Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і

кримінальних справ у складі :

Дьоміної О.О., Іваненко Ю.Г., Ситнік О.М.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про зміну розміру аліментів на утримання дітей, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Донецької області від 12 липня 2016 року,

В квітні 2016 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5, у якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просила суд збільшити розмір аліментів, що стягуються з відповідача на її користь за рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 7 червня 2010 року на утримання дочки ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, та сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, з 1/3 до Ѕ частки від усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно.

Позовні вимоги ОСОБА_4 обґрунтувала тим, що при ухваленні вказаного вище рішення від 7 червня 2010 року про стягнення з відповідача аліментів на дітей Красноармійським міськрайонним судом Донецької області не було враховано того, що спільний син сторін у справі ОСОБА_7 є інвалідом 3 групи та потребує постійного лікування із витратою значних коштів. ОСОБА_5 отримує середньомісячну заробітну плату в розмірі 7 тис. грн і ОСОБА_4 вважає, що він може сплачувати аліменти на утримання дітей у більшому розмірі, ніж встановлено вказаним судовим рішенням з цього приводу.

Рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 6 червня 2016 року позов задоволено.

Збільшено розмір аліментів, що стягуються за рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 7 червня 2010 року з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 на утримання дітей ОСОБА_6., ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, з 1/3 частки його заробітку (доходу) щомісячно до 1/2 частки всіх видів його заробітку (доходу), але не менше, ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи стягнення з дати набрання рішенням законної сили, і до досягнення найстаршою дитиною повноліття, а якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на другу дитину, - за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття.

Припинено стягнення аліментів з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 на утримання дітей ОСОБА_6., ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_7., ІНФОРМАЦІЯ_2, за рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 7 червня 2010 року.

Стягнуто з ОСОБА_5 в дохід Держави судовий збір в розмірі 551 грн 20 коп.

Рішенням апеляційного суду Донецької області від 12 липня 2016 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено у справі нове судове рішення про відмову в позові.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати рішення апеляційного суду Донецької області від 12 липня 2016 року і залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши в межах касаційної скарги правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального і матеріального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню.

Згідно ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження судового рішення може бути неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції під час розгляду справи в касаційному порядку перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов у повному обсязі, виходив із того, що позивач несе щомісячні значні витрати на обстеження, періодичне лікування та реабілітацію сина ОСОБА_7 і стан здоров'я дитини не був предметом дослідження у справі про стягнення аліментів з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 на утримання дітей. Враховуючи стан здоров'я сина ОСОБА_7, який перебуває на диспансерному обліку у низки лікарів, потребує регулярного, дорогого лікування, суд першої інстанції вважав за необхідне збільшити визначений за рішенням суду розмір аліментів з 1/3 частки до 1/2 частки всіх видів заробітку (доходів) відповідача, але не менше, ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно.

При цьому, суд керувався положеннями ч. 1 ст. 192 СК України, якими передбачено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Апеляційний суд з такими висновками міськрайонного суду не погодився, мотивувавши свої висновки тим, що витрати на лікування дитини (підстава позову) є додатковими витратами і такі витрати не враховуються при визначені розміру аліментів.

Зокрема, обов'язок, передбачений ст. 185 СК України (хвороба, каліцтво дитини, тощо), розглядається як самостійний й окремий від обов'язку по утримання дитини. Він покладається на батьків, незалежно від того, стягуються аліменти на утримання дитини за рішенням суду чи ні.

Апеляційний суд дійшов висновків про безпідставне застосування судом першої інстанції в даному випадку до спірних правовідносин положень СК України (2947-14) (ст. 192), оскільки підставою позову є необхідність стягнення з відповідача витрат, які є додатковими і це питання врегульовано ст. 185 СК України, а відповідні позовні вимоги позивачем не заявлялися.

Оскільки заявлені позовні вимоги є безпідставними, апеляційний суд дійшов висновків про відсутність підстав для їх задоволення.

Частиною 2 ст. 337 ЦПК України передбачено, що не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.

Доводи касаційної скарги та наявні в матеріалах справи документи не свідчать про наявність правових підстав для скасування судового рішення апеляційного суду, яке ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу.

Керуючись ст. ст. 332, 335, 337, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення апеляційного суду Донецької області від 12 липня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.