Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Хопти С.Ф., Гулька Б.І., Луспеника Д.Д.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до Хмельницького обласного академічного музично-драматичного театру ім. М. Старицького, третя особа - директор Хмельницького обласного академічного музично-драматичного театру ім. М.Старицького, про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за касаційною скаргою ОСОБА_4, подану представником - ОСОБА_5, на рішення апеляційного суду Хмельницької області від 1 жовтня 2015 року,

У січні 2015 року ОСОБА_4 звернулася до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що з 15 вересня 1998 року вона працювала у відповідача, була звільнена наказом директора № 158-к від 2 грудня 2014 року з посади комерційного директора Хмельницького обласного академічного музично-драматичного театру ім. М. Старицького за п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку зі скороченням її посади. Своє звільнення вважала незаконним, оскільки відповідачем не запропоновано їй посади з урахуванням її кваліфікації, а саме вакантну на той час посаду головного адміністратора, а запропоновано посади майстра з пошиття театральних костюмів та артиста драми другої категорії. Також вважала, що при її звільненні відповідачем не було враховано положення ст. 42 КЗпП України, а саме те, що вона безперервно працює у відповідача з 1998 року та навчається на заочній формі навчання у Національній академії керівних кадрів культури та мистецтв по спеціальності менеджер економіст.

Ураховуючи зазначене, позивачка просила визнати незаконним наказ відповідача про її звільнення, поновити її на посаді директора у відповідача, стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за весь час вимушеного прогулу у розмірі 20 740 грн 72 коп.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 19 серпня 2015 року позов ОСОБА_4 задоволено частково. Визнано незаконним і скасовано наказ № 158-к від 2 грудня 2014 року про звільнення ОСОБА_4 з посади комерційного директора Хмельницького обласного академічного музично-драматичного театру ім. М. Старицького з 15 грудня 2014 року, у зв'язку зі скороченням даної посади. Поновлено ОСОБА_4 на посаду комерційного директора Хмельницького обласного академічного музично-драматичного театру ім. М. Старицького з 15 грудня 2014 року Стягнуто з Хмельницького обласного академічного музично-драматичного театру ім. М. Старицького на користь ОСОБА_4 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 20 740 грн 72 коп. по 6 серпня 2015 року включно. В решті позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, але не більше ніж за один місяць допущено до негайного виконання.

Рішенням апеляційного суду Хмельницької області від 1 жовтня 2015 року рішення міськрайонного суду скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено частково. Змінено дату звільнення ОСОБА_4 у наказі тимчасово виконуючого обов'язки директора Хмельницького обласного академічного музично-драматичного театру ім. М. Старицького № 158-к від 2 грудня 2014 року з "15 грудня 2014 року" на "22 грудня 2014 року". Стягнуто з Хмельницького обласного академічного музично-драматичного театру ім. М. Старицького на користьОСОБА_4 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 989 грн 38 коп. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення міськрайонного суду.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції в межах касаційної скарги перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду, чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Скасовуючи рішення міськрайоннного суду та відмовляючи у задоволенні позову про поновлення на роботі, апеляційний суд на підставі доказів, поданих сторонами, які належним чином оцінені (ст. 212 ЦПК України), вірно виходив із того, що звільнення позивачки відбулось із дотриманням вимог трудового законодавства, що стосується вивільнення працівників. При цьому позивачу були запропоновані посади, роботи, на які вона не подала заяву про переведення, а інші посади їй не підходили або за кваліфікаційними вимогами, або у зв'язку з довідкою МСЕК від 28 жовтня 2008 року, згідно з якою їй, як інваліду 2 групи інвалідності, безстроково, протипоказана праця із фізичним та психонервовим навантаженням. Звільнення проведено зі згоди профспілки.

При цьому апеляційний суд, враховуючи роз'яснення, надане судам у п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" (v0009700-92) , змінив дату звільнення у зв'язку з недодержанням строку попередження про звільнення.

Оскільки з матеріалів справи та змісту касаційної скарги не вбачається неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу.

Керуючись ст. ст. 332, 336 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4, подану представником - ОСОБА_5, відхилити.

Рішення апеляційного суду Хмельницької області від 1 жовтня 2015 року залишити без змін.

ухвала оскарженню не підлягає.