суддів: Демяносова М.В., Маляренка А.В., Парінової І.К., Ступак О.В., розглянувши в судовому засіданні справу за заявою прокурора Жашківського району в інтересах Литвинівської сільської ради Жашківського району Черкаської області про визнання спадщини відумерлою, за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Жашківського районного суду Черкаської області від 13 жовтня 2011 року та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 25 серпня 2015 року,

У вересні 2011 року прокурора Жашківського району, який діє в інтересах Литвинівської сільської ради Жашківського району Черкаської області, звернувся до суду з заявою про визнання спадщини відумерлою.

Рішенням Жашківського районного суду Черкаської області від 13 жовтня 2011 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 25 серпня 2015 року, заяву прокурора задоволено.

Визнано спадщину, яка відкрилась після смерті ОСОБА_7 відумерлою.

Передано у власність територіальної громади с. Литвинівка в особі Литвинівської сільської ради Жашківського району Черкаської області, земельну ділянку площею 2,52 га, яка знаходиться на території Литвинівської сільської ради Жашківського району Черкаської області.

У касаційній скарзі ОСОБА_6 просить суд касаційної інстанції скасувати оскаржувані судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, мотивуючи свої доводи порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно із ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Задовольняючи заяву прокурора Жашківського району, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що після смерті ОСОБА_7 не заводилась спадкова справа, ОСОБА_6, як спадкоємець першої черги за законом, а також враховуючи наявність заповіту, не прийняла спадщину, оскільки не подала до нотаріальної контори відповідну заяву в строк встановлений ст. 1272 ЦК України, не зверталась до суду із заявою про надання додаткового строку для прийняття спадщини, а тому дійшли висновку про наявність підстав для задоволення заяви про визнання спадщини відумерлою.

Проте зазначені висновки судів не відповідають вимогам матеріального та процесуального закону з наступних підстав.

Судами встановлено, що 14 січня 2004 року померла ОСОБА_7

Відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку від 10 лютого 2003 року, ОСОБА_7 була власником земельної ділянки площею 2,52 га, яка розташована на території Литвинівської сільської ради Жашківського району Черкаської області.

Згідно із статтею 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Враховуючи вищезазначене положення норм цивільного закону, судами правильно встановлено, що після смерті ОСОБА_7 відкрилась спадщина на земельну ділянку площею 2,52 га, яка розташована на території Литвинівської сільської ради Жашківського району Черкаської області.

Із витягу зі спадкового реєстру від 22 червня 2011 року вбачається, що після смерті ОСОБА_7 спадкова справа не заводилась, відомості про наявність спадкоємців відсутні.

За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 1221 ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкоємця.

Відповідно до ч. ч. 3, 5 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї; незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про спадкування" від 30 травня 2008 року № 7 (v0007700-08) місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця, яке визначається за правилами статті 29, частини другої статті 1221 ЦК України.

Якщо спадкодавець мав кілька місць проживання, місцем відкриття спадщини вважається останнє місце реєстрації спадкодавця.

Документом, що підтверджує місце відкриття спадщини, може бути свідоцтво органів РАЦС про смерть, якщо останнє постійне місце проживання і місце смерті спадкодавця збігаються, довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, а також запис у будинковій книзі. Якщо місце проживання померлого невідоме, доказом місця відкриття спадщини буде документ про місцезнаходження належного йому майна (нерухомого, а за його відсутності - рухомого).

ОСОБА_6 оскаржуючи рішення суду в апеляційному порядку зазначала, що вона є спадкоємцем першої черги померлої ОСОБА_7, на момент смерті останньої проживала разом із нею, що підтверджується довідкою виконавчого комітету Литвинівської сільської ради від 21 січня 2015 року. Крім того, ОСОБА_6 зазначала, що за життя ОСОБА_7 склала на її ім'я заповіт, яким заповіла їй все своє майно.

Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом (ч. 4 ст. 10 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних і юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, як беруть участь у справі.

Задовольняючи заяву прокурора Жашківського району та визнаючи спадщину відумерлою, суди на порушення вимог матеріального закону не врахували, що відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина 3 статті 1296 ЦК України). Зважаючи на викладене, право на спадщину є майновим правом спадкоємця, юридичний факт виникнення якого пов'язаний з часом її прийняття, неотримання ж свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця такого права. На порушення вимог процесуального закону, судами не з'ясовано дійсне коло спадкоємців, чи прийняли спадщину відповідно до вимог ст. 1268 ЦК України, не враховано надані ОСОБА_6 докази на підтвердження факту прийняття спадщини, після смерті ОСОБА_7, а тому висновки судів про наявність підстав для визнання спадщини відумерлою є помилковими.

Отже, рішення суду першої та апеляційної інстанції не відповідають вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для їх скасування з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити.

Рішення Жашківського районного суду Черкаської області від 13 жовтня 2011 року та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 25 серпня 2015 року скасувати.

Справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

ухвала оскарженню не підлягає.