Колегія суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Журавель В.І., Черненко В.А., Штелик С.П.

розглянувши у попередньому судовому засіданні справуза позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про звернення стягнення на предмет застави, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Рівненської області від 27 жовтня 2015 року,

У вересні 2014 року ОСОБА_4 звернувся до суду із зазначеним вище позовом, у якому просив звернути стягнення на предмет застави за договором позики, укладеним 25 квітня 2011 року між ним та ОСОБА_5, а саме: нежитлове приміщення (будівлю кафе) загальною площею 281,2 кв. м, що знаходиться по АДРЕСА_1, та земельну ділянку, на якій воно розташоване, шляхом визнання за ним (позивачем) права власності на вказане нерухоме майно.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що 25 квітня 2011 року між ним та ОСОБА_5 укладений договір позики на умовах оплатного користування, відповідно до якого відповідачу були надані грошові кошти в сумі 1 470 тис. грн строком на 2 місяці з терміном повернення до 25 червня 2011 року. Договором визначено, що при порушенні відповідачем строку повернення позики останній повинен сплатити штраф в розмірі 3 % від розміру позики за кожен місяць прострочення, у разі порушення строку сплати відсотків більше ніж на 10 робочих днів - штраф у розмірі 7% від суми неповернутої позики.

На забезпечення виконання умов договору позики відповідач передав у заставу об'єкт нерухомості - нежитлове приміщення (будівля кафе) загальною площею 281,2 кв. м, що знаходиться по АДРЕСА_1, та земельну ділянку, на якій воно розташоване. Згідно з п. 5 договору позики при порушенні позичальником строку повернення позики, вказаний предмет застави переходить у власність позикодавця.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем умов договору, у зв'язку з чим сума заборгованості склала 3 542 700 грн, позивач просив позов задовольнити.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 15 липня 2015 року позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено. Звернуто стягнення на предмет застави за договором позики на умовах оплатного користування, укладеним 25 квітня 2011 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5, а саме: об'єкт нерухомості - нежитлове приміщення (будівлю кафе) загальною площею 281,2 кв. м, що знаходиться по АДРЕСА_1, та земельну ділянку, на якій розтащоване вказане приміщення, шляхом визнання права власності на вказані об'єкти за ОСОБА_4 Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 судовий збір у сумі 3 542 грн 91 коп.

23 вересня 2015 року Рівненським міським судом ухвалено додаткове рішення, відповідно до якого резолютивну частину рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 15 липня 2015 року, а саме другий абзац, викладено у такій редакції: "Звернути стягнення на предмет застави за договором позики на умовах оплатного користування, укладеним 25 квітня 2011 року в м. Рівне між ОСОБА_4 та ОСОБА_5, а саме: об'єкт нерухомості - нежитлове приміщення (будівлю кафе) загальною площею 281,2 кв. м, що знаходиться по АДРЕСА_1, та земельну ділянку, на якій знаходиться вказане приміщення, кадастровий НОМЕР_1 та площу 0,0210 га у межах згідно з планом земельної ділянки, що розташована по АДРЕСА_1, шляхом визнання права власності на вказані об'єкти за ОСОБА_4".

Ухвалою Рівненського міського суду від 23 вересня 2015 року скасовано заходи забезпечення позову шляхом зняття арешту (заборони на відчуження) з нежитлового приміщення площею 281,2 кв. м по АДРЕСА_1 та земельної ділянки, на якій воно розташоване, з прилеглою територією.

Рішенням апеляційного суду Рівненської області від 27 жовтня 2015 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове, яким у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення місцевого суду.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_4, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що згідно з п. 5.3 укладеного між сторонами договору позики при порушенні позичальником строку повернення позики вказаний предмет застави переходить у власність позикодавця.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове про відмову у позові, апеляційний суд виходив із його необґрунтованості. Зокрема, суд зазначив, що спірний договір нотаріально не посвідчувався, а укладений в простій письмовій формі, що суперечить вимогам ст. 577 ЦК України, якою передбачено, що якщо предметом застави є нерухоме майно, договір застави підлягає нотаріальному посвідченню.

Крім того, згідно зі ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Висновок апеляційного суду узгоджується з обставинами справи та є правильним з урахуванням вимог ст. ст. 58, 59, 60 ЦПК України щодо належності, допустимості доказів і обов'язку доказування та надання доказів.

Ураховуючи викладене та положення ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційні скарги і залишити оскаржуване судове рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення апеляційного суду Рівненської області від 27 жовтня 2015 року залишити без змін.

ухвала оскарженню не підлягає.