Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Писаної Т.О., Завгородньої І.М., Попович О.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, третя особа - ОСОБА_6, про визнання права особистої приватної власності на нерухоме майно, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу апеляційного суду Волинської області від 29 червня 2016 року,

У жовтні 2015 року ОСОБА_4 звернулась до суду з указаним позовом, в якому просила визнати за нею право особистої приватної власності на приміщення торгового центру (Ж-1) загальною площею 2363,6 кв. м, приміщення торгового центру (З-1) загальною площею 184,0 кв. м, адміністративного приміщення (А-2) загальною площею 165,7 кв. м та земельну ділянку загальною площею 0,5647 га, які знаходяться по АДРЕСА_1.

В обґрунтування вказаних вимог зазначила, що 25 вересня 2014 року на підставі договорів купівлі-продажу, укладених між нею та ОСОБА_5, який діяв від імені ОСОБА_6, набула право власності на нежилі приміщення: торговий центр загальною площею - 2 363,6 кв. м, торговий центр загальною площею 184,0 кв. м, адміністративне приміщення загальною площею 165,7 кв. м, які розташовані по АДРЕСА_1 та земельну ділянку, загальною площею 0,5647 га за цією ж адресою.

Дані приміщення частково передані в оренду, а частково використовуються нею для здійснення підприємницької діяльності.

Відповідач ОСОБА_5 вимагає від неї перереєстрації права власності з тим, щоб у вказаному майні була і його частка. Також відповідач є учасником багатьох судових спорів, що може бути загрозою для втрати її особистої власності, а тому просила задовольнити позов.

Рішенням Володимир-Волинського міського суду від 06 квітня 2016 року позов задоволено.

Ухвалою апеляційного суду Волинської області від 29 червня 2016 року провадження у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про визнання права особистої приватної власності на нерухоме майно зупинено до вирішення цивільної справи за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання договорів купівлі-продажу недійсними. (справа № 154/3223/15).

У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить ухвалу апеляційного суду скасувати і передати справу на новий апеляційний розгляд.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для його скасування.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно відхилити, а оскаржувану ухвалу апеляційного суду залишити без змін.

Зупиняючи провадження у справі, апеляційний суд виходив із того, що справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про визнання права особистої приватної власності на нерухоме майно неможливо розглянути до вирішення іншої цивільної справи, яка перебуває у провадженні Володимир-Волинського міського суду, у якій вирішується питання про визнання недійсними договорів купівлі-продажу від 25 вересня 2014 року нерухомого майна - торгових центрів, адміністративних приміщень, земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1, що були підставою для набуття позивачем ОСОБА_4 права власності на спірне нерухоме майно і є предметом позову у даній справі.

Колегія суддів погоджується з указаним висновком апеляційного суду з огляду на наступне.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 201 ЦПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного, цивільного, господарського, кримінального чи адміністративного судочинства.

Із матеріалів справи вбачається, що у жовтні 2014 року ОСОБА_6 звернувся із позовом до ОСОБА_4 про визнання недійсними договорів купівлі-продажу від 25 вересня 2014 року нежитлових приміщень та земельної ділянки по АДРЕСА_1, що є предметом розгляду у справі, що переглядається. В обґрунтування вказаних вимог зазначив, що оспорювані договори від його імені укладав ОСОБА_5, який діяв на підставі довіреності, при цьому зазначає, що договори були укладені на вкрай невигідних для нього умовах за істотно заниженими цінами, крім того, ОСОБА_5 діяв не в його інтересах, а в своїх, оскільки майно продав своїй дружині ОСОБА_4

Рішенням апеляційного суду Волинської області від 21 вересня 2015 року в задоволенні позову було відмовлено, оскільки до участі у справі не було залучено ОСОБА_5

У жовтні 2015 року ОСОБА_6подав до суду аналогічний вищевказаному позову, зазначивши відповідачами ОСОБА_4 і ОСОБА_5

Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційний суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, постановив законну і обґрунтовану ухвалу про зупинення провадження у справі, оскільки її розгляд неможливий до вирішення питання чинності підстав набуття ОСОБА_4 спірного майна, а тому її касаційну скаргу необхідно відхилити, а оскаржувану ухвалу апеляційного суду - залишити без змін.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Ухвалу апеляційного суду Волинської області від 29 червня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.