Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Хопти С.Ф., Журавель В.І., Штелик С.П.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення аліментів; за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів за касаційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 16 квітня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 12 листопада 2015 року,

У лютому 2015 року ОСОБА_4 звернулась до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що вона перебуває з відповідачем у зареєстрованому шлюбі з 14 липня 2007 року, від якого у них народились діти: син ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 та син ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2. Зазначала, що відповідач працює на шахті, отримує стабільний заробіток, однак нерегулярно виділяє кошти на утримання дітей.

Ураховуючи наведене, позивач просила стягнути на її користь з ОСОБА_5 аліменти на утримання дітей у розмірі 1/3 частини заробітку (доходу) щомісячно до досягнення дітьми повноліття.

У березні 2015 року ОСОБА_5 звернувся до суду із зустрічним позовом, посилаючись на те, що особисто сплачує усі комунальні послуги, крім цього, здійснює належне утримання дітей, забезпечує їх необхідними речами, включаючи одяг, харчування, оплачує витрати за дитячий садок. Вважав, що ОСОБА_4 повинна сплачувати на його користь аліменти, оскільки вона не бажає проживати з ним однією сім'єю та її витрати на дітей є значно меншими за його, а тому він бажає бути розпорядником коштів.

Ураховуючи наведене, ОСОБА_5 просив стягнути на його користь аліменти на утримання їх двох дітей у розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно до досягнення ними повноліття.

Ухвалою Червоноградського міського суду Львівської області від 26 березня 2015 року позов ОСОБА_4 та зустрічний позов ОСОБА_5 об'єднано в одне провадження.

Рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 16 квітня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 12 листопада 2015 року, позов ОСОБА_4 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання дітей: ОСОБА_6., ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_7., ІНФОРМАЦІЯ_2, у розмірі 1/3 частини його щомісячного заробітку (доходу), але не менше 30 вісотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку в місяць, починаючи з 17 лютого 2015 року до повноліття дітей. Вирішено питання про розподіл судових витрат. Допущено негайне виконання рішення суду у межах суми платежу за один місяць. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_5 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_5, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення в частині позову ОСОБА_4 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовити.

В іншій частині судові рішення не оскаржуються, тому в касаційному порядку не переглядаються (ч. 2 ст. 335 ЦПК України).

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції в межах касаційної скарги перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду, чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Задовольняючи позов ОСОБА_4, суди, на підставі доказів, які належним чином оцінені (ст. 212 ЦПК України), правильно виходили з положень ст. 180 СК України щодо обов'язку батьків утримувати дітей до досягнення ними повноліття та обґрунтованості вимог ОСОБА_4 й доведеності обставин щодо ухилення відповідача від належного виконання батьківських обов'язків. При цьому суди правильно визначили розмір аліментів у частці від заробітку (доходу) відповідача з урахуванням матеріального становища та стану здоров'я відповідача (ст. ст. 182, 183 СК України).

Оскільки з матеріалів справи та змісту касаційної скарги не вбачається неправильне застосування судами норм матеріального чи порушення норм процесуального права, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу.

Керуючись ст. ст. 332, 336 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 16 квітня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 12 листопада 2015 року залишити без змін.

ухвала оскарженню не підлягає.