Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Савченко В.О., Касьяна О.П., Остапчука Д.О.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до відокремленого підрозділу "Стрийська дистанція колії" Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" про поновлення на роботі, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 07 травня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 03 серпня 2015 року,

У грудні 2014 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до відокремленого підрозділу "Стрийська дистанція колії" Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" про поновлення на роботі, посилаючись на незаконність свого звільнення з посади машиніста-інструктора бригади спеціального самохідного рухомого складу відокремленого підрозділу на підставі п. 7 ст. 36 КЗпП України.

Рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 07 травня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 03 серпня 2015 року, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить ухвалені у справі судові рішення скасувати й передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно вимог ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Установлено й це вбачається з матеріалів справи, що рішення судів ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для їх зміни чи скасування не встановлено.

Пункт 7 ст. 36 КЗпП України, відповідно до якого позивача звільнено з посади машиніста-інструктора бригади спеціального самохідного рухомого складу відокремленого підрозділу "Стрийська дистанція колії" Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця", передбачає припинення трудового договору у зв'язку з набранням законної сили вироком суду, яким працівника засуджено (крім випадків звільнення від відбування покарання з випробуванням) до позбавлення волі або до іншого покарання, яке виключає можливість продовження даної роботи.

Як вбачається з матеріалів справи, вироком Залізничного районного суду м. Львова від 23 жовтня 2014 року ОСОБА_4 визнано винним та засуджено за те, що він, обіймаючи посаду машиніста-інструктора бригади спеціального самохідного рухомого складу відокремленого підрозділу "Стрийська дистанція колії" Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" (тобто саме ту посаду, поновлення на якій й є предметом позовних вимог) та будучи службовою особою, діючи умисно, з корисливих мотивів та всупереч інтересам і вимогам служби, та одержав від особи, яка претендувала на самостійну роботу помічником машиніста, неправомірну вигоду у вигляді грошей та споживчих товарів на загальну суму 2 190 грн 50 коп.

Таким чином, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, дослідивши докази у справі й давши їм належну оцінку в силу вимог ст. 212 ЦПК України, а також, врахувавши обставини справи, обґрунтовано виходив з відсутності правових підстав для задоволення позову, оскільки набрання вищезазначеним вироком суду законної сили однозначно виключає можливість продовження роботи засудженого ОСОБА_4 на посаді, яку він умисно з власних корисливих мотивів використовував усупереч інтересам служби та підприємства, за що й був засуджений.

Колегія суддів погоджується з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки вони узгоджуються з матеріалами та обставинами справи.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_4 на увагу не заслуговують та висновків судів не спростовують.

Матеріали витребуваної справи не свідчать про те, що судами при розгляді даної справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст. ст. 338- 341 ЦПК України як підстави для скасування рішень.

Таким чином, оскаржувані рішення судів ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстави для їх скасування відсутні.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції при попередньому розгляді справи відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Ураховуючи вищенаведене та керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргуОСОБА_4 відхилити.

Рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 07 травня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 03 серпня 2015 року залишити без змін.

ухвала оскарженню не підлягає.